Ухвала суду № 42556945, 28.01.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

28 січня 2015 року м. Київ В/800/251/15

Вищий адміністративний суду України в складі колегії суддів:

судді-доповідача Ланченко Л.В.

суддів Бившевої Л.І

Лосєва А.М.

Пилипчук Н.Г.

Шипуліної Т.М.

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Моді»

про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 17.10.2014

у справі №807/1913/13-а (876/998/14) (К/800/52688/14)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Моді»

до Ужгородської об?єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Моді» подано заяву №115 від 16.01.2015 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 17.10.2014, посилаючись на неоднакове застосування судами касаційної інстанції норм матеріального права, а саме пп.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в ухвалі щодо якої подана заява про перегляд, та ухвалі Вищого адміністративного суду України від 27.03.2014 у справі №к/9991/77789/12 у справі за позовом ТОВ «Хлібодар» до ДПІ у м.Рівному Рівненської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Колегія суддів вважає за необхідне допустити справу до провадження Верховного Суду України, з огляду на таке.

У справі, за якою прийнято спірну ухвалу Вищого адміністративного суду України від 17.10.2014, суд касаційної інстанції відмовив у відкритті касаційного провадження за скаргою ТОВ «Моді» на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2014, якою скасовано постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 05.11.2013 та прийнято нову про відмову у задоволенні позову. В даній справі суд касаційної інстанції погодився з доводами суду апеляційної інстанції, який застосувавши норми пп.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, дійшов висновку про відсутність у позивача права на включення до складу валових витрат та податкового кредиту сум, сплачених юридичним особам за послуги по розміщенню продукції на торгових об?єктах, послуг по передпродажній підготовці, послуг по дослідженню торгових марок, інформаційно-маркетингових послуг, послуг з логістичної обробки товарів, послуг з реклами, оскільки послуги надавались тими ж юридичними особами, які придбали товар у позивача для стимулювання продажу у власній торговій мережі. Таким чином позивачем включались до складу валових витрат суми коштів за стимулювання продажу товарів (розміщення у торговій мережі покупців) які вже були продані покупцям і позивачу не належали.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 27.03.2013 (№К/9991/77789/12), на яку посилається заявник, як приклад різного застосування норм матеріального права, суд касаційної інстанції застосувавши норми пп.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України дійшов іншого висновку, зазначивши, що посилання податкового органу на те, що відповідні операції з просування товарів здійснюються покупцями продукції у відношенні товару, право власності на який перейшло до покупця, не спростовує їх економічну цінність саме для позивача. Адже хоча діяльність з просування товарів у торговельних мережах контрагентів передбачає і їх економічний інтерес у зростанні торгового обороту, однак просування певного, конкретного товару має переважне економічне значення саме для його постачальника (виробника). Чинне законодавство України не пов?язує можливість обліку витрат з метою оподаткування прибутку та визначення об?єкта оподаткування ПДВ з наявністю або відсутністю права власності на товари, щодо яких здійснюються відповідні дії, що тягнуть такі витрати.

Зазначене свідчить про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права до подібних правовідносин в ухвалі від 17.10.2014 та в ухвалі від 27.03.2013, що призвело до різних висновків щодо результату вирішення спору у справах, в яких ці ухвали постановлені, та є підставою для допуску адміністративної справи №807/1913/13-а (876/998/14) до перегляду Верховним Судом України.

Керуючись ст.ст. 236-240 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -

УХВАЛИВ:

Допустити до провадження для перегляду Верховним Судом України адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Моді» до Ужгородської об?єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Л.В.Ланченко

Л.І.Бившева

А.М.Лосєв

Н.Г.Пилипчук

Т.М.Шипуліна