Ухвала суду № 42560459, 29.01.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

29 січня 2015 року

справа № 804/6271/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Малиш Н.І.

суддів: Баранник Н.П. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Спірічев Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровськ апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 червня 2014 року у справі №804/6271/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмаг» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0000262201 від 13.01.2014 року, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення форми “Р” №0000262201 від 13.01.2014р. про збільшення суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість на 1977614 грн. 17 коп. (1582091 грн. 33 коп. – основний платіж, 395522 грн. 84 коп. – штрафна (фінансова) санкція.

Позовні вимоги обґрунтовано незгодою з висновками відповідача щодо збільшення позивачем податкового зобов’язання з податку на додану вартість з підстав помилкового врахування відповідачем податок на додану вартість у вартості товару, тому що сплачений податок на додану вартість при експорті підлягає поверненню експортеру. А проведені господарські операції здійснені відповідно до норм чинного законодавства.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 червня 2014позовні вимоги було задоволено.

Відповідачем на вказане рішення суду була подана апеляційна скарга в якій просить скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову. Скарга обґрунтована тим, що при експорті товару позивачем в порушення пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, ст.. 139 ПК України не враховано суму ПДВ, яка входить до вартості товару при попередньому придбанні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що відповідачем в період з 10.12.2013р. по 16.12.2013р. було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Трансмаг» з питань здійснення операцій з придбання та продажу експортної продукції за період липень 2013р., правильність та правомірність їхнього відображення у податковому обліку за результатами якої було складено акт від 23.12.2013р. №2771/22-01/30325166.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.198.3 ст.198 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1582091,33грн. (а.с.5-17).

До такого висновку перевіряючи прийшли з підстав при експорті товару позивачем в порушення пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, ст.. 139 ПК України не враховано суму ПДВ, яка входить до вартості товару при попередньому придбанні.

За результатами перевірки прийнято 13.01.2014р. податкове повідомлення-рішення форми “Р” №0000262201 про збільшення позивачеві суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість в загальній сумі 1977614,17 грн. (за основним платежем – 1582091,33 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 395522.84 грн.).

Судом першої інстанції встановлено та не спростовується сторонами, що у перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з контрагентами, зокрема, ПАТ «Веста-Дніпро» та ТОВ «Веста-Індастріал» щодо придбання акумуляторних батарей, які в подальшому були реалізовані позивачем на експорт ТОВ «Торговий дом «Источник тока Курский» (Россия, г. Курск), реальність вказаних господарських операцій не оспорюється податковим органом та підтверджена наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами, у тому числі і копіями податкових накладних з податку на додану вартість, які надають позивачеві право на формування податкового кредиту та податкових зобов’язань (а.с.23-133).

Також було встановлено, що у липні 2013р. позивачем було придбано товар (акумуляторні батареї) у ПАТ «Веста-Дніпро» за ціною 9492547,97 грн., у тому числі ПДВ – 1582091,33 грн. та у ТОВ «Веста Індастріал» за ціною 26743,248 грн., у тому числі ПДВ – 4457,21 грн. та реалізовано у липні 2013р. на експорт ТОВ «Торговий дом «Источник тока Курский» (Россия, г. Курск) за ціною 8995140,41 грн. Різниця склала 524150,80 грн.

Продаж товару було здійснено з урахуванням нульової ставки ПДВ, відповідно до пп. 195.1.1 п.195.1 ст. 195 ПК України.

Факт реальності проведених господарських операцій відповідачем не спростовується.

Проте відповідач вважає, що при експорті товару позивачем в порушення пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, ст.. 138 ПК України не враховано суму ПДВ, яка входить до вартості товару при попередньому придбанні.

Таким чином повинно бути надано оцінку не господарській діяльності позивача, а лише операції з експорту та правомірності не включення в ціну товару суми ПДВ.

Операції з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту оподатковуються за нульовою ставкою. Товари вважаються вивезеними за межі митної території України, якщо таке вивезення підтверджене в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, митною декларацією, оформленою відповідно до вимог Митного кодексу України (пп. 195.1.1 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України).

За змістом п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до пп.14.1.71. п. 14.1 ст. 14 звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Проте відповідачем не встановлено та не доведено щодо застосування нижче звичайних цін позивачем, посилання відповідача, що операції позивача є збитковими, оскільки сума реалізації товару за цим договором менше суми придбання товару що призвело за завищення податкового кредиту та заниження податку на додану вартість є помилковими, оскільки вказані розрахунки зроблені з урахуванням вартості придбання продукції з ПДВ за договорами поставки.

При цьому, чинним законодавством не передбачено обов'язковості визначення бази оподаткування податком на додану вартість, виходячи з собівартості товару.

Додатково слід зазначити наступне.

Згідно пп. 14.1.36 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Статтею 3 Господарського кодексу України визначено, що під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Таким чином, отримання прибутку від кожної окремої операції не є обов'язковою ознакою господарської діяльності, оскільки вона може включати і окремі збиткові операції, здійснення яких викликано об'єктивними причинами, продаж позивачем товару за ціною, нижчою собівартості, не можна розглядати як операцією, вчинену поза межами його господарської діяльності.

Отже, визначальним фактором є наявність мети суб'єкта господарювання на отримання прибутку та здійснення діяльності у відповідності з такими цілями. Проте, неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з його господарською діяльністю, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик неотримання доходу від конкретної операції.

Отже податковим органом не доведено заниження позивачем бази оподаткування податку на додану вартість.

Враховуючи зазначене, колегія суду приходить до висновку, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку задовольняючи позовні вимоги, тому підстав для задоволення апеляційної скарги немає.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 червня 2014 року у справі №804/6271/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмаг» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0000262201 від 13.01.2014 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Відповідно до ст. 254 КАС України ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Повний текст рішення складено 02 лютого 2015року.

Головуючий: Н.І. Малиш

Суддя: Н.П. Баранник

Суддя: А.А. Щербак