Ухвала суду № 42545206, 19.01.2015, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 527/1877/14-ц Номер провадження 22-ц/786/93/15Головуючий у 1-й інстанції Прикіпєлова Л.В. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді : Одринської Т.В.

Суддів : Петренка В.М., Акопян В.І.

При секретарі: Гнатюк О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу судді Глобинського районного суду Полтавської області від 29 жовтня 2014 року за заявою ОСОБА_3 - представника позивачки ОСОБА_4 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про витребування майна від добросовісного набувача,-

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2014 року представник позивачки, ОСОБА_3, звернувся до місцевого суду з заявою про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про витребування майна від добросовісного набувача.

Ухвалою Глобинського районного суду Полтавської області від 29 жовтня 2014 року заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт на майно: автомобіль DAEWOO Lanos, 1998 р.в., № кузова НОМЕР_2, д.н.з. НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2, мешканцю АДРЕСА_1.

Заборонено ОСОБА_2 користуватися спірним автомобілем.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду, її в апеляційному порядку оскаржив відповідач, ОСОБА_2, та просив вказану ухвалу скасувати, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про її часткове задоволення за таких підстав.

Відповідно до п. 2 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування.

Накладаючи арешт на майно та заборонивши відповідачу користуватися спірним автомобілем місцевий суд прийшов до висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити та зробити неможливим виконання рішення суду.

Проте з таким висновком суду повністю погодитись не можна, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, суд обираючи вид забезпечення позову, не в повному обсязі врахував обставини справи, зміст позовних вимог та заяви про забезпечення позову. Так, у заяві про забезпечення позову (а.с.2) ОСОБА_4 зазначала, що ОСОБА_2 належать права володіння, користування та розпорядження спірним майном.

Згідно довідки від 16.09.2014 року, наданої Центром надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування Семенівського, Глобинського та Хорольського районів підпорядкованого УМВС України в Полтавській області ( а.с. 5) слідує, що за громадянином ОСОБА_2, зареєстровано 12.11.2010 року автомобіль DAEWOO LANOS, д/н НОМЕР_1, свідоцтво НОМЕР_3, кузов НОМЕР_2, що свідчить про набуття відповідачем права власності на автомобіль.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» вирішуючи питання про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Всупереч вимогам вказаних норм законодавства, суд першої інстанції не врахував, що такий вид забезпечення позову, як заборона користування спірним автомобілем може обмежити ОСОБА_2 у реалізації його прав як власника автомобіля.

Види забезпечення позову визначені в статті 152 ЦПК України. Як в заяві позивача, так і в ухвалі судді не зазначені підстави для вжиття двох видів забезпечення позову одночасно. Накладення арешту на спірний автомобіль в повній мірі забезпечить в подальшому виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Крім того, згідно ч.1 ст.60 ЦК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень .

Звертаючись з вищевказаною заявою, представник позивачки не надав суду належні та допустимі докази доцільності разом з накладенням арешту на предмет позову вжиття такого заходу забезпечення позову, як заборона користування автомобілем та не обґрунтувала належним чином необхідність його застосування.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_3 поданої в інтересах позивачки ОСОБА_4 про забезпечення позову в частині вимог щодо заборони ОСОБА_2 користуватись спірним автомобілем.

Враховуючи наведене, висновок суду про повне задоволення заяви ОСОБА_3, представника ОСОБА_4, про забезпечення позову є необґрунтованим та безпідставним. За таких обставин, ухвала місцевого суду підлягає частковому скасуванню.

Керуючись ст.303, п.3 ч.2 ст.307, п.2 ст.312, ст.ст.314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу судді Глобинського районного суду Полтавської області від 29 жовтня 2014 року скасувати в частині заборони ОСОБА_2 користуватися спірним автомобілем.

В цій частині постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання ОСОБА_3 - представника ОСОБА_4 про забезпечення позову шляхом заборони користування спірним автомобілем - відмовити .

В іншій частині ухвалу судді Глобинського районного суду Полтавської області від 29 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: Т. В. Одринська

Судді: В.М. Петренко

В.І. Акопян