Ухвала суду № 42544837, 29.01.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 367/5414/14 Головуючий у І інстанції Пархоменко О. В.Провадження № 22-ц/780/511/15 Доповідач у 2 інстанції МатвієнкоКатегорія 18 29.01.2015

УХВАЛА

Іменем України

29 січня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого - судді: Матвієнко Ю.О.,

суддів: Ігнатченко Н.В., Мельника Я.С.,

при секретарі: Микитенко Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс - Сіті» на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 21 листопада 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс - Сіті» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання недійсним договору,

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2014 року ТОВ «Аверс - Сіті» звернулося до Ірпінського міського суду Київської області з позовом, в якому просило визнати недійсним попередній договір купівлі-продажу приміщення НОМЕР_1, секція 5, у 454-квартирному, 21/22-поверховому, загальною площею 73,86 кв.м. на 12 поверсі у житловому комплексі АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 30 липня 2010 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за № 720, з моменту його укладення.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 30 липня 2010 року між відповідачами було укладено попередній договір купівлі-продажу приміщення НОМЕР_1 у будинку АДРЕСА_1. Відповідно до п. 1.3 попереднього договору сторони зобов'язуються у строк до 31.12.2010 року укласти основний договір на умовах і в порядку, визначених попереднім договором.

Разом з тим, попередній договір укладений з порушенням вимог чинного законодавства та підлягає визнанню недійсним, оскільки він укладений між відповідачами без наміру створення правових наслідків, які ним обумовилися, і є фіктивним.

Про відсутність наміру створення правових наслідків свідчить ряд обставин, а саме: правовим наслідком, що обумовлений попереднім договором, є укладення основного договору купівлі-продажу приміщення у строк до 31 грудня 2010 року. Основний договір у межах даного строку укладений не був, більше того, основний договір не міг бути укладений сторонами до 31 грудня 2010 року з огляду на те, що будинок, у якому знаходиться приміщення, вказане у попередньому договорі, був введений в експлуатацію у вересні 2011 року, що підтверджується Сертифікатом відповідності серії КС № 16411043016 від 16 вересня 2011 року, виданим Інспекцією ДАБК у Київській області. Таким чином, при укладенні попереднього договору відповідачі могли усвідомлювати та усвідомлювали, що їм не вдасться укласти основний договір у строк до 31 грудня 2010 року, отже попередній договір був укладений без намірів створення реальних правових наслідків.

Крім того, у попередньому договорі містяться відомості, які не відповідають дійсності. Так у п. 1.2 попереднього договору зазначено, що ОСОБА_2 має права на приміщення НОМЕР_1 у будинку АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу цінних паперів № І 413-К2;67Б/66 від 15.07.2008 року, договору бронювання квартири № І 413-Б2 від 15.07.2008 року, однак позивач ТОВ «Аверс-Сіті» не укладав із ОСОБА_2 вказаних договорів та йому невідомо про існування у неї жодних прав на відповідне приміщення. При цьому власником приміщення, вказаного у попередньому договорі, є ТОВ "Аверс-Сіті" згідно Сертифікату відповідності серії КС № 16411043016 від 16 вересня 2011 року, виданого Інспекцією ДАБК у Київській області, відповідно до якого замовником об'єкта будівництва - буд. АДРЕСА_1 є ТОВ "Аверс-Сіті".

Також позивачем в позові зазначено, що попередній договір припинив свою дію 01 січня 2011 року у зв'язку із спливом строку його дії, оскільки відповідно до ч.3 ст.635 ЦК України зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення. Відповідно до п. 1.3. попереднього договору сторони зобов'язуються у строк до 31 грудня 2010 року укласти Договір купівлі-продажу на умовах і в порядку, визначених цим попереднім договором. Оскільки відповідачі не уклали основний договір у термін до 31 грудня 2010 року, то зобов'язання за попереднім договором припинилося на підставі приписів ч.3 ст. 635 ЦК України.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 21 листопада 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач ТОВ «Аверс-Сіті» подав на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити по справі нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду є законним, якщо суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Рішення є обґрунтованим, якщо воно ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що 30 липня 2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладений попередній договір, посвідчений нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за № 720, відповідно до п. 1.1. якого предметом договору є приміщення НОМЕР_1, секція 5, у 454-квартирному, 21/22-поверховому будинку, загальною площею 73,86 кв. м., на 12 поверсі у житловому комплексі АДРЕСА_1. Пунктом 1.2 даного договору визначено, що ОСОБА_2 має права на предмет договору згідно договору купівлі-продажу цінних паперів № І 413-К2; 67Б/66 від 15.07.2008 року та договору бронювання квартири № І 413-Б2 від 15.07.2008 року.

Згідно п. п. 1.3, 1.4 попереднього договору сторони зобов'язуються у строк до 31 грудня 2010 року укласти договір купівлі-продажу предмета договору на умовах і в порядку, визначених цим попереднім договором; сторони домовились про те, що кінцевий термін укладання основного договору є термін, що не може перевищувати 30 денний термін від дня отримання стороною-1 правоустановлюючих документів сторони-1 на предмет договору, в цей термін сторони зобов'язуються укласти у порядку, встановленому чинним законодавством України, основний договір купівлі-продажу предмета договору, за яким сторона-1 передасть у власність стороні-2 предмет договору шляхом підписання договору купівлі-продажу предмета договору за узгодженою сторонами вартістю (ціною), визначеною у пункті 2.1 цього попереднього договору.

Будинок № 1 з вбудованими приміщеннями по АДРЕСА_1 введений в експлуатацію 16 вересня 2011 року, що підтверджується Сертифікатом серії КС № 16411043016, виданим Інспекцією ДАБК у Київській області.

Ухвалюючи рішення про відмову в позові, суд першої інстанції виходив з його недоведеності і колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У відповідності до ст. 234 ЦК України, на яку як на підставу позову посилається позивач, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Згідно п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 року для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину.

Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Оскільки позивачем в судовому засіданні не доведено наявність умислу сторін правочину на укладення цього правочину без наміру створення правових наслідків, законним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання попереднього договору, укладеного між відповідачами, недійсним з підстав його фіктивності.

Обставини, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, як підставу для скасування рішення суду, колегією суддів відхиляються, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення суду, якщо вони призвели до неправильного вирішення справи, натомість справа судом вирішена правильно відповідно до норм діючого матеріального права.

Інших доводів, які б спростували законність та обґрунтованість ухваленого судом першої інстанції рішення, апеляційна скарга позивача не містить.

Оскільки судом першої інстанції повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи, дана належна правова оцінка доказам, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» - відхилити.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 21 листопада 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: