Ухвала суду № 42574957, 27.01.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2015 року м. Київ К/800/51615/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Усенко Є.А.,

Юрченко В.П.

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі -ДПІ) на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 7 червня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2013 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гефест-Львів» (далі - Товариство) до ДПІ

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2013 року Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ №0000282301 та №0000272301 від 18.09.2012 року.

На обґрунтування позову зазначило, що висновки ДПІ є безпідставними, оскільки вони не підтверджуються чинним законодавством та спростовуються наявними у Товариства первинними документами.

Наполягало, що чинне податкове законодавство не ставить в залежність право платника податку на формування податкового кредиту та валових витрат від податкового обліку інших осіб, порушення, допущені одним платником податків у відображенні у податковому обліку певної господарської операції, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

7 червня 2013 року постановою Львівського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2013 року, позов задоволено.

Податкові повідомлення-рішення ДПІ №0000282301 та №0000272301 від 18.09.2012 року скасовані.

Мотивуючи рішення, суди попередніх інстанцій зазначили, що здійснення Товариством господарських операцій підтверджене відповідними первинними документами, складеними відповідно до вимог чинного законодавства України та містять необхідні реквізити.

ДПІ звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Львівського окружного адміністративного суду та ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, з 10.08.2012 року до 23.08.2012 року ДПІ була здійснена планова виїзна перевірка Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 18.03.2010 року до 30.06.2012 року, за наслідками якої 31.08.2012 року був складений акт перевірки.

У акті перевірки зазначено, що Товариство порушило вимоги п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон № 334/94), пп. 14.1.3 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138, пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України - занизило податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємства, у розмірі 367 218,00 грн.; а також п. 1.7, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168), п. 14.1.181 ст. 14, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України - занизило податок на додану вартість, у розмірі 151 264,00 грн.

18 вересня 2012 року ДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення №0000272301 щодо донарахування Товариству грошового зобов'язання з податку на прибуток, у розмірі 367 219,00 грн., у тому числі за основним платежем - 367 218,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 1,00 грн.; №0000282301 про донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість, у розмірі 338 443,00 грн., у тому числі за основним платежем - 310 460,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 27 983,00 грн.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 24.09.2010 року між Товариством та ТзОВ «Приват-енерго» був укладений договір № 318/ПГ на поставку природного газу та додаткові угоди № 01 від 11.10.2010 року, № 02 від 31.12.2010 року, № 03 від 31.03.2011 року, № 04 від 1.07.2011 року.

1 листопада 2010 року між Товариством та ТзОВ «Приват-енерго» був укладений договір на виконання послуг № 331-ВП, предметом якого є забезпечення безперебійного газопостачання.

Транспортування природного газу здійснювалось на підставі договору про транспортування природного газу № 9049/11 від 4.01.2011 року.

Для підтвердження належного виконання зазначених договорів Товариство надало акти прийому-передачі природного газу, акти здачі-прийому виконаних послуг, змінні звіти про реалізацію палива, податкові накладні та виписки банку на підтвердження оплати отриманого товару та послуг.

Придбаний природний газ був використаний Товариством у власній господарській діяльності, що підтверджується господарськими договорами, специфікаціями, податковими накладними.

Крім того, Товариством надані докази наявності у нього матеріальних та трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності з придбання та роздрібної торгівлі паливом (стисненим газом).

Здійснені господарські операцій належним чином відображені Товариством в податковому обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону України № 996-XIV від 16.07.1999 року «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закон № 334/94 валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94 до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94 до складу валових витрат не належать будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п. 139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп .7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168 якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Судами попередніх інстанцій правильно встановлено, що Товариством у відповідності до вимог чинного законодавства віднесені до податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих від контрагентів, а також віднесені до складу валових витрат витрати на придбання товару на підставі доданих до матеріалів справи первинних документів, які складені при виконанні господарських операцій.

Крім того, посилання ДПІ на нікчемність господарських договорів, укладених між Товариством та ТзОВ «Приват-енерго», є безпідставними.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухваленні з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області відхилити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 7 червня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Усенко Є.А.

Юрченко В.П.