Рішення № 42545218, 29.01.2015, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 553/1887/14-ц Номер провадження 22-ц/786/489/15Головуючий у 1-й інстанції Новак Ю. Д. Доповідач ап. інст. Чічіль В. А.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого: судді Чічіля В.А.,

Суддів: Кузнєцової О.Ю., Хіль Л.М.,

За участю секретаря: Самойлової М.Д.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 23 грудня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и л а :

У травні 2014 року представник ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з вказаним позовом, у якому зазначав про те, що відповідно до укладеного договору №б/н від 3 липня 2008 року ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 15 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 30% річних на суму залишку заборгованості за кредитом. Оскільки ОСОБА_2 взятих на себе зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконував, судовим наказом Київського районного суду м. Полтави від 7 квітня 2010 року з відповідача на користь банку вже стягувалась заборгованість.

Просив стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором станом на 31 березня 2014 року у розмірі 17 415,64 грн., до суми якої банком включено штраф (фіксована частина) у розмірі 500,00 грн., штраф (процентна складова) 805,51 грн., а решту складають платежі по кредиту.

Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 23 грудня 2014 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за договором б/н від 3 липня 2008 року: 2 124,54 грн. заборгованості по відсоткам за користуванням кредитом, 1 091,82 грн. заборгованість по комісії за користування кредитом, 160,81 грн. - штраф (процентна складова), а всього - 3 377,17 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» у рахунок відшкодування понесених судових витрат 47,23 грн.

У решті позову відмовлено.

В апеляційному порядку рішення місцевого суду оскаржено ОСОБА_2, посилаючись на порушення і неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить зазначене рішення суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог банку відмовити у повному обсязі за спливом строків позовної давності.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу слід задовольнити.

За змістом п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є, зокрема, порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що 3 липня 2008 року ОСОБА_2 на підставі анкети-заяви №б/н отримав у ЗАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк») кредитну картку НОМЕР_1 з кредитним лімітом у розмірі 15 000,00 грн., з базовою процентною ставкою по кредитному ліміту 2,5% на місяць.

На підставі судового наказу Київського районного суду м. Полтави від 7 квітня 2010 року з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» стягнуто заборгованість за кредитним договором у сумі 18 460,33 грн. та судові витрати.

Задовольняючи позов частково, місцевий суд виходив з того, що після видачі судового наказу, яким з відповідача стягнута заборгованість за тілом кредиту, між сторонами продовжують діяти кредитні правовідносини щодо нарахування процентів за користування кредитними коштами, комісії та неустойки, тому є підстави для стягнення цих сум у межах строків позовної давності.

Проте з такими висновками суду колегія суддів не може погодитись, оскільки вони не відповідають обставинам справи та суперечить нормам процесуального права.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом.

У пункті 17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" роз'яснено, що зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК). Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599 - 601, 604 - 609 ЦК. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК.

З матеріалів справи вбачається, що строк дії кредитної картки НОМЕР_1, виданої на ім'я ОСОБА_2, закінчився у липні 2010 року (а.с. 123).

Представником ПАТ КБ «ПриватБанк» не заперечується, що судовим наказом Київського районного суду м. Полтави від 7 квітня 2010 року з відповідача у повному обсязі стягнута заборгованість за тілом кредиту, відсоткам та комісії. У даній справі банк звернувся до суду за стягненням заборгованості по відсоткам та комісійної винагороди, оскільки судовий наказ залишився невиконаним.

Між тим, задоволення вимог кредитора шляхом стягнення судовим наказом заборгованості за тілом кредиту припиняє зобов'язання позичальника щодо сплати платежів по нарахуванню відсотків та інших чергових платежів за кредитним договором, тому місцевий суд дійшов помилкового висновку про наявність між сторонами кредитних правовідносин після проведення такого стягнення та можливість нарахування процентів, комісії за користування кредитними коштами та неустойки.

У такому випадку, банк не позбавляється права на стягнення сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки грошове зобов'язання за кредитним договором залишається невиконаним належним чином, відповідно до вимог ст. ст. 526, 599 ЦК України.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення, яким у задоволенні позову банку слід відмовити.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч. 1 п. 2, 309 ч. 3, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 23 грудня 2014 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий у справі: В.А. Чічіль

Судді: О.Ю. Кузнєцова

Л.М. Хіль

З оригіналом згідно:

суддя В.А. Чічіль