Ухвала суду № 42557765, 02.02.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16.

тел. 235-24-26

У Х В А Л А

"02" лютого 2015 р. Справа № 911/5132/14

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши матеріали

за позовом

Дочірнього підприємства «Житомирська механізована колона» Публічного акціонерного товариства «Київсільелектро», м. Житомир

до

Державного підприємства «Регіональні електричні мережі», м. Вишгород

про

стягнення 1104136,57 грн.

встановив:

В провадженні судді господарського суду Київської області Подоляка Ю.В. знаходиться справа № 911/5132/14 за позовом Дочірнього підприємства «Житомирська механізована колона» Публічного акціонерного товариства «Київсільелектро» (далі – позивач) до Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» (далі – відповідач) про стягнення 1104136,57 грн., з яких 919358,21 грн. заборгованість, 161807 грн. інфляційні втрати, 22971,36 грн. 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов’язань за договором про закупівлю робіт за державні кошти від 25.10.2013р. № 40/13/223 щодо здійснення розрахунку за виконані роботи у строк визначений договором.

До початку розгляду спору по суті на адресу суду надійшла зустрічна позовна заява Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» до Дочірнього підприємства «Житомирська механізована колона» Публічного акціонерного товариства «Київсільелектро» про тлумачення змісту правочину - договору про закупівлю робіт за державні кошти від 25.10.2013р. № 40/13/223 стосовно настання строку виконання грошового зобов’язання, а саме п. 4.1 вказаного вище договору наступним чином: «Факт підписання первинних документів уповноваженими представниками від обох сторін за договором має значення для перебігу тридцяти банківських днів, які надаються для оплати за виконані роботи, а тому має вважатися подією, яка визначає настання строку виконання грошового зобов’язання та встановлює спосіб у який воно повинно здійснюватися».

Подана зустрічна позовна заява не може бути прийнята до розгляду господарським судом Київської області, оскільки вона не відповідає вимогам розділу VIII Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 60 ГПК України подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно пп. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру встановлюються у таких розмірах: 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» встановлено, що мінімальна заробітна плата у 2015р. у місячному розмірі з 1 січня становить – 1218 гривень.

Зі змісту зустрічної позовної заяви вбачається, що вона немайнового характеру.

Отже за подання даного позову до господарського суду справляється судовий збір у розмірі 1218 грн.

Проте, Державне підприємство «Регіональні електричні мережі» не надало до зустрічної позовної заяви документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Разом з тим, ДП «Регіональні електричні мережі» на підставі ст. 8 Закону України «Про судовий збір» просить суд звільнити його від сплати судового збору, про що подало відповідну заяву від 27.01.2015р., яка мотивована тим, що Державне підприємство «Регіональні електричні мережі» знаходиться в скрутному майновому становищі через низьку платоспроможність вугледобувних підприємств, основна частина яких знаходиться на територіях Донецької та Луганської областей, які є споживачами послуг підприємства, а також на рахунки ДП «Регіональні електричні мережі» накладено арешт, що підтверджується копією постанови відділу державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції від 17.01.2015р. про арешт коштів боржника.

Суд розглянувши зазначену заяву зазначає наступне.

Приписами ч. 2 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Згідно абз. 1 підпункту 3.1 пункту 3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013р. № 7 та п. 12 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 25.08.2011 року № 01-06/1175/2011 єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону України «Про судовий збір», є врахування ним майнового стану сторін.

З постанови відділу державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції від 17.01.2015р. про арешт коштів боржника, на яку заявник посилається в якості доказу, який підтверджує його скрутне майнове становище, вбачається, що арешт на кошти ДП «Регіональні електричні мережі» накладено у межах суми, яку стягнуто з останнього за рішенням господарського суду Київської області по справі № 19/017-07.

В той же час, доказів того, що у ДП «Регіональні електричні мережі» немає інших коштів, аніж тих в межах яких накладено арешт, а також відсутність у підприємства інших рахунків, аніж ті, що вказані у постанові ВДВС, не надано та в заяві про звільнення від сплати суду збору не зазначено.

Посилання відповідача на те, що ДП «Регіональні електричні мережі» знаходиться в скрутному майновому становищі через низьку платоспроможність вугледобувних підприємств, основна частина яких знаходиться на територіях Донецької та Луганської областей, які є споживачами послуг підприємства, не є тією підставою з якою закон пов'язує можливість звільнення від сплати судового збору.

При вирішені даного питання суд також враховує, що звільнення сторони від сплати судового збору є правом суду, а не обов’язком. Розмір судового збору з відповідної позовної заяви не є значним, а дорівнює розміру мінімальної заробітної плати. Виникнення у підприємства обов’язку здійснити розрахунок за виконанні роботи по вищезазначеному договору, та в разі наявності простроченого грошового зобов’язання встановлення початку перебігу строку прострочки є предметом дослідження суду у даній справі і не потребує окремого тлумачення положень договору які регулюють порядок оплати виконаних робіт за договором, що є предметом зустрічного позову.

Враховуючи викладене суд не вважає за доцільне в даному випадку звільняти ДП «Регіональні електричні мережі» від сплати судового збору за подання зустрічної позовної заяви у даній справі, в зв’язку з чим відмовляє в задоволенні заяви про звільнення заявника від сплати судового збору.

З огляду на зазначене, зустрічна позовна заява Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» і додані до неї документи підлягають поверненню без розгляду на підставі пункту 4 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України, яким встановлено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Разом з тим, суд зазначає, що повернення зустрічної позовної заяви без розгляду не позбавляє права повторного звернення з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущених порушень.

При повторному зверненні з даним позовом заявнику необхідно усунути зазначені недоліки позовної заяви та надати суду документи, які підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі.

Керуючись п. 4 ч. 1 ст. 63, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ухвалив:

Зустрічну позовну заяву Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» і додані до неї документи повернути заявнику без розгляду.

Суддя Ю.В. Подоляк