Ухвала суду № 42558263, 22.01.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

22 січня 2015 року

справа № 808/576/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Ясенової Т.І.

суддів: Головко О.В. Суховарова А.В.

секретар судового засідання: Троянов А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Бердянської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 березня 2014 року у справі №804/576/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства „Азовенергомаш” до Бердянської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-ріщень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства „Азовенергомаш” звернулось до суду з позовом до Бердянської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, в якому, з урахуванням уточнень, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення – рішення №0001422211, №0001432211 та №0001442211 від 30.12.2013 року.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 11 березня 2014 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення – рішення Бердянської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області №0001422211, №0001432211 та №0001442211 від 30.12.2013 року.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування судом обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено, що в період з 15.11.2013 року по 05.12.2013 року відповідачем проведено виїзну планову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства „Азовенергомаш” з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 31.12.2012 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт №077/08-22-22-01-06/31784963 від 11.12.2013 року, відповідно до висновків якого позивачем порушено вимоги:

- п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 116913,00 грн.;

- п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в розмірі 121296,00 грн.;

- п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення суми бюджетного відшкодування у січні 2012 року на суму податку на додану вартість 12709,00 грн.;

- п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення від’ємного значення з податку на додану вартість у листопаді 2011 року на суму податку на додану вартість 11353,00 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийнято:

- податкове повідомлення - рішення №0001422211, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток на загальну суму 116913,00 грн., в т.ч. за основним платежем 116913,00 грн. та за штрафними санкціями 0,00 грн.;

- податкове повідомлення – рішення №0001432211, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 181944,00 грн., у т.ч. за основним платежем в розмірі 121296,00 грн. та 60648,00 грн. штрафні санкції;

- податкове повідомлення – рішення №0001442211, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 12709,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 6355,00 грн.

Підставою для застосування до позивача штрафних санкцій з податку на прибуток та податку на додану вартість стала відсутність під час проведення перевірки документів податкової та бухгалтерської звітності по взаємовідносинах з ТОВ „ТБ Молдавкабель".

Згідно до п.138.2 ст.138 Податквого кодексу України витрати, які враховуються для визначення об’єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Підпунктом 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податквого кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Положеннями п. 198.2 Податквого кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов’язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов’язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Згідно п. 201.10 ст. 201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Пунктом 201.6 ст.201 Кодексу встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Отже, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Відповідно до п.198.6 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 №969 (який набрав чинності з 10.01.2011), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Згідно п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Судом встановлено, що податкові накладні, наявні в матеріалах справи, виписані ТОВ „ТБ Молдавкабель? для документального оформлення виконання умов договорів, містять відомості про адресу місцезнаходження покупця та продавців, одиниці виміру товару, кількість товару, ціну товару, тому відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності. Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів відсутні, що не заперечується і відповідачем в акті перевірки. За таких обставин, немає підстав для невключення сум ПДВ по вказаних податкових накладних до складу податкового кредиту позивача.

Відповідно до п.198.3 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Статтею 1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні? встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно до ч. 1 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ „ТБ Молдавкабель” укладено договіри поставки №26/01 від 26.01.2011 р. та 26/01 від 26.01.2012 р., відповідно до умов яких постачальник - ТОВ „ТБ Молдавкабель” зобов’язується поставити, а покупець – ТОВ ВКП „Азовенергомаш” прийняти та оплатити електротехнічну продукцію на умовах цього договору.

На підтвердження виконання умов договору до матеріалів справи надано видаткові накладні та податкові накладні.

На підтвердження транспортування товару отриманого від ТОВ „ТБ Молдавкабель” до матеріалів справи надано подорожні листи вантажного автомобіля та службового легкового автомобіля, товаро-транспортні накладні. На підтвердження оплати за отриманий від ТОВ „ТБ Молдавкабель” товар до матеріалів справи надано платіжні доручення. Також на підтвердження отримання матеріальних цінностей від ТОВ „ТБ Молдавкабель” надано довіреності на отримання товару.

Крім того, на підтвердження наявності у позивача транспортних засобів, якими здійснювалось перевезення товару від ТОВ „ТБ Молдавкабель” до матеріалів справи надано договори позички, відповідно до умов яких позивачу передані в користування автомобільні засоби.

На підтвердження відображення в податковому обліку сум коштів по операціях з ТОВ „ТБ Молдавкабель” до матеріалів справи надано податкові декларації.

Судом встановлено, що електротехнічна продукція, яка придбавалась позивачем у ТОВ „ТБ Молдавкабель? використовувалась для господарської діяльності позивача, а саме виготовлення та ремонту насосних агрегатів. На підтвердження здійснення господарської діяльності з виготовлення насосних агрегатів до матеріалів справи надано остаточні калькуляції вартості виробництва продукції, технічні умови виготовлення агрегатів електронасосних відцентрові свердловинні для води, висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи, сертифікати відповідності. Також на підтвердження використання в господарській діяльності товару отриманого від ТОВ „ТБ Молдавкабель” надано відомості витрат кабелю.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що наявність первинних документів є достатньою підставою для відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку, а так як дані податкового обліку базуються на даних бухгалтерського обліку, то це зумовлює відсутність підстав для висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій, таким чином висновок відповідача про безпідставність включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та сум коштів до витрат з операцій по придбанню товарів, послуг від ТОВ „ТБ Молдавкабель” є необґрунтованим.

Щодо посилань податкового органу на відсутність у позивача оригіналів видаткових накладних по операціях ТОВ „ТБ Молдавкабель” та прийняття товару за факсимільними копіями. Позивачем було надано оригінали видаткових накладних, які були оглянуті судом.

Стосовно посилань податкового орагну на те, що позивачем не надано під час проведення перевірки первинні документи податкової та бухгалтерської звітності, а також документів, що підтверджують транспортування товару, суд зазначає, що позивачем до матеріалів справи надано супровідний лист, відповідно до якого на адресу відповідача надіслано видаткові накладні, сертифікати відповідності, податкові накладні, платіжні доручення, таваро-транспортні накладні та інші документи податкової та бухгалтерської звітності, які не були взяті до уваги податковим органом при прийнятті рішення.

Крім того, щодо посилань податкового органу на відсутність у позивача податкових накладних по операціях з ТОВ „ТБ Молдавкабель”, суд зазначає, що позивачем до матеріалів справи надано податкові накладні та надано реєстри отриманих податкових накладних.

Згідно до п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.2, 200.3 ст.200 Податкового кодексу України).

У відповідності до п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від’ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов’язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від’ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Судом встановлено, що відповідачем вже проводилась перевірка ТОВ ВКП „Азовенергомаш” з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов’язань з податку на додану вартість наступних звітних періодів згідно податкової декларації за січень 2012 р., за результатами якої складено довідку №016/2211/31784963 від 20.04.2012 р. У вказаній довідці податковим органом не встановлено порушень податкового законодавства за січень 2012 року та правомірність визначення бюджетного відшкодування в розмірі 12709,00 грн.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем документально підтверджено господарські взаємовідносини з ТОВ „ТБ Молдавкабель”.

Частиною 2 ст.71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірність прийнятих рішень.

Всупереч ст.71 КАС України відповідачем під час судового розгляду справи не було надано доказів в обгрунтуання правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та їх скасування.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Бердянської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області – залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 березня 2014 року у справі №804/576/14 – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: Т.І. Ясенова

Суддя: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров