Ухвала суду № 42566054, 03.02.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/283/15 Справа № 172/993/14-к Головуючий у 1 й інстанції - Ушакова Н. Є. Доповідач - Тарабан Є.О.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.02.2015 м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Тарабана Є.О.

суддів: - Живоглядової І.К.

- Піскун О.П.

за участю

секретаря судового засідання - Звягіної Е.В.

прокурора - Грамма О.А

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12014042040000112 за апеляційною скаргою першого заступника прокурора Дніпропетровської області на вирок Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 25 листопада 2014 року стосовно

ОСОБА_4, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в сел. Васильківка Васильківського району Дніпропетровської області, громадянина України, мешканця АДРЕСА_1,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

Перший заступник прокурора Дніпропетровської області подав апеляційну скаргу на вирок Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 25 листопада 2014 року, в якій не оспорюючи доведеності вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення та правильності кваліфікації дій обвинуваченого, просив вирок суду першої інстанції змінити в частині призначеного покарання, а також зазначити в описовій частині вироку вартість майна, яке намагався викрасти обвинувачений, та кому воно належить.

В решті оскаржуваний вирок прокурор просив залишити без змін.

Вимоги своєї апеляційної скарги прокурор обґрунтовує тим, що оскаржуваний вирок підлягає зміні в зв'язку із істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Як на підставу вимог апеляційної скарги, прокурор посилається на наступні обставини:

- в порушення вимог ст. ст. 374 та 91 КПК України при формулюванні у вироку обвинувачення ОСОБА_4, визнаного судом доведеним, судом першої інстанції не зазначено вартість майна, яке обвинувачений намагався таємно викрасти, та власника цього майна, хоча, як вбачається із обвинувального акту та матеріалів кримінального провадження, органом досудового розслідування ці обставини були встановлені: вартість майна становить 1956 грн. 59 коп., а майно, замах на крадіжку якого вчинив обвинувачений, належить ВСП "Експлуатаційне вагонне депо Нижньодніпровськ-Вузол" ДП "Придніпровська залізниця";

- суд першої інстанції, при призначенні покарання обвинуваченому не врахував вимоги ст. 68 КК України та призначив покарання, яке виходить за межі 2/3 максимального строку покарання, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 185 КК України (максимальний строк покарання у виді громадських робіт, передбачений санкцією ч. 1 ст. 185 КК України, становить 240 годин, а судом першої інстанції призначене покарання у виді громадських робіт на строк 200 годин).

Оскаржуваним вироком ОСОБА_4 засуджений за ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 200 годин.

Цим же вироком стягнуто з ОСОБА_4 судові витрати та вирішено долю речових доказів.

Згідно оскаржуваного вироку ОСОБА_4 визнаний винуватим в тому, що він, 20 червня 2014 року, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, перебуваючи за місцем свого проживання по АДРЕСА_1, взяв з собою господарську сумку та гайковий ключ, з якими приміським потягом сполученням "Дніпропетровськ-Чаплине" прибув до станції Чаплине Придніпровської залізниці, де прослідував до вантажного парку "В" станції Чаплине Придніпровської залізниці. Перебуваючи на території вантажного парку, ОСОБА_4, на 24-й залізничній колії побачив групу вагонів, які перебували у довгостроковому відстої, та, підійшовши до напіввагону №68821404, реалізуючи свій намір на таємне викрадення чужого майна, впевнившись в тому, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу за допомогою принесеного з собою гайкового ключа зняв із напіввагону №68821404 магістральну частину розподільника повітря гальмівної системи, яку поклав до принесеної з собою господарської сумки, але не зміг довести свій злочинний умисел до кінця з причин, які не залежали від його волі, оскільки він був виявлений стрільцями ВОХР СК-5 станції Чаплине Придніпровської залізниці.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, доводи прокурора, яка вимоги апеляційної скарги підтримала у повному обсязі, вивчивши матеріали кримінального провадження, обговривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги прокурора підлягають задоволенню з наступних підстав.

Нормами ст. 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення за наявними в матеріалах кримінального провадження доказами в тій частині, в якій воно було оскаржено.

Оскільки висновки суду першої інстанції стосовно фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення, доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення та правильність правової кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України прокурором в апеляційній скарзі не оспорюються, інші учасники кримінального провадження апеляційних скарг не подавали, то вказані обставини судом апеляційної інстанції не перевіряються.

Згідно з нормами частин 1 та 2 статті 409 КПК України при вирішенні питання про наявність підстав для зміни або скасування судового рішення суд апеляційної інстанції має керуватися нормами статей 412-414 КПК України. Відповідно до змісту зазначеної норми закону підставами для зміни або скасування оскаржуваного вироку суду першої інстанції в апеляційному порядку є лише істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Судом першої інстанції обвинувачений ОСОБА_4 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК Укураїни, тобто у вчиненні замаху на крадіжку, тобто таємне викрадення, чужого майна.

Нормами ч. 3 ст. 68 КК України визначено, що за вчинення замаху на злочин строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини того ж Кодексу.

Санкція ч. 1 ст. 185 КК України передбачає серед інших покарань покарання у виді громадських робіт на строк від вісімдесяти до двохсот сорока годин.

Відповідно до норм ч. 3 ст. 68 КК України за здійснення замаху на вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, строк покарання у виді громадських робіт не може перевищувати 160 годин, тобто двох третин від максимального строку покарання, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 185 КК України (240 х 2/3 = 160).

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд першої інстанції зазначених норм закону про кримінальну відповідальність не взяв до уваги та призначив покарання у виді громадських робіт на строк 200 годин.

За викладених обставин вирок суду першої інстанції підлягає зміні в частині призначеного покарання в зв"язку із неправильним застосування закону про кримінальну відповідальність.

Згідно норм п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні серед інших обставин підлягають доказуванню вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Як вбачається із обвинувального акту, органом досудового розслідування ОСОБА_4 обвинувачувався у вчиненні замаху на таємне викрадення (крадіжку) чужого майна, в результаті чого він міг ВСП "Експлуатаційне вагонне депо Нижньодніпровськ-Вузол" ДП "Придніпровська залізниця" завдати збитків на суму 1956 грн. 59 коп. без урахування ПДВ.

У судовому засіданні суду першої інстанції обвинувачений ОСОБА_4 винним себе визнав у повному обсязі, не заперечував жодних із обставин вчинення кримінального правопорушення, в звязку з чим розгляд кримінального провадження було проведено у відповідності з нормами ч. 3 ст. 349 КПК України.

Відповідно до норм п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України у разі визнання особи винною у мотивувальній частині вироку має бути зазначено формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення.

В даному випадку, формулюючи обвинувачення, визнаного судом доведеним, суд першої інстанції не зазначив наслідків, які могли настати, якби ОСОБА_4 довів свій умисел до кінця, тобто не зазначив вартість майна, яке обвинувачений намагався викрасти, та власника цього майна.

За викладених обставин колегія суддів вважає, що вирок суду в цій частині підлягає доповненню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 374, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Дніпропетровської області на вирок Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 25 листопада 2014 року задовольнити.

Вирок Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 25 листопада 2014 року стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 змінити в частині призначеного покарання.

Призначити ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України покарання у виді громадських робіт на строк 160 годин.

Також зазначити в описовій частині вироку, що вартість магістральної частини розподільника повітря, яку намагався таємно викрасти обвинувачений ОСОБА_4, становить 1956 грн. 59 коп. без урахування ПДВ, а належить вона ВСП "Експлуатаційне вагонне депо Нижньодніпровськ-Вузол" ДП "Придніпровська залізниця".

В решті вирок залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення однак може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 3-х місяців з дня проголошення.

Судді: