Рішення № 42571764, 27.01.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №468/1940/14-ц 27.01.2015 27.01.2015 27.01.2015

Провадження №22ц/784/142/15 Головуючий в першій інстанції Янчук С.В.

Категорія 27 Доповідач в апеляційній інстанції Довжук Т.С.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Шолох З.Л.,

суддів: Коломієць В.В., Довжук Т.С.,

при секретарі судового засідання Богуславські О.М.,

за участю представника позивача Ремешевського Є.А.,

відповідача ОСОБА_4,

представника відповідача ОСОБА_5,

розглянула у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу ОСОБА_4

на рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 18 листопада 2014 року по справі за позовом

Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі - ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»)

до

ОСОБА_4

про стягнення заборгованості по кредитному договору,

ВСТАНОВИЛА:

03 жовтня 2014 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 384 958 грн. 70 коп.

Позивач зазначав, що 03 березня 2009 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № NKJNAD40312286, згідно якого останньому було надано кредит у розмірі 185 783 грн. 50 коп.

У зв'язку з порушенням ОСОБА_4 строків сплати за користування кредитом та відсотків по ньому, станом на 02 вересня 2014 року виникла заборгованість в розмірі 384 958 грн. 70 коп., а саме:

- борг за кредитом - 159 092 грн. 71 коп.;

- заборгованість по процентам - 31 080 грн. 56 коп.;

- заборгованість по комісії - 6 981 грн. 51 коп.;

- пеня - 169 234 грн. 46 коп.;

- штраф (фіксована частина) - 250 грн.;

- штраф (процентна складова) - 18 319 грн. 46 коп.

Посилаючись на вищезазначене, позивач просив позов задовольнити.

Рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 18 листопада 2014 року позов ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» 384 958 грн. 70 коп. заборгованості за кредитним договором та 3 654 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» в повному обсязі. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, відповідача та його представника, дослідивши надані докази та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається з матеріалів справи, 03 березня 2009 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_4 було укладено кредитно - заставний договір № NKJNAD40312286 для придбання автомобіля, згідно якого останньому було надано кредит у розмірі 185 783 грн. 50 коп. під 20,04% річних (а.с. 7).

12 вересня 2011 року між тими ж сторонами було укладено додаткову угоду згідно якої вони домовились, що строк позовної давності по вимогам про стягнення кредитних коштів за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів встановлюється тривалістю 50 років та п. п. 17.1.7, 17.8 кредитного договору викладені в іншій редакції (а.с. 13).

Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Зокрема, відповідно до кредитного договору клієнт щомісячно надає Банку грошові кошти для погашення заборгованості за цим договором, включаючи проценти за користування кредитом та, у разі порушення термінів погашення процентів за платежі, сплачує пеню, а договір діє до повного виконання зобов'язань сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на 02 вересня 2014 року загальна заборгованість ОСОБА_4 перед ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» складає 384 958 грн. 70 коп. (а.с. 4).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами та боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ст. 625 ЦК України).

ОСОБА_4 не заперечував, що кредитний договір, додаткова умова до нього та інші документи за цим договором підписані саме ним.

Тобто, між сторонами договорів було досягнуто згоди з усіх умов кредитно - заставного договору, які були укладені у формі встановленій законом (письмовій) та волевиявлення сторін по справі було вільним.

Таким чином, правомірні вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за кредитним договором.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі сплата неустойки.

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

З матеріалів справи вбачається, що загальний розмір заборгованості на кредитним договором складає 190 173 грн. 27 коп. (тіло кредитну + проценти), а пеня нарахована в розмірі 169 234 грн. 46 коп.

Конституційний Суд України у рішенні від 11 липня 2013 року по справі щодо офіційного тлумачення положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасно виконання грошових зобов'язань» від 22 листопада 1996 року дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.

Крім того, вимога про нарахування та сплату неустойки за договором споживчого кредиту, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509, ч. ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності та розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Такий висновок Конституційного Суду України узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів" від 09 квітня 1985 року № 39/248, в якій наголошено, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, а тому принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Тому, Конституційний Суд України визначив, що захист від цих зловживань базується на положеннях законодавства, зокрема ч. 3 ст. 551 ЦК України.

Виходячи з зазначеного та, що відповідач має незадоволений стан здоров'я (а.с. 31-38) , має на утриманні одну неповнолітню дитину та двох малолітніх дітей, вже сплатив значну суму кредиту та продовжує його сплачувати, колегія суддів вважає, що розмір пені необхідно зменшити на 100 000 грн., що буде відповідати принципам справедливості, добросовісності і розумності.

Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за кредитним договором підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення, яким змінюється і загальний розмір заборгованості за кредитним договором.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд безпідставно не застосував строк позовної давності щодо пені не заслуговують на увагу.

Так, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем письмове клопотання щодо застосування строків позовної давності не заявлялось та відсутні докази щодо усної заяви відповідача про застосування вказаних строків.

Крім того, у суді першої інстанції відповідач просив суд розглядати справу у його відсутність, позов визнав частково (а.с. 43).

Також, розрахунком заборгованості за кредитним договором, який наданий представником позивача до своїх заперечень на апеляційну скаргу, підтверджується, що відповідачем періодично проводилось погашення заборгованості за кредитним договором та останній платіж проведений ним 10 квітня 2014 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Вищезазначені дії відповідача, щодо періодичної сплати заборгованості за кредитним договором, свідчать про визнання ним боргу та переривання перебігу позовної давності.

Крім того, вказані дії відповідача свідчать про отримання ним вказаної суми кредиту та спростовують його доводи щодо ненадання позивачем доказів виплати йому вказаної суми кредиту.

Так, згідно п. 17.4.3 кредитно - заставного договору кредит був наданий у таких базових умовах:

164 948 грн. 60 коп. на поточний рахунок автосалону, погашення КОНФІСКАТА; 15 670 грн. 11 коп. на оплату страхових платежів на поточний рахунок страхової компанії ЗАО страхова компанія «Ингосстрах»; 34 грн. 00 коп. на оплату за реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна; 4 948 грн. 46 коп. з метою оплати винагороди за надання фінансового інструменту; 182 грн. 33 коп. з метою сплати вартості поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що сплачується в момент видачі кредиту.

Таким чином, загальна сума кредиту складає 185 783 грн. 50 коп. та вказані умови спірного договору відповідачем не оспорюються.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що справа розглянута неповноважним судом не заслуговують на увагу.

Так, як вбачається з матеріалів цивільної справи № 2-П-21/11, яка досліджувалась судом апеляційної інстанції, Баштанським районним судом Миколаївської області під головуванням судді Янчук С.В. розглядалась цивільна справа за позовом ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет застави. Заочним рішенням цього суду від 01 грудня 2011 року позов задоволено. Проте, рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 01 березня 2012 року вказане рішення суду скасовано та ухвалено нове рішення про відмову ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» в задоволенні позову.

Згідно ч. 1 ст. 21 ЦПК України суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанції, у перегляді справи Верховним Судом України, а так само у новому розгляді її судом першої інстанції після скасування попереднього рішення або ухвали про закриття провадження у справі.

Тобто, закон забороняє судді брати участь у вирішенні тієї ж самої справи, рішення якої було скасовано, або було закрито провадження у справі.

На даний час переглядається рішення Баштанського районного суду Миколаївської області, під головуванням судді Янчук С.В., за позовом ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, який позивачем поданий до суду як окремий позов в жовтні 2014 року.

Таким чином, судією Янчук С.В. розглядалась інша цивільна справа, а тому суд був повноважним.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Рішення суду в цій частині є законним.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду в частині стягнення заборгованості за кредитним договором на підставі ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення, а в частині стягнення судового збору підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 309, 313, 316 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 18 листопада 2014 року в частині задоволення позову про стягнення заборгованості за кредитним договором скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором від 03 березня 2009 року в розмірі 284 958 грн. 70 коп., яка складається з заборгованості за кредитом - 159 092 грн. 71 коп.; заборгованості по процентам - 31 080 грн. 56 коп.; заборгованості по комісії - 6 981 грн. 51 коп.; пені - 69 234 грн. 46 коп.; штрафу (фіксована частина) - 250 грн.; штрафу (процентна складова) - 18 319 грн. 46 коп.

Рішення суду в частині стягнення судового збору залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та з цього часу може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді