Рішення № 42560870, 04.02.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04.02.15р. Справа № 904/10226/14

За позовом Комунального підприємства "Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Нікопольської міської ради (м. Нікополь, Дніпропетровської області)

до Управління житлово-комунального господарства Нікопольської міської ради (м. Нікополь, Дніпропетровської області)

про стягнення заборгованості за договором № 10/14/64 "Про надання послуг з технічного обслуговування існуючих ділянок дренажу на масиві Північний та Новопавлівка" від 23.01.2014 у розмірі 13 693 грн. 20 коп.

Суддя Фещенко Ю.В.

Представники:

від позивача: Гриценко О.Г. - юрисконсульт (довіреність б/№ від 14.01.2015)

від відповідача: Орлов А.О. - головний спеціаліст-юрист (довіреність № б/н від 02.02.2015)

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство "Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Нікопольської міської ради (далі-позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовом, в якому просить суд стягнути з Управління житлово-комунального господарства Нікопольської міської ради (далі-відповідач) заборгованість за договором № 10/14/64 "Про надання послуг з технічного обслуговування існуючих ділянок дренажу на масиві Північний та Новопавлівка" від 23.01.2014 у розмірі 13 693 грн. 20 коп.

Сума позову складається з суми основного боргу.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором № 10/14/64 "Про надання послуг з технічного обслуговування існуючих ділянок дренажу на масиві Північний та Новопавлівка" від 23.01.2014 в частині повної та своєчасної оплати виконаної позивачем роботи, що була прийнята відповідачем відповідно до актів приймання виконаних будівельних робіт:

- № 1а за січень 2014 року на суму 8 514 грн. 00 коп.;

- б/№ за лютий 2014 року на суму 5 179 грн. 20 коп., та, відповідно, наявністю боргу у сумі 13 693 грн. 20 коп.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2014 порушено провадження у справі та її розгляд призначено в засіданні на 15.01.2015.

У судове засідання 15.01.2015 представник відповідача не з'явився, причин нез'явлення суду не повідомив, крім того, не надав витребуваних судом документів.

Позивачем 15.01.2015 витребувані судом документи також не надані в повному обсязі, крім того, в ході судового засідання виникла необхідність у наданні додаткових доказів.

Так, ухвалою суду від 15.01.2015 в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строків, встановлених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 04.02.2015, у зв'язку з необхідністю повторного виклику сторін, витребування документів по справі.

У судовому засіданні представник позивача підтримав та обґрунтував позовні вимоги, просив суд їх задовольнити з підстав, зазначених у позові.

Представник відповідача позовні вимоги визнав у повному обсязі, а також долучив до матеріалів справи акт звірки взаємних розрахунків станом на 13.01.2015, підписаний обома сторонами, відповідно до якого за відповідачем обліковується борг в сумі 13 693 грн. 20 коп.

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у справі оголошувались вступна та резолютивна частини рішення.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1 та 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Так, 23.01.2014 між Управлінням житлово-комунального господарства Нікопольської міської ради (далі-замовник, відповідач) та Комунальним підприємством "Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Нікопольської міської ради (далі-виконавець, позивач) було укладено договір № 10/14/64 "Про надання послуг з технічного обслуговування існуючих ділянок дренажу на масиві Північний та Новопавлівка" (далі-договір), відповідно до умов якого виконавець зобов'язався у 2014 році відповідно до умов договору надати послуги з технічного обслуговування існуючих ділянок дренажу на масиві Північний та Новопавлівка, а замовник - прийняти та оплатити такі послуги. Найменування, обсяг послуг, які будуть надані виконавцем згідно з цим договором, встановлюються кошторисом, що є невід'ємною частиною договору (пункти 1.1., 1.2. договору).

В матеріалах справи містяться локальні кошториси № 2-1-1 з розрахунком договірної ціни, відповідно до яких вартість робіт складає 8 514 грн. 00 коп. та 5 179 грн. 20 коп., відповідно (а.с.10-12).

Згідно з пунктом 3.1. договору ціна договору з ПДВ становить 13 693 грн. 20 коп., в тому числі ПДВ - 2 282 грн. 20 коп.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 01.03.2014 року, але не припиняє дії до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (пункт 10.1.договору).

Так, на виконання умов договору позивачем були надані послуги з технічного обслуговування існуючих ділянок дренажу на масиві Північний та Новопавлівка, а відповідачем прийняті виконані роботи, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт, а саме: актом № 1а за січень 2014 року на суму 8 514 грн. 00 коп. та актом б/№ за лютий 2014 року на суму 5 179 грн. 20 коп.

Відповідно до пунктів 4.3. та 6.1.1. договору виконавець не пізніше 20 числа щомісячно подає замовнику рахунок. До рахунку додаються оформлені належним чином акти приймання-здачі. Замовник зобов'язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані виконавцем послуги на підставі наданого останнім рахунка та акту приймання-здачі наданих послуг.

Так, на виконання вказаних пунктів договору відповідачу були виставлені до сплати рахунки № 26 від 27.01.2014 на суму 8 514 грн. 00 коп. та № 53 від 26.02.2014 на суму 5 179 грн. 20 коп.

Згідно з пунктом 4.1. договору розрахунки за цим договором проводяться шляхом перерахування коштів замовником на розрахунковий рахунок виконавця після пред'явлення останнім рахунка на оплату наданих послуг протягом 70 робочих днів.

Вказані зобов'язання були порушені відповідачем, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 13 693 грн. 20 коп., що і є причиною спору.

Так, позивачем надсилалась відповідачу претензія № 17 від 06.08.2014 щодо погашення існуючої суми заборгованості, яка була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм § 4 глави 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить також з наступного.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Так, відповідно до умов договору розрахунки за цим договором проводяться шляхом перерахування коштів замовником на розрахунковий рахунок виконавця після пред'явлення останнім рахунка на оплату наданих послуг протягом 70 робочих днів.

Враховуючи визначені контрагентами порядок та строки оплати наданих послуг, приймаючи до уваги прийняття відповідачем виконаних робіт за відповідними актами в рамках спірного правочину, господарський суд встановив, що строк оплати наданих послуг за переліченими вище актами є таким, що настав, у зв'язку з чим суд вважає позовні вимоги позивача в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Приймаючи рішення, суд виходив також із наступного.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Доказів сплати заборгованості в сумі 13 693 грн. 20 коп. відповідач не надав, крім того представником відповідача у судовому засіданні було визнано наявність вказаного боргу перед позивачем.

За викладеного, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 13 693 грн. 20 коп.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, судові витрати по справі, з урахуванням положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача у сумі 1 827 грн. 00 коп.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 1, 4-5, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Управління житлово-комунального господарства Нікопольської міської ради (53213, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, 3; ідентифікаційний код 26136719) на користь Комунального підприємства "Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Нікопольської міської ради (53219, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Карла Маркса, 180; ідентифікаційний код 03341339) - 13 693 грн. 20 коп. основного боргу, 1 827 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено - 04.02.2015.

Суддя Ю.В. Фещенко