Вирок № 42546723, 03.02.2015, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/2535/14-к

(1-кп/199/2/15)

ВИРОК

іменем України

2015 року лютого місяця 02 дня м. Дніпропетровськ

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді - Щербини-Почтовик І.В.,

секретар судового засідання - Міщук І.В.,

номер кримінального провадження у Єдиному реєстрі досудових розслідувань № 12014040030000094, відносно обвинуваченого:

ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_5 року у місті Дніпропетровську, проживаючого у АДРЕСА_1, одруженого, із повною середньою освітою, працюючого водієм у ДП логістичній компанії «Ексім-Юніверс», маючого на утриманні двоїх малолітніх дітей: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за який передбачена ч. 2 ст. 286 КК України,

за участі прокурора - Красікова М.О.,

за участі обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_4,

за участі представника потерпілого ОСОБА_5,

за участі представника цивільного відповідача ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань вказане кримінальне провадження,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1, 20.02.2014 близько 17:30 години, керуючи технічно справним транспортним засобом - автомобілем НОМЕР_1 з причепом марки «Когель», р.н. НОМЕР_2, рухався по Донецькому шосе з боку вул. Шолохова в напрямку вул. Передової в місті Дніпропетровську.

На шляху руху ОСОБА_1, грубо порушуючи правила безпеки дорожнього руху, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки та їх змінам, при винекнені небезпеки для руху у вигляді пішохода ОСОБА_7, який перетинав проїзджу частину з права наліво по ходу його руху, заходів до негайного зниження швидкості аж до зупинки транспортного засобу не прийняв, в наслідок чого в районі електроопори № 283 скоїв на нього наїзд.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_7 заподіяні тілесні ушкодження у вигляді: неповного травматичного відриву правої ступні, рвано-розчавленої обширної рани нижньої третини правої гомілки та ступні з дефектом шкіри, м'яких тканин, розчавленям судинно-нервового пучка, ішемії правої ступні 4-го ступеню з послідуючою ампутацією правої нижньої кінцівки на рівні верхньої та середньої третини, яка ускладнилася некрозом культі гомілки. Травматичного шоку 2-го ступеню, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 802-е від 17.03.2014 відносяться до ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень.

Порушення правил безпеки дорожнього руху виразилося в тому, що ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом - автомобілем НОМЕР_1 з причепом марки «Когель», р.н. НОМЕР_2 порушив вимоги п. 12.3 Правил дорожнього руху, у якому зокрема йдеться про те, що «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, які водій спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди», невиконаня якого, згідно висновку експерта судово-автотехнічної експертизи № 70/27-144 від 13.02.2014 знаходяться в причинному зв'язку з наслідками, що настали.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1, свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за який передбачена ч. 2 ст. 286 КК України, при обставинах, викладених вище, визнав частково і суду показав, що він 20.02.2014 рухався в місце завантаження і доїжджаючи до пішохідного переходу по Донецькому шосе, призупинився, побачив, що немає пішоходів і продовжив рух. У той момент на вулиці були сутінки, міського освітлення не було, видимість проїжджої частини при включеному ближньому світлі була приблизно на 20-30 метрів. Він їхав в середній смузі і коли побачив, пішохода, який перебігав дорогу, він почав відводити машину вліво і гальмувати, щоб уникнути наїзду на пішохода. Ніякого удару він не чув, але повністю зупинив транспортний засіб. На його автомобілі після ДТП не було ніяких пошкоджень, тільки були потертості кузова з правого боку, які були утворені після навантаження. Після наїзду на потерпілого відразу до них підбіг чоловік, який почав викликати швидку допомогу, а він в той час перев'язував ногу потерпілому, який був у свідомості, але поводився агресивно. Після чого він взяв покривало і підклав під голову потерпілому ОСОБА_7 Коли на місце ДТП приїхала бригада швидкої допомоги, то лікар сказав про те, що потерпілий, можливо, знаходиться в стані алкогольного сп'яніння, але тесту на наявність алкоголю в крові, потерпілий не проходив.

Крім вказаного, обвинувачений ОСОБА_1 пояснив, що водієм вантажних машин він працює з 2005 року, а на підприємстві "Ексім-Юніверс" 8 місяців. Перед кожним виїздом він проходив огляд у медика і механіка, а також перед прийняттям його на роботу, на посаду водія, він проходив інструктажі з техніки безпеки. Після скоєння ДТП на відшкодування шкоди він сплатив потерпілому 5 000.00 гривень.

Обвинувачений ОСОБА_1, просив суд застосувати до нього вимоги Закону України «Про амністію у 2014 році», суворо не карати та не призначати покарання пов'язане з позбавлення волі, не позбавляти його водійських прав, оскільки професія водія є його джерелом існування. Крім вказаного, обвинувачений просив врахувати на порушення Правил дорожнього руху з боку потерпілого ОСОБА_7 який перетинав проїжджу частину дороги у невстановленому місці та при цьому перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння.

З врахуванням часткового визнання обвинуваченим ОСОБА_1 вини, суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину за обставин, викладених у вироку, яка повністю підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме:

- показами наданими в судовому засіданні потерпілим ОСОБА_7, який суду пояснив, що 20.02.2014, на початку п'ятої вечора, він їхав в с. Партизанський, на вулиці темно не було, він переходив проїжджу частину трохи далі пішохідного переходу, подивився по сторонах, ніяких машин не побачив і продовжив переходити дорогу, після чого відчув удар. Наближення автомобіля він не чув, ніякого обмеження для його видимості не було. Після того, як його збив автомобіль, він лежав на асфальті до приїзду швидкої допомоги, а потім його було доставлено до МКЛ № 6, де в ході проведення операції йому ампутували 1/3 частини ноги. Просив повністю задовольнити його цивільний позов.

- показами наданими в судовому засіданні свідком ОСОБА_8, який суду пояснив, що приблизно 20.02.2014 близько 17:30 годин він вийшов з дому на роботу. На вулиці було темно, міського освітлення не було. На дорозі видимість була обмежена через темряву, далі 15-20 метрів він нічого бачити не міг. Він переходив проїжджу частину Донецького шосе по пішохідному переходу біля трамвайних колій. У той момент на вулиці було тихо, спокійно, він побачив, як по дорозі проїхав вантажний автомобіль «Камаз», який їхав спокійно, з допустимою швидкістю. Коли він переходив проїжджу частину, то на пішохідному переході потерпілого не бачив, так як він переходив дорогу в зустрічному йому напрямку. Після чого він почув звук гальм, коли повенул голову, то побачив, як цей автомобіль переміщувався вліво і зупинився. Коли він підійшов до автомобіля, то під заднім колесом побачив чоловіка, наїзд на якого стався десь на відстані 60-70 метрів від пішохідного переходу. Водій вантажного автомобіля попросив його викликати швидку допомогу, а сам перев'язував ногу потерпілому чоловікові. На його думку пішоходу було видно дорогу і автомобіль, який рухався по цій дорозі;

- показами наданими в судовому засіданні свідком ОСОБА_9, який суду пояснив, що на момент скоєня дорожньо-транспортної пригоди він займав посаду слідчого СВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області, якому було поручено виїхати на місце ДТП для його огляду. Коли він приїхав на місце скоєння ДТП, то на проїжджій частині було видно сліди гальмування автомобіля. Зі слів водія автомобіля було встановлено, що потерпілий переходив проїжджу частину по діагоналі, а не по пішохідному переходу. В ході огляду було встановлено, що ОСОБА_1, керуючи автомобілем порушив Правила дорожнього руху, які були в причинному зв'язку з наслідками, що настали. Крім того, свідок ОСОБА_9 зазначив, що потерпілий своїми діями також порушив Правила дорожнього руху та відносно нього були виділені матеріали в окреме провадження, які були направлені в УДАІ Дніпропетровської області для притягнення його до адміністративної відповідальності;

- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної події від 20.02.2014 року з фото-таблицею та схемою, відповідно до якої проведені необхідні виміри по Донецькому шосе у районі електроопори № 283, де стався наїзд на пішохода, на час огляду з 20.25 години до 21.30 годин стан покриття - сухе, чисте (відсутня волога, пил, бруд, пісок, нафтопродукти), дорожнє покриття загальною шириною 13.3 м, призначено для руху в одному напрямку, без розмітки. На проїзній частині відсутні лінії горизонтальної розмітки. На момент огляду дана ділянка шляху освітлена міським електроосвітленням. Розташування транспортних засобів на місці події згідно схеми ДТП. У автомобіля НОМЕР_3, стертості пилу на передньому бампері з правої сторони. У причепа марки «Когель», р.н. НОМЕР_2, пошкоджень не виявлено ( том № 1 а.с.3-10).

- Відповідно до Висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 20.02.2014 - у ОСОБА_1 ознак сп'яніння не виявлено ( том № 1 а.с.12).

- Протоколом проведення слідчого експерименту від 05.03.2014 з фото-таблицею до нього, відповідно до якого обвинувачений ОСОБА_1 вказав на обставини наїзду його автомобіля на пішохода ОСОБА_7 (том № 1 а. с. 31-36).

- Висновком експерта №70/27-144 від 13.03.2014 за результатами судової авто-технічної експертизи, відповідно до якого, у даній дорожній обстановці водій автопоїзда «МАН» ОСОБА_1 повинен був діяти згідно до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху. В умовах даної події водій автопоїзда «МАН» ОСОБА_1 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода своєчасним застосуванням екстреного гальмування із зупинкою автомобіля до місця зіткнення. При даному механізмові події, дії водія автомобіля «МАН» ОСОБА_1 не відповідали вимогам п. 12.3 ПДР України, що з технічної точки зору знаходились в причинному зв'язку з настанням даної ДТП (том №1 а.с.41-42).

- Висновком судово-медичної експертизи № 802-е від 17.03.2014, згідно якого у потерпілого ОСОБА_7 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: неповного травматичного відкриву правої ступні, рвано-розчавленої обширної рани нижньої третини правої гомілки та ступні з дефектом шкіри, м'яких тканин, розчавленям судинно-нервового пучка, ішемії правої ступні 4-го ступеню з послідуючою ампутацією правої нижньої кінцівки на рівні верхньої та середньої третини, яка ускладнилося некрозом культі гомілки. Травматичного шоку 2-го ступеню. Враховуючи характер та локалізацію виявлених у нього тілесних ушкоджень можливо вказати, що вони могли утворитися від дії тупого твердого предмету (предметів), якими могли бути виступаючи чистини рухаючогося авто засобу та найбільш вірогідно при переїзді колесом авто засобу правої нижньої кінцівки. Враховуючи дані медичної документації можливо вказати, що виявлені у нього ушкодження могли утворитися незадовго до надходження його до медичного закладу, тобто можливо і в термін на який вказує обстежений та слідчій у постанові. За своїм характером виявлені тілесні ушкодження, згідно п. 2.1.6 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995, відносяться до ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень, що зумовили стійку втрату загальної працездатності більш ніж на 1/3 ( том №1 а.с. 47-50).

- Висновком експерта №70/29-344 від 11.06.2014 за результатами додаткової судової авто-технічної експертизи, відповідно до якого дії водія ОСОБА_1 при заданому механізмові пригоди не відповідали п. 12.3 ПДР, що з технічної точки зору знаходилось в причинному зв'язку з настанням даної ДТП. Якщо ж видимість пішохода становила 30,0 м., то в діях водія ОСОБА_1 при заданому механізмові пригоди не вбачається невідповідностей вимогам п. 12.3 ПДР, які з технічної точки зору знаходились би в причинному зв'язку з настанням даної ДТП, а оскільки відсутні дані про відстань видимості дороги з робочого місця водія автомобіля НОМЕР_3 в умовах даної ДТП, то оцінити дії водія ОСОБА_1 за вказаних умов, згідно п. 12.2 ПДР на даному етапі дослідження не надається можливим (том № 2 а.с. 95-97).

- Протоколом проведення слідчого експерименту від 13.10.2014 з фото-таблицею та план-схемою до нього, відповідно до якого було встановлено елементи видимості проїжджої частини та конкретна видимість пішохода з робочого місця водія ОСОБА_1, (том № 2 а. с. 164-172).

- Висновком експерта №70/29-844 від 26.12.2014 за результатами додаткової судової авто-технічної експертизи, відповідно до якого швидкість руху автопоїзда перед гальмуванням була не менше ніж 58,9 км/год. В даній дорожній обстановці водій автопоїзда ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 12.2 та 12.3 Правил дорожнього руху України. В умовах даної події водій автопоїзда ОСОБА_1 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода своєчасним застосуванням екстреного гальмування із зупинкою автомобіля до місця наїзду. При заданому механізмові події, дії водія автопоїзда ОСОБА_1 не відповідали вимогам п. 12.3 ПДР України, що знаходяться в причинному зв'язку з настанням даної ДТП, а в частині вибору швидкості руху, невідповідностей вимогам п. 12.2 ПДР України, не вбачається (том № 2 а.с. 194-197).

У судовому засіданні судовий експерт ОСОБА_10 підтвердивши складений ним Висновок експерта № 70/27-144 від 13.02.2014 та роз'яснив, що в ході проведення дослідження гальмівний шлях ним був вирахуваний на підставі даних, які зазначені слідчим у постанові та спеціальної формули. Також експерт ОСОБА_10 зазначив, що пішохід здолав велику відстань від початку проїзної частини та до місця наїзду, тому можливо зробити висновок про те, що пішохід біг. Питання про неправомірність дій пішохода в ході проведення експертизи не розглядалось, так як дане питання не було поставлено на проведення експертизи. Всі необхідні матеріали для дачі даних висновків в ході проведення експертизи були надані.

Оцінюючи докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 знайшла своє повне підтвердження в процесі судового слідства.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 286 КК України правильно кваліфіковані, як такі, що виразилися в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли тяжке тілесне ушкодження потерпілому ОСОБА_7

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд відповідно до ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

Зокрема, під врахуванням особи винного слід розуміти врахування позитивних і негативних соціальних, фізичних, психічних і правових елементів характеристики особи, що вчинила злочин, які мають кримінально-правове значення. Соціальну характеристику особи становлять професія, фах, посада, ставлення до праці чи навчання, наявність державних та інших нагород, відзнак, почесних звань, наявність сім'ї, ставлення до інших членів суспільства, поведінка на роботі, в побуті, додержання вимог суспільного співжиття тощо. Соціальна спрямованість особи виражає коло її інтересів, потреб, світогляд, загальний культурний розвиток, сукупність принципів і мотивів поведінки. У правовому аспекті особу винного характеризує наявність ознак загального і спеціального суб'єкта, судимості, множинності вчинених ним злочинів тощо.

Так, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим ОСОБА_1 злочину, який скоєно з необережності і, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_1, який частково визнав свою вину і щиро розкаявся, частково в сумі 5 000.00 гривень відшкодував потерпілому шкоду, раніше не притягався до кримінальної відповідальності, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, за місцем реєстрації та працевлаштування характеризується позитивно, має на утриманні двох малолітніх дітей: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, працює водієм та професія водія є його єдиним джерелом для існування.

До обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченому відповідно до ст. 66 КК України суд відносить надання медичної допомоги потерпілому ОСОБА_7 після скоєння наїзду та часткове відшкодування потерпілому матеріальної шкоди, а також наявність на утриманні неповнолітніх дітей ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Крім вказаного, при призначенні покарання суд враховує винну поведінку самого потерпілого ОСОБА_7, який 20.02.2014 близько 17:30 години, перетинав вулицю Донецькому шосе у невстановленому місці,перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння Al - 2,05, через що був притягнутий до адміністративної відповідальності 09.04.2014,( том № 2 а.с.132-135).

До показів потерпілого ОСОБА_7 в частині освітлення 20.02.2014 близько 17:30 години проїзної частини вулиці Донецьке шосе м. Дніпропетровська суд, з врахуванням стану алкогольного сп'яніння потерпілого, що він намагався скрити від суду, відноситься критично, оскільки його покази в цій частині спростовуються показами свідка ОСОБА_8, обвинуваченого ОСОБА_1, які суду пояснювали, що на дорозі видимість була обмежена через темряву.

Так, призначаючи покарання, суд, відповідно вимог ст.65 КК України, враховує: вищенаведені обставини, позицію прокурора який просив призначити обвинуваченому покарання у виді 5 років позбавлення волі з встановленням іспитового строку з позбавленням права керувати транспортними засобами, не заперечував проти застосування до обвинуваченого в частині основного покарання Закону України «Про амністію у 2014 році»; позицію представника потерпілого ОСОБА_5, який просив суд повністю задовольнити позов; позицію обвинуваченого, який просив суд застосувати до нього вимоги Закону України «Про амністію у 2014 році» не позбавляти його волі та не позбавляти права керування, оскільки професія водія є його єдиним джерелом існування; захисник просив суд застосувати до ОСОБА_1 вимоги Закону України «Про амністію у 2014 році» не позбавляти його волі та не позбавляти права керування, оскільки професія водія є його єдиним джерелом існування, відмовити у задоволенні позову потерпілого; представник цивільного відповідача просив відмовити у задоволенні позову.

У зв'язку з викладеним суд вважає за необхідне призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.2 ст. 286 КК України, без призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, оскільки, саме, це покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів.

Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України від 01.10.1996, № 392/96-ВР "Про застосування амністії в Україні", Установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання. Так, відповідно до ст. 1 Закону України за №1185 від 08.04.2014, «Про амністію у 2014 році», що набрав чинності 19.04.2014 року, підлягають звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, засуджені за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України: пункт в) особи, не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами.

З огляду на вказане, та враховуючи думку всіх учасників процесу, відсутність застережень вказаних у ст. 8 Закону України «Про застосування амністії у 2014 році, та ст. 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні», суд приходить до висновку про наявність правових підстав для звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання на підставі пункту «в» статті 1 Закону України «Про амністію у 2014 році», що набрав чинності 19.04.2014, так як обвинувачений на день набрання чинності цим Законом має дітей ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, яким не виповнилося 18 років, відносно яких він не позбавлений батьківських прав.

За вимогами ч. 2 ст. 124 КПК України, із ОСОБА_1 належить стягнути на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта в сумі 1 277.64 гривень.

Що стосується цивільного позову ОСОБА_7 до Дочірнього підприємства Логістична Компанія «Ексім-Юніверс», ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди спричиненої злочином, суд приходить до висновку про необхідність відмовити у його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та (або) майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Як роз'яснено у п. 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 1 березня 2013 року №4, відповідно до статті 21 Закону № 1961-IV на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, тобто володільці транспортних засобів, за винятком осіб, звільнених від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності згідно з пунктом 13.1 статті 13 цього Закону, зобов'язані застрахувати ризик своєї цивільної відповідальності, яка може настати внаслідок завдання шкоди життю, здоров'ю або майну інших осіб при використанні транспортних засобів. У зв'язку із цим при пред'явленні позовних вимог про відшкодування такої шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди безпосередньо до особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, суд має право виключно в порядку, передбаченому статтею 33 ЦПК, залучити до участі у справі страхову організацію (страховика), яка застрахувала цивільну відповідальність володільця транспортного засобу. Непред'явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика є підставою для відмови в задоволенні позову до завдача шкоди у відповідному розмірі.

Оскільки відповідно до статті 3 Закону №1961-IV обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється як з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, так і захисту майнових інтересів страхувальників, враховуючи положення статті 1194 ЦК, питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування та виконання чи невиконання нею передбаченого статтею 33 Закону № 1961-IV обов'язку щодо письмового надання страховику, з яким укладено відповідний договір (у передбачених випадках Моторному (транспортному) страховому бюро України, далі МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого зразка. У разі відсутності такої згоди завдана потерпілому шкода підлягає відшкодуванню страховиком у межах передбаченого договором страхування страхового відшкодування. Наявність такої згоди у вигляді відповідної заяви цієї особи та виконання нею передбаченого статтею 33 Закону № 1961-IV обов'язку з'ясовується судом першої інстанції, у зв'язку з чим до участі у справі може бути залучений страховик. При відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У разі невиконання особою, відповідальність якої застрахована, обов'язку письмового надання страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у передбачених випадках МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, шкода відшкодовується завдавачем шкоди.

Відповідно до вимог ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатньої страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У ч. 22.1 ст. 22 Закону зазначено, що при настанні страхового випадку страховик, відповідно до лімітів відповідальності страховика, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

За змістом цього Закону та ст. 1194 ЦК України питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог.

З огляду на те, що цивільно-правова відповідальність Дочірнього підприємства Логістична Компанія «Ексім-Юніверс» на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована, відповідно до полісу № АС/5422310 від 05.09.2013 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, однак, позивач до страхової компанії ПрАТ "АСК "ІНГО Україна" не звертався, позов до неї не пред'являв і взагалі уточнюючи позов не вважав за необхідне залучити дану страхову компанію до участі у справі, тому суд приходить до висновку про необхідність у задоволенні позову ОСОБА_7 - відмовити.

При цьому суд вважає за необхідне роз'яснити потерпілому та його представникові право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства з позовом про відшкодування шкоди, завданої внаслідок скоєння злочину, після усунення умов що стали підставою для відмови у позові в даному провадженні.

Питання про долю речових доказів вирішити відповідно до п.9 ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст.368, 370,374 КПК України, ст. 1 п. «в». Закону України «Про амністію у 2014 році», що набрав чинності 19.04.2014, суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст. 286 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі - на підставі пункту «в» статті 1 Закону України «Про амністію у 2014 році», що набрав чинності 19.04.2014.

У задоволенні цивільного позову ОСОБА_7 до Дочірнього підприємства Логістична Компанія «Ексім-Юніверс», ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди спричиненої злочином - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави ( УДКСУ у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області; номер рахунку 31119115700003; МФО 805012 код ЄДРПОУ 37989300; найменування установи банку: ГУДКСУ в Дніпропетровській області; призначення платежу за експертизу №70/27-144 від 13.02.2014, за експертизу №70/27-344 від 11.06.2014, за експертизу №70/27-844 від 26.12.2014) витрати на залучення експерта в сумі 294.84 гривень, 589.68 гривень, 393.12 гривень, а всього 1 277.64 гривень. ( том №1 а.с.40, том №2 а.с.94, том №2 а.с.193)

Речовий доказ:

- автомобіль НОМЕР_1 з причепом марки «Когель», р.н. НОМЕР_2 (том № 1 а.с. 23) - повернути за належністю ДП Логістичної компанії «Ексім-Юніверс».

На вирок можуть бути подані апеляційні скарги протягом 30 днів з дня його проголошення до судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя Амур-Нижньодніпровського

районного суду м. Дніпропетровська І.В. Щербина-Почтовик