Ухвала суду № 42575094, 29.01.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" січня 2015 р. м. Київ К/800/30958/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів : Логвиненко А.О. (доповідач), Донець О.Є., Мороз В.Ф.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Суворівського районного суду м. Одеси від 23.08.2012р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2013р. у справі

за позовом Суворівської районної адміністрації Одеської міської ради

до відповідача ОСОБА_3

треті особи Виконавчий комітет Одеської міської ради, Комунальне підприємство «Житлово-комунальний сервіс «Пересипський»

про зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

13.01.2012р. до суду з позовом про зобов'язання ОСОБА_3 здійснити демонтаж металевого гаражу звернулась Суворівська районна адміністрація Одеської міської ради. Свої вимоги позивач мотивував тим, що ОСОБА_3 самочинно встановила металевий гараж на території, прилеглій до будинку АДРЕСА_1. Розпорядження районної адміністрації від 2.12.2011р. про демонтаж гаражу відповідач виконувати відмовляється, у зв'язку з чим позивач просив задовольнити позов.

Постановою Суворівського районного суду м. Одеси від 23.08.2012р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2013р., позов задоволено.

Не погодившись з судовими рішеннями ОСОБА_3 звернулась із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та відмовити в задоволенні позову. При цьому, скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що працівниками комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Пересипський» (далі КП «Пересипський») 9.11.2011р. складено акт №30 перевірки дотримання вимог законодавства у сфері благоустрою, в якому зазначено, що на прибудинковій території самовільно встановлено металевий гараж. На цій підставі КП «Пересипський» винесено припис, яким ОСОБА_3 запропоновано надати документи, що дозволяють встановлення гаражу, та складено щодо неї протокол про адміністративне правопорушення за статтею 150 Кодексу України про адміністративні правопорушення (порушення правил користування жилими будинками і жилими приміщеннями).

9.12.2011р. розпорядженням Суворівської районної адміністрації Одеської міської ради зобов'язано ОСОБА_3 демонтувати самовільно встановлений гараж за адресою : АДРЕСА_1.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка, на якій розташовано гараж, є прибудинковою територією будинку АДРЕСА_1 Вказаний будинок (гуртожиток) до 2011р. входив до статутного фонду ВАТ «Елакс». У жовтні 2011р. гуртожиток по АДРЕСА_1 передано до комунальної власності територіальної громади м. Одеси.

Відповідачем, в заперечення доводів позивача про самовільне встановлення гаражу на прибудинковій території будинку по АДРЕСА_1, надано довідку про членство у гаражному кооперативі «Суперлак», який з дозволу органів місцевого самоврядування, експлуатує гаражі на земельній ділянці по АДРЕСА_1 та довідку ВАТ «Елакс» про те, що 23.06.2009р. ОСОБА_3 було надано згоду на встановлення металевого гаражу по АДРЕСА_1. Крім того, до матеріалів справи залучено копію рішення виконкому Одеської міської ради №1147 від 25.12.1998р., відповідно до якого ВАТ «Елакс» в постійне користування виділено земельну ділянку площею 0,1549га. за адресою : АДРЕСА_1. для експлуатації гуртожитку.

Задовольнивши адміністративний позов суди попередніх інстанцій виходили з того, що ОСОБА_3 не надано документів, що надають їй право встановлення гаражу на земельній ділянці по АДРЕСА_1. Крім того, апеляційний суд, пославшись на Порядок взаємодії виконавчих органів міської ради та комунальних підприємств з вирішення питань, пов'язаних із самочинним будівництвом у місті Одесі (затв. рішенням виконкому Одеської міськради від 25.12.2009р. N1308) виходив з того, що розпорядження Суворівської районної адміністрації Одеської міської ради про демонтування самовільно встановлений гаражу є законним та прийнятим у відповідності до чинного законодавства.

Проте, висновки судів про самовільне встановлення відповідачем гаражу є передчасними та такими, що зроблені без повного встановлення обставин справи, а з вищевказаного Порядку №1308 не вбачається, що позивачу надано право приймати обов'язкові до виконання рішення щодо демонтажу споруд.

Для правильного розгляду адміністративного спору суди повинні з'ясувати коли відповідачем було встановлено гараж, в розпорядженні кого на час його встановлення знаходилась земельна ділянка по АДРЕСА_1, чи надавав належний землекористувач чи власник земельної ділянки дозвіл ОСОБА_3 на встановлення гаражу і, якщо надавав, - то на яких умовах і, чи продовжував цей дозвіл свою дію на час передання гуртожитку до комунальної власності.

Таким чином, попередні судові інстанції у розгляді даної справи припустилися порушення норм процесуального права, а саме вимог частини третьої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо прийняття судового рішення на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених дослідженими у судовому засіданні доказами.

Не встановлення в судовому процесі вище зазначених обставин як таких, що мають суттєве значення у справі з огляду на неможливість правильно вирішити спір без їх з'ясування, відповідно до частини другої статті 227 КАС України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень у зв'язку з їх не відповідністю вимогам частин 4 та 5 статті 11, частині 1 статті 138 та статті 159 цього Кодексу з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 222,223,227,230,231,254 КАС України, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Суворівського районного суду м. Одеси від 23.08.2012р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2013р. скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.

Судді А.О. Логвиненко

О.Є. Донець

В.Ф. Мороз