Постанова № 42560855, 29.01.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/4905/14 Головуючий у 1-й інстанції: Головенко О.Д.

Суддя-доповідач: Кучма А.Ю.

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 січня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Кучми А.Ю.

суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.,

за участю секретаря: Козловій І.І.

розглянувши за відсутності осіб, які беруть участь в справі, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ст. 41 КАС України у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційні скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 06.10.2014 у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

ФОП ОСОБА_3 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень № 0002812100, № 0002822100 від 08.08.2014.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 06.10.2014 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано рішення Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про застосування штрафних санкцій у розмірі 5 781,00 грн № 0002822100 від 08.08.2014. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач та відповідач подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права. В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що при проведенні перевірки ні контролюючим органом, ані судом першої інстанції не надано належної оцінки та не враховано той факт, що за адресою АДРЕСА_1 проводить діяльність, не тільки позивач, але й ОСОБА_3, який згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зареєстрований29.02.2012 № 23370000000001972 як фізична особа-підприємець (платник єдиного податку). Боулінг (спортивна гра в шари) належить саме - ОСОБА_3, а не ОСОБА_2. Також, апелянт посилався на постанову Київського апляційного адміністративного суду від 23.10.2014 по справі № 810/4417/14, якою у задоволенні подання Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків ФОП ОСОБА_2.

Апелянт - Вишгородська ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області мотивує свою апеляційну скаргу тим, що при здійсненні діяльності у сфері розваг ФОП ОСОБА_3 зобов`язаний був придбати чотири торгові патенти, тобто на кожну ігрову доріжку боулінгу - окремий торговий патент. Проте, ФОП ОСОБА_3 до перевірки не надано торгові патенти в зв`язку з їх відсутністю.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню, апеляційна скарга Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області, задоволенню не підлягає, а оскаржувана постанова суду - скасуванню в частині з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що податкове повідомлення - рішення № 0002822100, яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію на підставі п. 1 п. 4 ст. 17 Закону України № 265/95-ВР від 06.07.1995 «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в розмірі 5 781,00 грн, в тому числі 1 грн. за не проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій та 5 780,00 грн за не забезпечення щоденного друкування на РРО 17 фіскальних звітних чеків (340 x 17 = 5780) підлягає скасуванню. Щодо податкового повідомлення-рішення № 000281200, то воно підлягає скасуванню, оскільки до перевірки не надано торгові патенти в зв'язку з їх відсутністю.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції в повній мірі, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 17.07.2014 до 24.07.2014 Вишгородською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Київсвкій області проведено фактичну перевірку діяльності ФОП ОСОБА_2, зокрема господарської одиниці кафе-бару «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

За результатом проведеної перевірки складно акт № 0158/1008/НОМЕР_3, яким встановлено порушення вимог чинного законодавства, а саме п. 1, 2, 9, 13 ст. 13 Закону України № 265/95-ВР від 06.07.1995 «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (надалі - Закон № 265) та п.п. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267, п.п. 267.4.8 п. 267.4 ст. 267 Податкового кодексу України (надалі - ПК України).

Відповідно до вказаного акту перевірки відповідачем встановлено порушення, а саме не проведення позивачем розрахункових операцій через РРО, не забезпечено щоденне друкування на РРО 17 фіскальних звітних чеків, а також проведеною перевіркою встановлено що в приміщенні кафе-бару «ІНФОРМАЦІЯ_1» здійснюється діяльність у сфері розваг за готівковий розрахунок, а саме використовується 4 ігрові доріжки боулінга по ціні 75,00 грн за одну годину гри на одній доріжці, без придбання торгових патентів.

За наслідками розгляду акту перевірки № 0158/1008/НОМЕР_3 відповідачем 08.08.2014 прийнято спірні податкові повідомлення - рішення № 0002812100, яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію на підставі абз. 6 п. 1 ст. 125 ПК України в розмірі 161 034,24 грн за здійснення діяльності без дозвільних документів (торгових патентів) та № 0002822100, яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію на підставі п. 1 п. 4 ст. 17 Закону № 265 в розмірі 5 781,00 грн, в тому числі 1 грн за не проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій та 5 780,00 грн за не забезпечення щоденного друкування на РРО 17 фіскальних звітних чеків ( 340 x 17 = 5780).

Проведеною Вишгородською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Київській області перевіркою було встановлено, що позивачем не забезпечено щоденне друкування на РРО 17 фіскальних звітних чеків та у відповідності до п. 4 ст. 17 Закону № 265 застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 5780,00 грн. (340 x 17 = 5780).

Аналіз змісту норм Закону України № 265 дає підстави вважати, що зазначена фінансова санкція встановлена за порушення суб'єктами підприємницької діяльності вимоги закону щоденно друкування фіскальних звітних чеків та зберігання їх в книзі обліку розрахункових операцій.

Не виконуючи протягом певного періоду обов'язок щодня друкувати фіскальний звітний чек, суб'єкт підприємницької діяльності вчиняє продовжуване порушення, а не зберігаючи цей чек у книзі обліку розрахункових операцій триваюче.

Тобто, за вчинення порушення, про яке йдеться у п. 4 ст. 17 Закону № 265 відповідний податковий орган може застосувати лише одну фінансову санкцію у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від кількості виявлених під час перевірки суб'єкта підприємницької діяльності, який здійснює розрахункові операції за товари (послуги), випадків невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку та/або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій.

Таку позицію притримує Верховний Суд України, у постанові від 16.04.2013 у справі № 21-89а13 вказує, що за вчинення порушень, про які йдеться у п. 4 ст.17 Закону № 265, відповідний орган державної податкової служби України може застосовувати лише одну фінансову санкцію у розмірі 20 - ти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від кількості випадків невиконання щоденного друку фіскального звітного чека та/або його не зберігання в книзі обліку розрахункових операцій, виявлених під час перевірки суб'єкта підприємницької діяльності, який здійснює розрахункові операції за товари (послуги).

Таким чином, колегія суддів доходить аналогічного з судом першої інстанції висновку про протиправність податкового повідомлення - рішення № 0002822100, яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію на підставі п. 1 п. 4 ст. 17 Закону № 265 в розмірі 5 781,00 грн, в тому числі 1 грн за не проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій та 5 780,00 грн. за не забезпечення щоденного друкування на РРО 17 фіскальних звітних чеків (340 x 17 = 5780) та необхідність його скасування.

Щодо податкового повідомлення - рішення № 0002812100 колегія суддів зазначає наступне.

Проведеною перевіркою встановлено, що в приміщенні кафе - бару «ІНФОРМАЦІЯ_1» здійснюється діяльність у сфері розваг за готівковий розрахунок, а саме використовується 4 ігрові доріжки боулінга по ціні 75,00 грн за одну годину гри на одній доріжці, без придбання торгових патентів.

Проте, судом першої інстанції належним чином не перевірено той факт, що боулінг (спортивна гра в шари) належить іншій особі, а не позивачу - ОСОБА_2.

При проведенні перевірки контролюючим органом не враховано той факт, що за адресою АДРЕСА_1 проводить діяльність, і ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4, який згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зареєстрований 29.02.2012 № 23370000000001972 як фізична особа-підприємець (платник єдиного податку).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Серія АД № 156699, ОСОБА_3 має право проводити наступні види діяльності, а саме - організування інших видів відпочинку та розваг, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування, надання в оренду і експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Доказів того, що рахунок № 30 від 17.07.2014, який наданий перевіряючим (замовлення «Еспресо» (вартість 24, 00 грн), морозиво (вартість 14, 00 грн), десерт «Тірамісу» (вартість 17, 00 грн) та гра в боулінг тривалістю 15 хвилин (вартість 19, 00 грн) на загальну суму 74, 00 грн, виписаний позивачем, а не ОСОБА_3 відсутні, з самого рахунку не вбачається.

Крім того, судом першої інстанції не взято до уваги договір оренди будинку, споруди (іншого об'єкта нерухомості) від 10.09.2012, згідно з яким між орендодавцем - ОСОБА_4 та орендарем - ОСОБА_3 укладено договір про оренду приміщення загальною площею 500 м2 для здійснення підприємницької діяльності (а.с. 22-24). А згідно договору від 15.04.2013 (а.с. 10-11) між орендодавцем - ОСОБА_4 та орендарем - ОСОБА_2 укладено договір про оренду приміщення загальною площею 65 м2 для здійснення підприємницької діяльності.

Згідно договору купівлі-продажу обладнання № 1012 від 09.10.2012 СПД ОСОБА_5 (продавець), з одного боку і ОСОБА_3 (покупець) з іншого боку уклали даний договір про те, що продавець зобов'язується продати устаткування для боулінгу відповідно до додатку № 1, що є невід'ємною частиною даного Договору, а також провести монтаж, наладку, обкатку та навчання персоналу з обслуговування устаткування, а покупець зобов'язується прийняти устаткування оплатити вартість устаткування згідно умов даного договору.

Дані обставини підтверджують той факт, що боулінг (спортивна гра в шари) належить саме - ОСОБА_3, а не позивачу.

Так, колегія суддів вважає, що на вимогу ст. 71 КАС України відповідачем не доведено правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення № 0002812100.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції невірно надана правова оцінка обставинам справи, а тому апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а постанова суду - скасуванню в частині.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити.

Апеляційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 06.10.2014 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нову про задоволення позовних вимог.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області № 0002812100 від 08.08.2014.

В решті постанову Київського окружного адміністративного суду від 06.10.2014 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма

Судді: В.О. Аліменко

Н.В. Безименна

Головуючий суддя Кучма А.Ю.

Судді: Аліменко В.О.

Безименна Н.В.