Ухвала суду № 42546120, 29.01.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/10026/14 Головуючий у 1-й інстанції: Вовк П.В. Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

У Х В А Л А

Іменем України

29 січня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменка В.О.

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом Приватної компанії з обмеженою відповідальністю «Гоойоорд Б.В.», що діє через представництво компанії «Гоойоорд Б.В.» в Україні до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 20.06.2014, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2014 року Приватна компанія з обмеженою відповідальністю «Гоойоорд Б.В.», що діє через представництво компанії «Гоойоорд Б.В.» в Україні звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, в якому просила визнати протиправною та скасувати податкову вимогу відповідача від 20 червня 2014 року № 10929-25, якою позивачу визначено суму податкового боргу з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 2 385 865, 01 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 серпня 2014 року зазначений адміністративний позов - задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятою Постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати в повному обсязі Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 серпня 2014 року та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач є зареєстрованим платником податків, що підтверджується довідкою за формою 4-ОПП від 13 серпня 2008 року.

20 червня 2014 року ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві було прийнято податкову вимогу № 10929-25, якою від позивача вимагається сплатити суму податкового боргу з податку на прибуток іноземних юридичних осіб за узгодженими грошовими зобов'язаннями в розмірі 2 385 865, 01 грн., що утворилась станом на 19 червня 2014 року.

Згідно положень п. 160.8 статті 160 Податкового кодексу України (далі - ПК України), суми прибутків нерезидентів, які провадять свою діяльність на території України через постійне представництво, оподатковуються в загальному порядку. При цьому таке постійне представництво прирівнюється з метою оподаткування до платника податку, який провадить свою діяльність незалежно від такого нерезидента.

У разі якщо нерезидент провадить свою діяльність не лише в Україні, а й за її межами, і при цьому не визначає прибуток від своєї діяльності, що ведеться ним через постійне представництво в Україні, сума прибутку, що підлягає оподаткуванню в Україні, визначається на підставі складення нерезидентом відокремленого балансу фінансово-господарської діяльності, погодженого з контролюючим органом за місцезнаходженням постійного представництва.

У разі неможливості визначити шляхом прямого підрахування прибуток, отриманий нерезидентами з джерелом його походження з України, оподатковуваний прибуток визначається контролюючим органом як різниця між доходом та витратами, визначеними шляхом застосування до суми отриманого доходу коефіцієнта 0,7.

Відповідно до абз. 4 п. 57.1 статті 57 ПК України, платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

Позивачем було поданий розрахунок оподатковуваного прибутку та податку на прибуток постійного представництва нерезидента за 2012 рік, з якого вбачається, що дохід компанії: за 2012 рік склав 30 878 443, 00 грн., за 2013 рік - 41 879 824, 00 грн., тобто вказані суми перевищують 10 мільйонів грн.

Таким чином, у 2013 та 2014 роках позивач був платником авансових внесків з податку на прибуток.

Крім того, наведене положення п. 57.1 статті 57 ПК України, відповідно до п. 1 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв'язку з проведенням адміністративної реформи в Україні» від 05 липня 2012 року № 5083-VI, набрало законної сили 01 січня 2013 року, в той час як форма розрахунку податкових зобов'язань з податку на прибуток нерезидентів, які провадять діяльність на території України через постійне представництво, була затверджена наказом Міністерства фінансів України № 610 лише 25 червня 2013 року.

В результаті чого позивачем самостійно розраховано авансові внески на 2013 рік листом № 591 від 08 лютого 2013 року, що був отриманий відповідачем 11 лютого 2013 року.

Відповідно до зазначеного розрахунку, загальна сума нарахованого до сплати податку на прибуток за 2012 рік складала 2 604 425, 00 грн., як наслідок, з урахуванням положень абз. 4 п. 57.1 статті 57 ПК України, авансовий внесок, що підлягатиме сплаті щомісяця у березні 2013 року - лютому 2014 року, був розрахований позивачем в сумі 217 035, 00 грн.

На підтвердження сплати вказаних коштів у зазначений період, позивачем було долучено до матеріалів справи виписки з свого банківського рахунку, за результатами дослідження яких суд приходить до висновку про сплату компанією авансових внесків з податку на прибуток на загальну суму 2 604 425, 00 грн.

25 лютого 2013 року позивачем було подано до податкового органу розрахунок оподатковуваного прибутку та податку на прибуток постійного представництва нерезидента за 2013 рік, відповідно до якого загальна сума нарахованого до сплати податку на прибуток за звітний (податковий) рік склала 2 387 150, 00 грн., а авансовий внесок, що підлягатиме сплаті щомісяця у березні 2014 року - лютому 2015 року, склав 198 929, 00 грн.

У період з березня по червень 2014 року всі суми таких розрахованих авансових внесків були сплачені позивачем в повному обсязі, що підтверджується долученими до матеріалів справи виписками з банківського рахунку компанії.

Відповідно до положень абз. 1 п. 57.1 статті 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, згідно пп. 49.18.1 п. 49.18 статті 49 ПК України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює - календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Проаналізувавши вищевикладені норми чинного законодавства та надані компанією виписки з банківського рахунку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про сплату позивачем сум авансових внесків з податку на прибуток за період з березня 2013 року по червень 2014 року в передбачені положеннями ПК України строки.

Крім того, колегія суддів зауважує, що в письмових доводах відповідач посилається на те, що сума заборгованості з податку на прибуток була встановлена позивачу у зв'язку з вчасною несплатою ним відповідних авансових внесків, а оскільки в подальшому сума такої заборгованості також сплачена не була, позивачу було нараховано пеню в розмірі 64 084, 99 грн.

Стосовно даного посилання судова колегія відзначає, оскільки з вищевикладених обставин справи не вбачається наявності за позивачем податкової заборгованості з податку на прибуток, то такі твердження податкового органу є необґрунтованими та безпідставними.

Разом з тим, вирішуючи дану справу, колегія суддів враховує інформацію, наведену в наявній в матеріалах справи, а саме в довідці про відсутність заборгованості з податків, зборів, платежів, виданій ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві 30 травня 2014 року за № 9537/10/26-59-25-01-12, відповідно до якої, станом на 30 травня 2014 року, у позивача відсутня заборгованість зі сплати платежів до бюджету.

Щодо посилання представника відповідача в апеляційній скарзі на той факт, що дана довідка не може бути належним доказом у справі, оскільки на час відкриття провадження у справі №826/10026/14 втратила свою чинність колегія суддів розцінює критично та до уваги не приймає, оскільки довідку за № 9537/10/26-59-25-01-12 видано 30 травня 2014 року, в той час як податкову вимогу сформовано 20.06.2014 року, тобто після надання вказаної довідки.

Відповідно до п. 59.1 статті 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

В контексті зазначеного, згідно п. 54.1 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Отже, на момент прийняття відповідачем оскаржуваної податкової вимоги, позивачем було сплачено всі суми авансових платежів, визначені ним самостійно в розрахунках оподатковуваного прибутку та податку на прибуток постійного представництва нерезидента, у передбачені законодавством строки, а тому суд апеляційної інстанції вважає встановленим факт відсутності у компанії заборгованості по узгодженим грошовим зобов'язанням з податку на прибуток, в межах досліджуваних судом по даній справі обставин.

Таким чином, відповідач не мав передбачених п. 59.1 статті 59 ПК України підстав для надсилання позивачу оскаржуваної податкової вимоги № 10929-25 від 20 червня 2014 року, а тому дана вимога є протиправною та підлягає скасуванню.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись, ст.ст. 2, 41, 160, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 серпня 2014 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 серпня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

А.Ю. Кучма

.

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Безименна Н.В.

Кучма А.Ю.