Ухвала суду № 42554662, 28.01.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/10143/14

Головуючий у першій інстанції Пепеляшков О. С.

Доповідач Суворов В. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.2015 року м. Одеса

Судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі :

головуючого судді - Суворова В.О.

судді - Cватаненко В.І.

судді - Артеменко І.А.

при секретарі -Фабіжевській Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 23 жовтня 2014 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства „Укрсиббанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором в солідарному порядку у сумі 360 562 грн. 54 коп., -

встановила:

20 лютого 2014 року позивач звернувся з зазначеним позовом. Обґрунтовуючи свої вимоги посилається на те, що банк 01 квітня 2008 року уклав кредитний договір з ОСОБА_2, відповідно до умов якого надав позичальнику 40 000 доларів США. З метою забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору між банком 01 квітня 2008 року та ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладені договори поруки, відповідно до умов яких поручителі зобов'язалися у солідарному порядку відповідати з ОСОБА_2 за виконання умов кредитного договору.

В порушення умов укладених договорів відповідачі не виконують взятих на себе зобов'язань, у зв'язку з чим утворилася заборгованість, яку позивач просить стягнути в солідарному порядку.

Відповідачі у суді першої інстанції участь при розгляді справи не брали.

Рішенням суду першої інстанції від 23 жовтня 2014 року позов ПАТ „Укрсиббанк" - задоволений.

Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ПАТ „Укрсиббанк" заборгованість в сумі 360 526,54 грн., у тому числі заборгованість по кредиту - 296 874,88 грн., заборгованість по сплаті відсотків - 58 019,31 грн. , пеню за порушення сплати кредиту - 1 122,82 грн., 4 509,53 грн. - пеню за порушення сплати відсотків.

Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь ПАТ „Укрсиббанк" понесені судові витрати з кожного по 913,50 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції в зв'язку з порушенням норм матеріального і процесуального права та ухвалення нового рішення, яким просить відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність рішення суду в межах вимог скаржника і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається якщо інше не встановлене договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Відповідно до ч.1 статті 530 ЦК України якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 01 квітня 2008р. АКІБ "УкрСиббанк" уклав з ОСОБА_2 кредитний договір № 11326626000 на суму 40 000 доларів США з терміном погашення по 01.04.2015р. під 13,5 % річних (а.с. 7-15). Банк виконав умови договору, надавши позичальнику кредит в сумі, яка обумовлена умовами кредитного договору.

З метою забезпечення виконання зобов'язання по кредитному договору 01 квітня 2008р. позивач уклав договори поруки: № 193751 з ОСОБА_3.(а.с. 18-19), № 193750 - з ОСОБА_4 (а.с. 20-21), № 193707 - з ОСОБА_5 (а.с. 22-23), відповідно до яких поручителі зобов'язались відповідати перед банком у солідарному порядку з позичальником по кредитному договору в повному обсязі п. 1.1 договору поруки.

30 січня 2009 року між банком та позичальником укладено додаткову угоду № 2 до кредитного договору, умовами якої змінено кінцевий термін погашення кредиту не пізніше 02.04.2025 року, встановлено ануїтетний платіж в розмірі 475,00 доларів США (а.с. 16-17). 30 січня 2009р. між поручителями та банком були укладені відповідні додаткові угоди до договорів поруки (а.с. 25, 26).

В відповідності до Закону України "Про акціонерні товариства" були внесені зміни у Статут АКІБ "УкрСиббанк", відповідно до яких нове повне найменування Банку стало Публічне Акціонерне Товариство "УкрСиббанк".

Відповідачі не виконали умови укладених договорів щодо погашення кредиту та сплаті відсотків за фактичне використання кредитних коштів, в результаті чого станом на 07 лютого 2014 року заборгованість складає суму у розмірі 360 526,54 грн., у тому числі заборгованість по кредиту - 296 874,88 грн., заборгованість по сплаті відсотків - 58 019,31 грн., пені за порушення сплати кредиту - 1 122,82 грн., 4 509,53 грн. - пеня за порушення сплати відсотків (а.с. 45-53). У зв'язку з викладеним позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення заборгованості. Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості заявлених вимог, які підлягають задоволенню.

Апелянт вказує, що позов не підлягає задоволенню, оскільки в порушення ст.1056-1 ч.3 ЦК України банк в односторонньому порядку періодично з 31 травня 2011 року підвищив проценту ставку за користування кредитом з 13,5% на 27 %. Судова колегія не приймає до уваги вказаний довід з наступних підстав.

По-перше, відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України (в редакції , яка діяла станом на 31 травня 2011 року) розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Таким чином, на 31 травня 2011 року вказана стаття діяла в редакції, яка викладена вище. Але апелянт виклав редакцію зазначеної статті , яка почала свою дію з 22 вересня 2011 р.

По-друге, в відповідності до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України (в діючій редакції) процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Відповідно до ч. 4 ст. 1056-1 ЦК України у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором.

Судовою колегією встановлено, що на протязі дії кредитного договору банк періодично нараховував процентну ставку за користування кредитом у розмірі 27% (а.с.46-53). При цьому судова колегія звертає увагу, що відповідач в порушення умов договору не виконував взятих на себе обов'язків щодо погашення кредиту та сплати процентів за користування ним.

Відповідно до п.п. 1.3.1., 1.3.2. Кредитного договору від 01 квітня 2008 року за користування кредитними коштами понад встановлений Договором термін Банк автоматично нараховує проценти на прострочену суму основного боргу за процентною ставкою в розмірі збільшеному вдвічі від ставки, вказаної у п. 1.3.1. Нарахування процентної ставки на прострочену суму основного боргу починається з дня виникнення простроченої суми основного боргу. Проценти нараховуються на прострочену суму основного боргу за підвищеною ставкою до моменту погашення заборгованості. Сторони домовилися, що за умовами Договору може бути встановлений новий розмір процентної ставки.

З урахуванням приписів, викладених у статтях 627-629, ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України з урахуванням того, що позичальник порушив строки сплати тіла кредиту та процентів за користування ним, у банку в відповідності до умов , викладених у п. 1.3.1,1.3.2., були підстави для нарахування подвійної процентної ставки.

Судова колегія розглядаючи справу керується ст. 303 ч.1 ЦПК України , відповідно до якої судова колегія перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Враховуючи все вищевикладене, колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч. 1 п. 1, 308, ст. ст. 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.

Рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 23 жовтня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Судді апеляційного суду Одеської області В.О. Суворов

І.А. Артеменко

В.І. Сватаненко