Рішення № 42560286, 14.01.2015, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2015 р. Справа № 918/1737/14

Суддя Гудзенко Я.О., розглянувши позов Прокурора Гощанського району Рівненської області в інтересах держави в особі Рівненського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств до Фермерського господарства «Надія» про стягнення 31 756, 87 грн.

За участю:

Від позивача: Никитюк М.А. (дов. № 234 від 25.10.2014р.);

Від відповідача: не з'явився;

Від прокуратури: Шрамов Р.М. (посв. № 030111 від 05.11.2014р.).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Прокурор Гощанського району Рівненської області в інтересах держави в особі Рівненського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (далі - Позивач) звернувся в господарський суд Рівненської області з позовом до Фермерського господарства «Надія» (далі - Відповідач) про стягнення 31 756, 87 грн., з яких: 27 000 грн. основної суми боргу, 1 769, 87 грн. пені, 2 987 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду від 8 грудня 2014 року порушено провадження у справі № 918/1737/14 розгляд якої призначено в судовому засіданні на 17 грудня 2014 року.

17 грудня 2014 року від Відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Позивач позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позові. В судове засідання 17.12.2014 року відповідач не з'явився.

17 грудня 2014 року Відповідачем подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи.

Судом оглянуто оригінали документів, доданих позивачем в копіях до позовної заяви.

Ухвалою господарського суду від 17 грудня 2014 року розгляд справи відкладено в судовому засіданні на 24 грудня 2014 року.

18 грудня 2014 року від Позивача надійшли додаткові письмові докази у справі.

В судове засідання 24 грудня 2014 року Відповідач не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про місце, час та дату розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою господарського суду від 24 грудня 2014 року розгляд справи відкладено в судовому засіданні на 14 січня 2015 року.

Відповідач відзив на позовну заяву, а також доказів погашення заборгованості не подав, в судові засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судових засідань був повідомлений належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень та конверт, який повернувся до суду з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Враховуючи те, що нез'явлення Відповідача в судове засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, не повідомив суд про поважні причини неможливості забезпечити явку уповноваженого представника, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно із ст. 75 ГПК України.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 14.01.2015 р. відповідно до ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, господарський суд Рівненської області, -

ВСТАНОВИВ:

За змістом статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається, зокрема, представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, встановлених законом.

Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

За змістом ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд порушує справи за заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.99 р. у справі № 3-рн/99 за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (далі - Рішення Конституційного Суду України) визначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарюючих товариств з частиною державної власності у статутному фонді. Разом з тим, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств. В кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає, з посиланням на законодавство, підстави подання позову, вказує в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Пунктом 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України вирішено під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у ч. 2 ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурором було визначено орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах - Рівненське відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств.

В позовній заяві прокурор визначив підстави позову, зазначив в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтував необхідність їх захисту.

В обгрунтуваненя позову прокурор вказав, що внаслідок невиконання умов порядку використання коштів державного бюджету для надання підтримки фермерським господарствам у відносинах, які виникли між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств та ФГ "Наідя", наявне порушення економічних інтересів держави.

Судом встановлено, що 30 вересня 2009 року між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств (Укрдержфонд) та ФГ "Надія" укладено договір № 16С про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству (далі - Договір, а.с. 11 - 12) за умовами якого Укрдержфонд (Рівненське відділення) зобов'язалося надати фінансову підтримку (допомогу) на поворотній основі ФГ "Надія" в сумі 80 000 грн., а останнє зобов'язалося використати її за цільовим призначенням і повернути фінансову підтримку (допомогу) у визначений договором строк.

За умовами р. 2 Договору на підставі довідки, виданої конкурсною комісією № 1 від 17 вересня 2009 року та Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання підтримки фермерським господарствам, фінансова підтримка (допомога) на поворотній основі надається для придбання сільськогосподарської техніки, причіпного обладнання, насіння, мінеральних добрив, паливно-мастильних матеріалів.

Як вбачається з матеріалів справи, Рівненським відділенням Українського державного фонду підтримки фермерських господарств на виконання укладеного між сторонами договору надано Відповідачу зворотну допомогу в сумі 80 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 16 від 5 жовтня 2009 р., а.с. 13), із терміном повернення 16 000 грн. до 01.12.2010 р., 16 000 грн. до 01.12.2011 р., 16 000 грн. до 01.12.2012 р., 16 000 грн. до 01.12.2013 р. та 16 000 грн. до 01.09.2014 р. (п. 3.4.2 Договору).

Згідно із п. 3.4.4. Договору Відповідач зобов'язався повернути 80 000 грн.

За умовами п. 4.1. Договору фінансова підтримка (допомога) надається Відповідачу терміном до 1 вересня 2014 року.

Відповідно до п. 4.2. Договору фінансова підтримка (допомога) повертається фермерським господарствам згідно із встановленим графіком (3.4.2. Договору).

Згідно із п. 7.1. Договору він набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін.

За умовами п. 7.2. Договору він діє до повного повернення фермерським господарством коштів фінансової підтримки (допомоги) та повного виконання ним будь-яких інших грошових зобов'язань, передбачених Договором.

Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідачем умови укладеного договору виконано частково, сплачено 53 000 грн. (копії банківських виписок наявні в матеріалах справи а.с. 34 - 37), внаслідок чого станом на момент винесення рішення заборгованість склала 27 000 грн. Відповідачем було не повністю сплачені платежі до 1 грудня 2013 року в сумі 16 000 грн., а сплачено лише 5 000 грн. (заборгованість склала 11 000 грн.) та до 1 вересня 2014 року в сумі 16 000, 00 грн.

За умовами п. 5.1. Договору відповідно до чинного законодавства України у випадку прострочення терміну виконання зобов'язання по поверненню коштів фінансової підтримки (допомоги) Укрдержфонду (Рівненському відділенню) фермерське господарство зобов'язане сплатити суму заборгованості з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення платежу.

Згідно з п. 5.2. Договору за несвоєчасне повернення коштів фінансової підтримки (допомоги) фермерське господарство сплачує Укрдержфонду (Рівненському відділенню) пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення.

Таким чином, відповідно до пунктів 5.1., 5.2. Договору, а також на підставі ст. 625 ЦК України Позивачем було нараховано 798, 03 грн. пені на суму 11 000, 00 грн. в період з 01.12.2013 р. по 31.05.2014 р., 2 123, 00 грн. інфляційних втрат на суму боргу в розмірі 11 000 грн. в період з 01.12.2013 р. по 26.11.2014 р., а також нараховано 971, 93 грн. пені на 16 000 грн. в період з 01.09.2014 р. по 26.11.2014 р. та 864 грн. інфляційних втрат нарахованих на суму боргу в розмірі 16 000, 00 грн. в період з 01.09.2014 р. по 26.11.2014 р.

Судом встановлено, що розрахунок пені на суму боргу в розмірі 11 000, 00 грн. Позивачем проведено вірно. Судом було перераховано інфляційні втрати за період з 01.12.2013 р. по 26.11.2014 р. та встановлено, що їх розмір становить 2 398 грн. Однак, оскільки проведений судом розрахунок є більшим, ніж заявлений позивачем і суд не може вийти за межі заявлених вимог, тому бере до уваги розрахунок доданий до позовної заяви.

Крім того, судом було перераховано пеню на суму боргу в розмірі 16 000 грн. в період з 01.09.2014 р. по 26.11.2014 р. та встановлено, що її розмір є меншим ніж заявлено до стягнення - 668, 14 грн. (заявлено 971, 84 грн.), а також розмір інфляційних втрат на суму 16 000 грн. в період з 01.09.2014 р. по 26.11.2014 р. становить 814 грн., тоді як заявлено 864 грн.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно із ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. При цьому ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

За умовами ст. 11 Закону кошти Українського державного фонду підтримки фермерських господарств надаються новоствореним фермерським господарствам та фермерським господарствам з відокремленими фермерськими садибами, фермерським господарствам, які провадять господарську діяльність та розташовані у гірських населених пунктах, на поліських територіях, визначених в установленому порядку Кабінетом Міністрів України, на безповоротній основі та на конкурсних засадах на поворотній основі, а іншим фермерським господарствам підтримка надається тільки на поворотній основі, а також - спрямовуються на забезпечення гарантій, поруки при кредитуванні банками фермерських господарств.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих Позивачем доказів вбачається, що Позивач прийняті на себе зобов'язання виконав належним чином, проте Відповідачем повністю розрахунків проведено не було.

Доказів на обґрунтування своїх заперечень, а також доказів сплати боргу під час розгляду справи Відповідач суду не надав.

Враховуючи викладене вище, заслухавши пояснення Прокурора, Позивача, враховуючи докази надані Позивачем на підтвердження заявлених вимог, - вимоги Позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 49 ГПК України судові витрати в розмірі 1 806, 65 грн., покладаються на Відповідача.

Керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства «Надія» (35450, Рівненська обл., Гощанський район, село Федорівка, вул. Першотравнева, будинок 16, код 32923030) на користь держави в особі Рівненського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств ( 33028, м. Рівне, вул. Кавказька, 7, к. 304, код 13978486) 27 000 (двадцять сім тисяч) 00 коп. основної суми боргу, 1 466 (тисяча чотириста шістдесят шість) грн. 17 коп. пені, 2 937 (дві тисячі дев'ятсот тридцять сім) грн. інфляційних втрат.

3. Стягнути з Фермерського господарства «Надія» (35450, Рівненська обл., Гощанський район, село Федорівка, вул. Першотравнева, будинок 16, код 32923030) судовий збір в доход Державного бюджету України в розмірі 1 806 (одна тисяча вісімсот шість) грн. 65 коп.

4. В частині стягнення 303, 70 грн. пені та 50, 00 грн. інфляційних втрат в позові відмовити

5. Видати наказ.

Повний текст рішення складено 19.01.2015 року.

Суддя Гудзенко Я.О.