Постанова № 42560539, 03.02.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2015 р. Справа № 908/4156/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Россолов В.В. , суддя Тихий П.В.

при секретарі - Деппа-Крівіч А.О.

за участю представників сторін:

позивача - Ведмедь А.Є. (довіреність №60/20-12 від 05.01.2015 року);

відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну позивача (вх. №165З/1-43) на рішення господарського суду Запорізької області від 03 грудня 2014 року у справі №908/4156/14

за позовом Концерну "Міські теплові мережі" в особі філії Концерну "Міські теплові мережі" Ленінського району, м. Запоріжжя;

до Приватного підприємця ОСОБА_2, м. Запоріжжя;

про стягнення суми

ВСТАНОВИЛА:

Концерн "МТМ" звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з ПП ОСОБА_2 заборгованості за Договором №101857 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.06.2007 р. в розмірі 478,43 грн., з якої 399,6 грн. основний борг, 17,26 грн. пеня, 13,14 грн. три відсотки річних та 48,43 грн. інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 03 грудня 2014 року у справі №908/4156/14 (суддя Хуторной В.М.) в позові відмовлено. Стягнуто з Концерну "Міські теплові мережі" на користь Приватного підприємця ОСОБА_2 судові витрати понесені за надання послуг адвоката в сумі 1461 (одна тисячі чотириста шістдесят одна) грн. 60 коп.

Позивач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 03 грудня 2014 року у справі №908/4156/14 та прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Також просить покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору за звернення до господарського суду Запорізької області в сумі 1827,00 грн. та до Харківського апеляційного господарського суду в сумі 913,50 грн.

Розпорядженням голови Вищого господарського суду України №28-р від 02.09.2014 року визначено, що розгляд господарських справ, які підлягають перегляду в апеляційному порядку Донецьким апеляційним господарським судом здійснюється Харківським апеляційним господарським судом.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 14.01.2015 року апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження, розгляд скарги призначено на 02.02.2015 року.

26.01.2015 року від відповідача на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача (вх.№1083), в якому він зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим та просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення. Також просить розглядати справу за відсутності представника відповідача за наявними матеріалами у справі.

Відповідач, будучи належним чином повідомлений про місце та час розгляду апеляційної скарги, не реалізував своє право на участь у судовому процесі та не забезпечив явку представника в судове засідання.

Згідно із пунктом 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що явка представника відповідача не була визнана обов'язковою, а також те, що його неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності зазначеного представника за наявними матеріалами у справі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши присутнього в судовому засіданні представника позивача, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.06.2007 р. між Концерном "МТМ" (Теплопостачальна організація, позивач у справі) та ПП ОСОБА_2 (Споживач, відповідач у справі) укладено Договір купівлі продажу теплової енергії в гарячій воді №101857 (далі - Договір №101857), за умовами якого Теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання відпустити теплову енергію в гарячій воді Споживачу, а Споживач зобов'язується прийняти та оплатити її вартість за діючи тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами (п. 1.1 Договору №101857).

Згідно звернення - доручення від 01.06.2007 р. (Додаток 1а до Договору №101857) постачання теплової енергії здійснюється на об'єкт: викуплене нежитлове приміщення АДРЕСА_1, з величиною приєднаного (максимального) теплового навантаження 0,000141 Гкал/год, згідно Додатку №1 до вказаного Договору "Обсяги та порядок постачання теплової енергії Споживачу". Орієнтована вартість теплової енергії за поточний рік, відповідно до тарифів, діючих на момент укладення договору, становить, усього 61,92 грн. з урахуванням ПДВ.

Схема межі поділу теплової енергії визначено Додатком №2 до Договору №101857.

Пунктом 3.2.26 Договору №101857 передбачено, що Споживач зобов'язаний щомісячно, у строки, визначені даним договором, повертати Теплопостачальній організації підписаний уповноваженою особою та належним чином оформлений акт приймання-передачі теплової енергії в гарячій воді.

Відповідно до п. 10.1 Договору №101857, цей договір набуває чинності з 01.06.2006 р. і діє до 01.06.2008 р.

За приписами п. 10.4 Договору №101857, Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо жодна з сторін за місяць до закінчення терміну дії даного договору не заявила про розірвання цього договору.

В позовній заяві позивач вказує на те, що взяті відповідачем зобов'язання щодо оплати спожитої теплової енергії за Договором №101857 у період з жовтня 2012 р. по квітень 2014 в сумі 399,6 грн. не виконано.

Стягнення з відповідача заборгованості за Договором №101857 в сумі 399,6 грн., пені в сумі 17,26 грн., 3% річних в сумі 13,14 грн. та інфляційних втрат в сумі 48,43 грн. є предметом розгляду по даній справі.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, господарський суд першої інстанції зазначив, що оскільки з 01.06.2012 року Договір №101857 припинив свою дію, то відсутні будь-які підстави для нарахування відповідачеві заборгованості після 01.06.2012 року, оскільки після зазначеної дати відповідач вже не є споживачем теплової енергії згідно умов Договору.

Колегія суддів повністю погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом, що починаючи з 10.10.2006 р. в приміщенні АДРЕСА_1 було демонтовано систему центрального опалення. Судом також встановлено, що через приміщення відповідача проходить лише труба, через яку здійснюється подача енергоносія до інших споживачів, та відповідно певна частка теплової енергії припадає на частку приміщення відповідача.

Пунктом 10.4 Договору визначена умова необхідна для пролонгації Договору. Не виконання такої умови у вигляді заяви однієї зі сторін про розірвання договору - тягне за собою застосування строку дії договору, після спливу якого можливість користуватись правами та здійснювати обов'язки за Договором, сторони втрачають. Для застосування строків дії Договору (відмови від пролонгації договору) єдиною необхідною підставою - є заява однієї зі сторін про його розірвання.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання вимог п. 10.4 Договору, відповідачем, більш ніж за місяць до закінчення строку його дії була направлена заява про розірвання Договору №101857 за вих. № 7 від 17.04.2012 року.

Колегія суддів зазначає, що правомірним є висновок суду першої інстанції, що з 01.06.2012 року Договір №101857 припинив свою дію, а тому відсутні будь-які підстави для нарахування відповідачеві заборгованості після 01.06.2012 року, оскільки після зазначеної дати відповідач вже не є споживачем теплової енергії згідно умов Договору.

За таких обставин, підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення заборгованості за Договором №101857 - відсутні. В зв'язку з чим відсутні і підстави для стягнення пені, 3% річних та інфляційних витрат.

Колегія суддів зазначає, що необґрунтованими є твердження позивача в апеляційній скарзі що сторони не дійшли згоди щодо розірвання Договору №101857 від 01.06.2007 року та відповідно він є діючим та таким, що підлягає обов'язковому виконанню сторонами, а спір, відповідно до вимог ч. 4 ст. 188 ГК України, не було передано на вирішення суду.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що в даному випадку відбулось не розірвання договору, а припинення його дії внаслідок закінчення строку, на який було укладено договір, через відмову відповідача від його пролонгації у відповідності до пункту 10.4 Договору.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, господарський суд першої інстанції правомірно задовольнив клопотання відповідача про стягнення з позивача судових витрат на послуги адвоката.

Відповідно до п. 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 року «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Відповідачем надано до суду першої інстанції всі необхідні документи, які свідчать про його витрати, пов'язані з отриманням адвокатських послуг, а саме копію акту приймання-передачі виконаних робіт від 18.11.2014 р.; копію прибуткового касового ордеру від 18.11.2014 р.; копію квитанції до прибуткового касового ордеру від 18.11.2014 р.; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; копію угоди про надання правової допомоги № 10/11/14.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин колегія суддів вважає, що твердження позивача, викладені ним в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, а господарським судом першої інстанції правильно оцінені обставини справи, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення та задоволення апеляційної скарги позивача колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 33, 43, 85, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 03 грудня 2014 року у справі №908/4156/14 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Харківський апеляційний господарський суд.

Повний текст постанови складено 04.02.2015 року.

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Россолов В.В.

Суддя Тихий П.В.