Ухвала суду № 42560454, 20.01.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

20 січня 2015 рокусправа № 811/3501/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицька О.О.

за участю представників:

позивача: - Майнард Н.О. дов від 26.09.2014

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2013 року

у справі № 811/3501/13-а

за позовом приватного підприємства «Ірада»

до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Ірада» звернулось до суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області, в якому просило скасувати рішення суб'єкта владних повноважень - Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області, оформлене податковим повідомленням-рішенням від 18.10.2013 №0001162202, щодо завищення від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 36857,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані помилковістю висновків податкового органу про завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість в результаті взаємовідносин з позивача з ПП "Карбон -С" за квітень 2012 р. на суму 30000,00 грн., за вересень 2012 р. на суму 9720,00 грн. та завищення позивачем від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на 36857 грн. в т.ч. за квітень 2012 р. на суму 30000,00 грн., за вересень 2012 р. на суму 6857,00 грн. Будівельні роботи по реконструкції адміністративної будівлі виробничої бази по металообробці під багатофункціональний комплекс по вул. Волкова, 13Г, контрагентом позивача реально виконані, що підтверджується належними первинними документами.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2013 року адміністративний позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 18.10.2013 №0001162202. Постанову суду мотивовано тим, що характер укладених між позивачем та ПП «Карбон-С» правочинів мав як реальний, так і економічний зміст, тому позивачем правомірно сформовано податковий кредит за квітень, вересень 2012 року.

Не погодившись з постановою суду відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволені адміністративного позову в повному обсязі. В якості обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач наводить обставини, зафіксовані в акті перевірки, наполягає на тому, що позивачем протиправно сформовано податковий кредит по взаємовідносинам з контрагентом, який, в свою чергу, мав взаємовідносини з сумнівними контрагентами.

Представник відповідача судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання відповідач повідомлений судом належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечує, просить залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи,відповідачем проведено позапланову невиїзну перевірки ПП «Ірада» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «Карбон-С» за період з 01.04.2012 по 30.04.2012 та з 01.09.2012 по 30.09.2012, за результатами якої складений акт від 04.10.2013 № 79/11-23-22-02/32832766 (т.1, а. с.12-29).

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого завищено від'ємне значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (р.19 Декларації з ПДВ) на суму 36857 грн., в тому числі: за квітень 2012 року на суму 30000 грн.; за вересень 2012 року на суму 6 857 грн.;

- п. 198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (р.24 Декларації з ПДВ) за період з травня по вересень2012 року на суму 32 863 грн.

Такий висновок податкового органу обґрунтовано тим, що ПП «Ірада» не мала права на включення до складу податкового кредиту з ПДВ по операціях з ПП «Карбон-С», оскільки у контрагента-постачальника не підтверджені первинними документами операції з реалізації товарів (робіт, послуг) (т.1, а. с.27).

Наведене обґрунтування базується на даних актів позапланових перевірок від 15.04.2013 № 63/22/34611531 та від 29.05.2013 № 101/22/34611531 ПП «Карбон-С».

Згідно даних актів господарські операції ПП «Карбон-С» з його контрагентами не мають реального характеру і є нікчемними згідно ч.1 ст.203, ч.1 ст.207, ст.215, ч.1 ст.216, ст.228 ЦК України, оскільки контрагенти ПП «Карбон-С» проводили діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням вигоди третім особам, внаслідок чого ПП «Ірада» є вигодо набувачем по ланцюгу постачання.

Також в даних актах перевірки ПП «Карбон-С» зазначено, що операції між ПП «Карбон-С» та його контрагентами не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання таких видів робіт, послуг, постачання ТМЦ або здійснення діяльності.

На підставі акту перевірки від 04.10.2013 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.10.2013 №0001162202, яким зменшено від'ємне значення суми податку на додану вартість в розмірі 36857,00 грн. (т.1, а. с.35).

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про протиправність висновків податкового органу.

Як встановлено вище, саме на висновках вищезазначених актів базуються висновки відповідача, зафіксовані в акті перевірки ПП «Ірада» від 04.10.2013.

Разом з тим, відповідно до пункту 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації №984 від 22.12.2010, результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка. Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з п.6 Порядку №984 факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Отже, податковий орган може встановити наявність або відсутність порушень платником податків вимог податкового, валютного та іншого законодавства виключно за наслідками дослідження первинних документів такого платника податків, а відтак посилання податкового органу на акт перевірки іншого платника податків, яким встановлено порушення податкового законодавства, а також іншу інформацію щодо контрагента позивача, що не має правових наслідків, не може вважатись доказом у розумінні ст.69 КАС України.

Виявлені податковим органом та зафіксовані у відповідних актах перевірки обставини щодо контрагента позивача не є беззаперечними доказами порушення податкового законодавства як позивачем, так і його контрагентом.

В даному випадку складений відповідачем акт перевірки від 04.10.2013 не містить посилань на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку позивача та можуть підтвердити наявність виявлених порушень.

Позиція податкового органу, яка базується на виявлених податковим органом порушеннях, допущених при здійсненні господарської діяльності контрагентом позивача, суперечить вимогам чинного законодавства.

Із змісту вищенаведених правових норм вбачається, що Податковий кодекс України не ставить право позивача на формування податкового кредиту в залежність від декларування постачальниками, в тому числі і по ланцюгу постачання, своїх податкових зобов'язань та/або від сплати ними сум податку до бюджету.

За правилами п.200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункти 200.2, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.200.4 ст.200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 ПК України).

Згідно п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.201.1. ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України).

Згідно з п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Виходячи з системного аналізу наведених правових норм, вбачається, підставою для включення відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду є факт сплати (нарахування) цього податку у зв'язку з придбанням платником податку товарів (робіт, послуг), що підлягають використанню в його господарській діяльності, при обов'язковій умові надання податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість у порядку, встановленому Податковим кодексом України, після реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Отже, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість з'ясуванню підлягають, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Господарською операцією, згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV, є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як свідчать матеріали справи і не заперечується сторонами, ПП «Ірада» як Замовник, мало господарські відносини з ПП «Карбон» (підрядник) за договорами підряду:

- від 24.02.2012, згідно якого Підрядник приймав на себе зобов'язання виконати будівельні роботи робіт по реконструкції адміністративної будівлі виробничої бази по металообробці під багатофункціональний комплекс по вул.Волкова 13Г у м.Кіровограді, а Замовник зобов'язується прийняти роботу та оплатити її вартість у строки та на умовах, що визначаються цим договором та додатками до нього (т.1, а .с.42-44);

- від 26.03.2012 згідно якого Підрядник зобов'язується на свій ризик виконати будівельні роботи по реконструкції адміністративної будівлі за адресою: м. Кіровоград, вул. Волкова, 13В у м.Кіровограді у відповідності до проектної документації за завданням Замовника та згідно із затвердженою проектно-кошторисною документацією, а також зобов'язується передати виконані роботи та здати об'єкт замовнику у встановлений цим Договором термін (строк) та взяти участь в роботі по введенню об'єкта в експлуатацію (т.1, а. с.45-47).

Згідно Додаткової угоди №1 від 07.05.2012 сторонами досягнуто згоди про дострокове розірвання Договору про надання послуг (підряду) від 26.03.2012 у зв'язку з порушенням п.2.1.1, п.2.1.3, п.5.1. договору підряду від 26.03.2012 (т.1, а. с.48).

Виконання укладеного договору підряду досліджено судом першої інстанції і підтверджується матеріалами справи: податковими накладними (т.1, а. с.50-52), довідкою про вартість виконаних будівельних робіт /і витрат/ за вересень 2012 року на загальну суму з ПДВ 541,31759 грн. (т.1, а. с.53, 54); актом прийому виконаних будівельних робіт за вересень 2012 року (т.1, а. с.55-67), платіжними дорученнями, що свідчать про оплату робіт позивачем (т.1, а. с.188-190).

Виходячи із змісту вказаних документів, вбачається, що вони містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що підтверджують здійснення відповідної господарської операції з виконання підрядних робіт, відповідно, підтверджують фактичний рух активів та зміни у власному капіталі позивача.

Видані контрагентом позивача податкові накладні, на підставі яких суми податку на додану вартість віднесені позивачем до податкового кредиту, відповідають вимогам Податкового кодексу України, положенням Наказу Міністерства фінансів України «Про порядок заповнення податкової накладної» від 01.11.2011 р. № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 р. за №1333/20071, пройшли реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Також реальність виконання ПП «Карбон-С» підрядних робіт підтверджується рішенням виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 06.09.2010 № 808, яким ПП «Ірада» надано згоду на розробку містобудівного обґрунтування розміщення добудови до приміщення виробничої бази по вул.Волкова 13-Г у м.Кіровограді (т.1, а. с.68); виданою Інспекцією ДАБК у Кіровоградській області декларацією про початок виконання будівельних робіт від 24.02.2012, а саме: по реконструкції адміністративної будівлі виробничої бази по металообробці під багатофункціональний комплекс по вул.Волкова, 13Г у м.Кіровограді, в якій в розділі 4 зазначено, що генеральним підрядником є ПП «Карбон-С» (т.1, а. с.69-73), виданою Інспекцією ДАБК у Кіровоградській області декларацією від 08.11.2012 про готовність об'єкта до експлуатації, в п.4 якої генеральним підрядником також зазначено ПП «Карбон-С» (т.1, а. с.78-83).

Тобто належним чином оформлені первинні документи, які містяться в матеріалах справи, підтверджують реальність господарських операцій позивача з вищевказаним контрагентом ПП «Карбон-С» та рух активів у процесі здійснення господарських операцій.

Доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку позивача матеріали справи не містять: суми податку на додану вартість з операції виконання підрядних робіт по взаємовідносинам з ПП «Карбон-С» задекларовані позивачем у податковій звітності з податку на додану вартість у відповідних звітних періодах правомірно.

На момент вчинення правочинів контрагент позивача ПП «Карбон-С» мало зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством, було зареєстровано як платник податку на додану вартість.

Законодавчо встановлені вимоги, необхідні для чинності правочину (ст.203 ЦК України), позивачем та його контрагентом дотримані. Також господарські зобов'язання з виконання підрядних робіт не містять ознак фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися відповідними правочинами).

Крім того, відповідно до ст.234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним. Відповідно до ч.3 ст.228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Відповідачем вказані нормі законодавства не враховані, належні докази на підтвердження викладених в акті перевірки доводів щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій з виконання підрядних робіт відповідачем не зазначені, суду не подані. Жодний документ, який в установленому порядку встановлював би відповідні факти та був обов'язковим для застосування на всій території України, в матеріалах справи відсутній. Податковим органом не надано суду доказів недійсності вказаних вище правочинів, використання позивачем результатів виконання підрядних робіт у неоподатковуваних операціях.

Дії позивача та його контрагента, вчинені на виконання вказаного вище правочину, направленні саме на створення наслідків, які обумовлені правовою природою договорів такого виду.

Також укладений позивачем договір підряду не містять умов та ознак, які б свідчили про його суперечність інтересам держави та суспільства або порушував публічний порядок; вказаний договір відповідає вимогам чинного законодавства України, має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданим, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними та податковими документами.

Чинним законодавством України не передбачено обов'язку сторони договору перевіряти повноваження контрагента на підписання первинних бухгалтерських та податкових документів, як і не передбачено відповідальності сторони договору за порушення її контрагентом вимог чинного законодавства при укладанні договору. У тому випадку, якщо не доказано обізнаності сторони договору про факт порушення законодавства його контрагентом на момент укладання договору, вважається, що така сторона діяла правомірно.

Належні докази, які б свідчили про порушення з боку контрагента позивача виконання підрядних робіт, які б позбавляли позивача права на віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту, і відповідно визначення суми від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту відповідачем не подані, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Тим більш, статтею 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

Якщо ж контрагенти по ланцюгу постачання не виконали своїх зобов'язань щодо сплати податку на додану вартість до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цих підприємств і така відповідальність не може бути покладена на позивача.

Чинним законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на відображення відповідних сум в податковому обліку.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України»).

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з вищевказаним підприємством було одержання позивачем податкової вигоди.

Виходячи з вищевикладеного, зважаючи на наявність у позивача, належним чином оформлених первинних документів, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, вбачається, що позивачем виконані всі умови для віднесення відповідних сум податку на додану вартість з операцій виконання робіт до податкового кредиту, у зв'язку з чим у відповідача відсутні правові підстави для зменшення підприємству розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 36857 грн. оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

Під час розгляду даної адміністративної справи судом першої інстанції в повному обсязі з'ясовано усі обставини, які мають значення для справи, ухвалено законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову.

Передбачені статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення відсутні, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2013 року у справі № 811/3501/13-а залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко