Рішення № 42560861, 31.01.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.01.15 Справа № 904/9426/14

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОТРАНСЛОГІСТИКА", м. Черкаси, Черкаська область

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Орджонікідзе, Дніпропетровська область

про стягнення 7 502,75 грн.

Суддя Соловйова А.Є.

Секретар судового засідання Капля К.І.

Представники:

від позивача: Білецький О.А., довіреність №03 від 02.01.2015

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АВТОТРАНСЛОГІСТИКА" (надалі - Позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі - Відповідач) про стягнення 7 502,75 грн. за договором довгострокового постачання №0138 від 30.07.2014.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2014 порушено провадження у справі, позовна заява прийнята до розгляду.

В судових засіданнях призначених на 22.12.2014 та 15.01.2015 розгляд справи був відкладений на 15.01.2015 та 27.01.2015 відповідно, в зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника Відповідача та необхідністю витребувати додаткові документи до матеріалів справи, згідно зі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування своїх позовних вимог Позивач посилається на невиконання Відповідачем вимог діючого законодавства та умов згаданого договору, а саме - порушення строків оплати за поставлений Товар. У підтвердження своїх позовних вимог Позивач надав суду договір довгострокового постачання №0138 від 30.07.2014, видаткову накладну №005786 від 13.08.2014, банківську виписку по рахунку.

Позивач керуючись п.п. 5.1., 10.4., 10.6 названого Договору, нормами Господарського та Цивільного кодексів України, просить стягнути з Відповідача заборгованість за поставлений Товар у сумі 4 760,00 грн., пеню в сумі 362,75 грн. та штраф в сумі 2 380,00 грн.

Відповідач (фізична особа-підприємець ОСОБА_1) у призначені на 22.12.2014, 15.01.2015 та 27.01.2015 судові засідання на з'явився; відзив на позов та докази в його обґрунтування не надав; про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, за адресою, зазначеною в позовній заяві та підтвердженою витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 25.11.2014: АДРЕСА_1.

До господарського суду повернулись поштові відправлення, надіслані на належну адресу Відповідача №4994522341363, №4994523203657 з відміткою відділення поштового зв'язку: "Повернуто за закінченням строку зберігання" та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №4994521797827.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України.

В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації- адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (пп.3.9.1. п.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011).

Оскільки неможливість присутності в судових засіданнях представника Відповідача документально підтверджена не була, надані Позивачем матеріали справи та оригінали документів дозволяють розглянути справу по суті спору, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника Відповідача за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 27.01.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

30.07.2014 між товариством з обмеженою відповідальністю "АВТОТРАНСЛОГІСТИКА" (надалі - Позивач, Постачальник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі - Відповідач, Покупець) укладено договір довгострокового постачання №0138 (надалі - Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується на протязі дії Договору поставляти Покупцю товар (в тому числі, але не виключно - запасні частинидля вантажних автомобілів та напівпричепів (причепів), автохімію, мастила (оливи), супутні товари для автотранспорту та інше) (далі - Товар), за його замовленнями окремими партіями за цінами, в асортименті (за номенклатурою) та кількості, що остаточно, погоджуються Сторонами в видаткових накладних, які с невід'ємною частиною Договору та вважаються специфікаціями в розумінні ч. 2 статті 266 Господарського кодексу України, а Покупець зобов'язується приймати Товар та оплачувати його на встановлених Договором умовах. Загальний обсяг та асортимент (номенклатура) Товару, що поставляється за цим Договором, визначається кількістю та асортиментом (номенклатурою) Товару, поставленого окремими партіями за всіма видатковими накладними відповідно до умов Договору на протязі його дії. Загальна сума Договору складає суму ціни Товару, вказану в видаткових накладних протягом дії Договору (п.п. 1.1. - 1.3. Договору).

Договір вступає в дію з моменту його підписання повноважними особами обох сторін та діє до 31 грудня поточного року включно. У разі відсутності до дати закінчення строку дії Договору повідомлення рекомендованим листом від будь-якої із сторін про розірвання Договору, термін дії цього Договору вважається кожного разу автоматично продовженим до 31 грудня наступного календарного року включно. Якщо на момент закінчення чергового строку дії цього Договору є належна пропозиція однієї із Сторін про його розірвання, але Сторонами не виконані будь-які взаємні зобов'язання, Договір діє до виконаний Сторонами всіх взаємних зобов'язань і проведення остаточних розрахунків між ними (п.п. 2.1.- 2.3. Договору).

Відповідно до п.п. 4.1., 5.1. Договору, ціни товару вважаються остаточно визначеними сторонами в видатковій накладній на момент постачання (передавання) партії Товару за винятком випадку, передбаченого п. 5.2. Договору. Покупець зобов'язаний провести повний розрахунок за отриману по накладній партію Товару у встановлений Сторонами термін.

Пунктами 10.4, 10.6. Договору, Сторони погодили, що при простроченні оплати Товару Покупець зобов'язаний сплатити, суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за кожен календарний день періоду прострочення платежу, а також пеню, нараховану на суму заборгованості за кожен календарний день періоду прострочення платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період прострочення. При простроченні оплати більше одного місяця, Постачальник має право, крім стягнення передбачених п. 10.4. суми боргу та пені, додатково стягнути з Покупця штраф у розмірі 50 (п'ятдесят) відсотків від суми заборгованості.

На виконання умов Договору, Позивач 13.08.2014 здійснив Відповідачу поставку Товару загальною вартістю 5 760,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №005786 від 13.08.2014, на умовах оплати - відстрочка платежу 7 банківських днів (до 22.08.2014).

Проте Відповідач здійснив часткову оплату у розмірі 1 000,00 грн. -15.10.2014, що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою по рахунку Позивача, в зв'язку з чим у Відповідача виникла заборгованість перед Позивачем в сумі 4 760,00 грн.

В силу ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов укладеного договору. Відповідно до вимог ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи з вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, невиконання зобов'язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, є порушенням зобов'язання.

Виходячи з викладеного, оскільки господарським судом встановлено, що Відповідачем допущено порушення строків здійснення розрахунку за поставлений Товар, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 4 760,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Пунктами 10.4, 10.6. Договору, Сторони погодили, що при простроченні оплати Товару Покупець зобов'язаний сплатити, суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за кожен календарний день періоду прострочення платежу, а також пеню, нараховану на суму заборгованості за кожен календарний день періоду прострочення платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період прострочення. При простроченні оплати більше одного місяця, Постачальник має право, крім стягнення передбачених п. 10.4. суми боргу та пені, додатково стягнути з Покупця штраф у розмірі 50 (п'ятдесят) відсотків від суми заборгованості.

За розрахунком Позивача, розмір пені за порушення Відповідачем строків оплати Товару становить 362,75 грн. (загальний період нарахування з 23.08.2014 по 24.11.2014), штрафу (50 %) - 2 380,00 грн.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу п.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п.6 ст.231 Господарського кодексу України).

Положеннями ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Господарським судом встановлено, що зобов'язання з оплати спожитої активної електричної енергії Відповідачем-1 не виконано в терміни, визначені додатком "Порядок розрахунків".

Перевіривши здійснений Позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, оскільки Позивачем при здійсненні розрахунку пені було невірно визначено періоди прострочення зобов'язань (не враховано п. 1.9. постанови Пленум Вищого господарського суду України № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013, відповідно до якого, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені), в зв'язку з чим, здійснивши перерахунок пені, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині, а саме підлягає стягненню пеня у сумі 347,47 грн.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення штрафу, то вони є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме в сумі 2 380,00 грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 1, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОТРАНСЛОГІСТИКА" (18008, Черкаська область, місто Черкаси, вулиця Смілянська, будинок 163, код ЄДРПОУ 38089771) 4 760,00 грн. (чотири тисячі сімсот шістдесят гривень 00 копійок) основного боргу, 347,47 грн. (триста сорок сім гривень 47 копійок) пені, 2 380,00 грн. (дві тисячі триста вісімдесят гривень 00 копійок) штрафу, 1 823,28 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять три гривні 28 копійок) судового збору.

Видати наказ.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 02.02.2015.

Суддя А.Є. Соловйова