Ухвала суду № 42555523, 29.01.2015, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження 22-ц/791/39/15 Головуючий в І інстанції Берлімова Ю.Г.

Категорія: 45 Доповідач: Стародубець М.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2015 року січня місяця «29» дня колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого:Стародубця М.П.Суддів:Воронцової Л.П., Ігнатенко П.Я.при секретарі: з участю адвоката:Гончар К.С., ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 23 вересня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А :

В листопаді 2013 року ОСОБА_7 звернулася до суду з вказаним вище позовом, зазначаючи, що за договором дарування вона є власником земельної ділянки площею 0,15 а, яка знаходиться по АДРЕСА_1

Відповідач є суміжним землекористувачем, який у 2011-2013 роках на її земельній ділянці побудував цегляний та металевий паркан, чим порушив її право власності й заподіяв у зв'язку з цим моральну шкоду, розмір якої вона визначає в сумі 3000 грн.

Посилаючись на вказані обставини, просила суд зобов'язати ОСОБА_6 знести встановлений ним цегляний паркан орієнтовно довжиною 11 метрів та залізний довжиною 19 метрів, зведені ним на її земельній ділянці, й стягнути з останнього на її користь зазначену нею суму моральної шкоди і судові витрати.

Рішенням суду від 23 вересня 2014 року позовні вимоги задоволено частково.

Суд зобов'язав ОСОБА_6 знести встановлені ним цегляний та залізний паркани, зведені на земельній ділянці ОСОБА_7

Стягнув з відповідача на користь ОСОБА_7 судові витрати в розмірі 229,41 грн., а також витрати, пов'язані з проведенням судової будівельно-технічної експертизи в сумі 2952 грн.

В решті позовних вимог відмовив.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення суду в частині задоволених позовних вимог скасувати й ухвалити нове, яким відмовити у їх задоволенні, зазначаючи, що суд першої інстанції поверхово з'ясував обставини справи, зібраним доказам дав неправильну оцінку та ухвалив в оскаржуваній частині помилкове рішення.

Письмові заперечення на апеляційну скаргу до суду не надходили.

Заслухавши доповідача, і осіб, які з'явилися у судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 29 грудня 2011 року ОСОБА_9 приватизувала земельну ділянку площею 0,1500га по АДРЕСА_1, отримавши державний акт на право власності на земельну ділянку серії ВЛ №395758, в плані якого відображені її конфігурація, межі, у тому числі й ширина /а.с. 11/.

На вказаній земельній ділянці знаходиться житловий будинок з господарчими будівлями загальною площею 51,8кв.м, який вказана вище особа за нотаріальним посвідченим договором від 22 серпня 2012 року подарувала своїй дочці ОСОБА_7

Відповідач ОСОБА_6 є землекористувачем земельної ділянки по АДРЕСА_2. Суміжні земельні ділянки АДРЕСА_1 розділяє побудований останнім цегляний та залізний паркани

Ці факти та обставини сторони визнають і їх не спростовують.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що ширина належної позивачці земельної ділянки є меншою ніж вказано в державному акті на 0,47м, на ній знаходиться побудовані відповідачем паркани, тому правомірно відновив права ОСОБА_7 як власника земельної ділянки, у обраний нею та передбачений законом спосіб.

Колегія суддів погоджується з цими висновками суду, вважає їх правильними та такими, що відповідають установленим в справі обставинам й нормам матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Посилання апелянта в скарзі на те, що в процесі виготовлення технічної документації на земельну ділянку він не підписував акт погодження меж суміжної земельної ділянки АДРЕСА_1 не є підставою для відмови у задоволенні позову в частині усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, оскільки питання щодо визнання державного акта про право власності на земельну ділянку та рішення, на підставі якого він був виданий, недійсними в порядку, визначеному законом ним не порушувалися і з зустрічним таким позовом в цій справі він не звертався.

Невідповідність фактичної ширини земельної ділянки позивачки з фасадної сторони наявному у державному акті плану земельної ділянки підтверджується висновком судової будівельно-технічної експертизи від 18 серпня 2014 року й іншими наданими ОСОБА_7 доказами, у тому числі письмовими, які місцевий суд правильно прийняв до уваги та у їх сукупності дав їм належну правову оцінку.

Ця обставина й факт знаходження на земельній ділянці позивачки спірного паркану доведені останньою, відповідачем за правилами, встановленими ст.ст. 10, 60 ЦПК України, належними і допустимими доказами не спростовані.

Від проведення додаткової судової будівельно-технічної експертизи в процесі перегляду справи судом апеляційної інтонації сторони відмовилися.

Твердження апелянта про те, що зменшення ширини земельної ділянки позивачки може бути наслідком неправильного визначення й встановлення меж земельної ділянки з боку вулиць Миру та Чапаєва не ґрунтується на будь-яких наявних в матеріалах справи доказах та спростовується наданою ОСОБА_7 суду апеляційної інстанції довідкою Партизанської селищної ради №55 від 28 січня 2015 року.

Доводи ОСОБА_6 щодо неправильної оцінки судом зібраних у справі доказів та невідповідності покладених в основу рішення висновків суду фактичним обставинам справи позбавлені правового обґрунтування і не були підтверджені при розгляді справи судом апеляційної інстанції.

Суд першої інстанції достатньо повно дослідив обставини справи, зібраним доказам дав правильну оцінку та ухвалив рішення, яке ґрунтується на норах матеріального права з дотриманням визначеними процесуальним законом правилами змагальності сторін й диспозитивності цивільного судочинства.

Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують і не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність постановленого у справі рішення, а тому підлягають відхиленню.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди не оскаржено, а тому відповідно до положень ст. 303 ЦПК України колегією суддів не переглядалося.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 303,307,308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 23 вересня 2014 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно після її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: