Рішення № 42554663, 02.02.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/323/15

Головуючий у першій інстанції Турецький О. С.

Доповідач Доценко Л. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Доценко Л.І.,

суддів - Гірняк Л.А., Заїкіна А.П.,

за участю секретаря - Феленко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Державної установи "Пункт тимчасового розміщення біженців у м. Одесі" про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08 жовтня 2014 року,

ВСТАНОВИЛА :

22.07.2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом та просив суд стягнути з Державної установи "Пункт тимчасового розміщення біженців у м. Одесі" середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати та моральну шкоду в розмірі 1000гривень.

Позивач обгрунтовує свої вимоги тим, що він перебував у трудових відносинах з відповідачем з 09.08.2012 року на посаді заступника директора пункту з матеріально-технічного забезпечення.

Наказом № 19-к від 31.03.2014 року його було звільнено із займаної посади на підставі ст. 38 КЗпП України, за власним бажанням.

Однак, в порушення ст. ст. 116-117 КЗпП України, ОСОБА_2 не було виплачено заборгованість по виплаті сум, що належать працівнику при звільненні., а повний розрахунок було зроблено 29.05.2014року.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, надав письмові заперечення на позов, в яких зазначив, що кошти позивачу були сплаче із запізненням, у зв'язку із кадровими перестановками в установі.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 08 жовтня 2014 року позов ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Рішення суду оскаржує ОСОБА_2

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено обгрунтованості позовних вимог, не надано розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Однак погодитись з таким висновком суду першої інстанції не можна, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, суд не правильно застосував норми матеріального закону.

Колегія суддів вважає, що вказані порушення призвели до неправильного вирішення справи, тому суд апеляційної інстанції на підставі п.п.3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України рішення суду першої інстанції скасовує, ухвалює нове рішення із наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, за відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно із ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Із матеріалів справи вбачається, що 09.08.2012 року ОСОБА_2 був прийнятий на роботу до Державної установи "Пункт тимчасового розміщення біженців у м. Одесі" на посаду заступника директора пункту з матеріально-технічного забезпечення, запис в трудовій книжці № 8.

Наказом № 19-к від 31.03.2014 року його було звільнено із займаної посади з 14.04.2014 року на підставі ст. 38 КЗпП України, за власним бажанням.

При звільненні ОСОБА_2 з роботи, виплата всіх сум, що йому належить від установи проведено не було.

Згідно виписки за особовим рахунком позивача, остаточна сума виплат в розмірі 504,60грн. була перерахована ОСОБА_2 29 травня 2014 року ( а.с. 37), що підтверджується в запереченнях відповідача на позов ( а.с.22).

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", не проведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

Колегія суддів вважає встановленими обставини: невиплата належних ОСОБА_2 сум при звільнені та факт проведення з ним остаточного розрахунку 29.05.2014року, а тому позивач має право на виплату йому середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до п.2.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 08 лютого 1995року № 100 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарних місяці роботи, що передують події, з якою пов;язана відповідна виплата, тобто перед звільненням.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного ( годинного) заробітку на число робочих днів/ годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, кадендарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна ( годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців роботи ( кадендарні) дні на число відпрацьованих робочих днів ( годин) , а у випадках, передбачених чинним законодавством, на число календарних днів за цей період.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 був звільнений з 14 квітня 2014року, тобто заробітна плата за лютий складає 2264,76грн., за березень -7383,50грн. ( а.с. 9-10). Середня заробітна плата складає: 2264,76 + 7383,50грн.= 9648,26грн. : 2 = 4824,13грн. Лютий складає 28 днів, березень -31, а всього 59днів. 4824,13 грн. : 59днів = 81,76грн. ( оплата за один календарний день). З 15 квітня по 29 травня 2014року складає 45днів ( 16+29). Середній заробіток за час затримки з 15 квітня 2014року по 29 травня 2014року становить 81.76грн. х 45 днів = 3679 грн.20коп.

Таким чином на користь ОСОБА_2 з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 3679грн. 20коп.

Згідно ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв;язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Колегія суддів вважає, що ОСОБА_2 не надав доказів, що затримка розрахунку призвела до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв;язків і вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Тобто не надав доказів заподіяння йому моральної шкоди.

Колегія суддів також зауважує, що стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку є достатньою сатисфакцією порушенного права позивача.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення моральної шкоди не знайшли свого підтвердження, а тому у задоволенні позову про стягнення моральної шкоди треба відмовити.

На підставі наведеного, колегія суддів прийшла до висновку про скасування рішення суду першої інстанції з ухвалення нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2, позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку підлягають задоволенню в сумі 3679грн.20коп., у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди відмовити.

На підставі ст.88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягають стягненню судовий збір в розмірі 121грн.80коп.

Керуючись ст.ст. 209, 307 ч.1п.2, 309 ч.1п.п.3,4, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08 жовтня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з Державної установи " Пункт тимчасового розміщення біженців у м. Одесі" код 33139403, р/р № 35219008003228 в ГУДКУ в Одеській області МФО 8280011 на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 заробітну плату за час затримки розрахунку в розмірі 3679 гривень 20коп.

Стягнути з Державної установи " Пункт тимчасового розміщення біженців у м. Одесі" судовий збір на користь держави в розмірі 121 гривня 80коп.

У задоволенні позову про стягнення моральної шкоди відмовити.

Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Л.І. Доценко

Судді А.П. Заїкін

Л.А. Гірняк