Постанова № 42542983, 29.01.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.01.2015 року Справа № 912/3350/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Джихур О.В. (доповідач)

суддів: Виноградник О.М., Лисенко О.М.

секретар судового засідання: Ревкова Г.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Майнард Н.О., представник, довіреність № 3926 від 03.11.14;

представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб Зірка", м. Кіровоград

на рішення господарського суду Кіровоградської області від 12 листопада 2014 року у справі № 912/3350/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Київ від імені якого діє Кіровоградська філія ПАТ "Укртелеком", м. Кіровоград

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб Зірка", м. Кіровоград

про стягнення 36 251,24 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 12 листопада 2014 року (суддя Вавренюк Л.С.) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Зірка" на користь публічного акціонерного товариства "Укртелеком", від імені якого діє Кіровоградська філія публічного акціонерного товариства "Укртелеком" штрафні санкції в сумі 5 795, 79 грн., а також витрати по сплаті судового збору в сумі 292, 32 грн., в решті позову відмовлено.

Рішення господарського судумотивовано ст.ст.11, 202, 509 Цивільного кодексу України, відповідачем порушено взяте на себе зобов'язання щодо своєчасного повернення майна Поклажедавцеві на його вимогу, що є підставою для застосування до Зберігача передбаченої договором відповідальності.

Перерахувавши розмір пені за несвоєчасне повернення обладнання, господарський суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню неустойка в розмірі 5 795, 79 грн. за період з 06 вересня 2014 року по 14 жовтня 2014 року.

Не погодившись з вказаним рішенням відповідач його оскаржує на предмет неповного з'ясування обставин справи, невідповідності нормам матеріального права.

Скаржник посилається на те, що не отримував від позивача у поштовому відправлені від 22 серпня 2014 року лист з вимогою щодо повернення майна. Представником за довіреністю Чубко Т.О. було отримано певне поштове повідомлення, при розкритті якого виявлено, що конверт пустий, про що повноважним представником відповідача складено акт про відсутність вкладень у конверті від 26 серпня 2014 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб Зірка" вважає, що господарський суд надав безпідставно перевагу доказам позивача.

Посилаючись на ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України відповідач вважає, що сторони не в змозі змінити її положення і відповідно вимоги позивача по стягненню зі скаржника штрафу в сумі 6 538, 84 грн., як санкції за кожен день прострочення, не підлягають задоволенню. Судом не взято до уваги положення ст.4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", згідно якого розмір пені не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України.

Відповідач просить скасувати рішення господарського суду Кіровоградської області від 12 листопада 2014 року, в задоволенні позову відмовити.

Представник позивача доводи апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржуване рішення господарського суду Кіровоградської області від 12 листопада 2014 року законним, просить залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

29 січня 2014 року представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Розгляд справи відкладався з 25 грудня 2014 року до 29 січня 2015 року, у зв'язку з неявкою представників сторін в судове засідання.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Матеріали справи свідчать, що 30 грудня 2010 року між Відкритим акціонерним товариством "Укртелеком", від імені якого діє Кіровоградська філія відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" (Поклажодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб Зірка" (Зберігач) укладено договір зберігання № 2908 (далі - договір, а.с.8-9).

Відповідно до умов договору, у порядку та на умовах, визначених цим Договором, за актами передавання -приймання (додатки 1-9 до договору), які є невід'ємною частиною цього договору, Поклажодавець передає, а зберігач приймає на зберігання протягом строку дії цього договору обладнання широкосмугового безпровідного доступу до мережі Інтернет за технологією Wi-Fi (далі -майно), у кількості та загальною вартістю, як зазначено в додатках до договору, яке належить Поклажодавцеві на праві власності, і зобов'язується повернути його Поклажодавцю у схоронності (розділ 1 договору).

Цей договір набирає чинності з дати його підписання та діє до 30 грудня 2011 року; якщо жодна зі сторін не заявить письмово про розірвання договору за 20 днів до закінчення його дії, то він вважається продовженим на кожний наступний рік на тих самих умовах (п.п.7.1., 7.5. договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений круглими печатками позивача та відповідача.

На підставі п.7.5. договору, оскільки жодною із сторін не було заявлено про розірвання Договору, дія Договору пролонгувалась до 30. грудня 2014 року.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором зберігання, правовідносини за якими регулюються параграфом 1 Глави 66 Цивільного кодексу України.

Згідно ч.1 ст.936 Цивільного кодексу України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме: додатків до договору, якими є акти передавання-приймання майна (а.с.10 -18), 30 грудня 2010 року Поклажодавець встановив та передав на зберігання Зберігачу, а останній прийняв на зберігання майно у комплектності та за вартістю, визначеними у вказаних актах.

Акти передавання -приймання майна підписані повноважними представниками Поклажодавця та Зберігача.

Згідно пп.2.2.5. договору, Зберігач зобов'язався надавати уповноваженим особам Поклажодавця вільний доступ до його майна для перевірки технічного стану майна та проведення регламентного або аварійного обслуговування.

12 серпня 2014 року службою технічної підтримки позивача проводилась планова інвентаризація обладнання зв'язку, встановленого за адресою: вул. Гагаріна, 1 в м. Кіровограді. В результаті перевірки працівниками позивача було зафіксовано повну відсутність обладнання широкосмугового безпровідного доступу до мережі Інтернет, встановленого за договором за вказаною адресою, про що складено акт моніторингу зберігання обладнання (а.с.19).

Згідно підпункту 2.2.6.2. пп.2.2.6. договору, Зберігач зобов'язався повернути майно Поклажодавцеві не пізніше 10 календарних днів у випадку, зокрема, отримання вимоги Поклажодавця.

21 серпня 2014 року Поклажодавець звернувся до Зберігача з претензією №924/15, відповідно до якої вимагає у п'ятиденний термін передати позивачу майно, що знаходиться на зберіганні відповідача згідно договору (а.с.29).

Оскільки майно не було повернуто, позивач звернувся до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою про стягнення з відповідача збитків за незбереження майна згідно договору зберігання №2908 від 30 грудня 2010 року в сумі 29 721, 40 грн. та штрафних санкцій в сумі 3 863, 60 грн.

28 жовтня 2014 року на адресу суду надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог №132/18 від 27 жовтня 2014 року, згідно якої позивач просив стягнути на його користь з відповідача штрафні санкції в сумі 6 538, 84 грн. за несвоєчасне повернуте зі зберігання майно згідно договору зберігання №2908 від 30 грудня 2010 року.

Господарський суд правомірно розцінив цю заяву як заяву про збільшення позовних вимог, оскільки позивач не відмовився від вимоги про стягнення з відповідача збитків за незбереження майна в сумі 29 721, 40 грн. та збільшив пред'явлену до стягнення суму штрафних санкцій з 3 863, 60 грн. до 6 538, 84 грн.

Також господарським судом правомірно залишена без розгляду заява позивача про залишення без розгляду п.2 прохальної частини позовної заяви від 26 вересня 2014 року щодо стягнення з відповідача збитків за незбереження майна згідно договору зберігання №2908 від 30 грудня 2010 року в сумі 29 721Ю 40 грн., оскільки нормою ст.22 Господарського процесуального кодексу України не передбачено право позивача заявляти клопотання про залишення позову без розгляду.

Статтею 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

В силу вимог ст.224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарські зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно приписів ст.225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства. При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Матеріали справи свідчать, що 15 жовтня 2014 року зберігачем на підставі актів передавання -приймання майно повернуто Поклажодавцеві (а.с.41-50).

Таким чином, оскільки відповідачем не допущено втрати або пошкодження майна позивача, то господарський суд дійшов правомірного висновку, що вимога про стягнення з відповідача збитків в сумі 29 721, 40 грн. є безпідставною і задоволенню не підлягає.

Пунктом 2.2.6 договору встановлено обов'язок зберігача повернути майно Поклажодавцеві не пізніше 10 днів у випадку:

- закінчення строку дії цього договору або дострокового його розірвання;

- отримання вимоги Поклажодавця.

У випадку несвоєчасного повернення майна Поклажолавцеві на його вимогу, зберігач повинен виплатити Поклажодавцеві штраф у розмірі 0,5% від вартості майна за кожний день затримки (п.5.4 договору).

Відповідач спростовує факт отримання від позивача вимоги про повернення майна. При цьому посилається на те, що 26 серпня 2014 року від Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" працівником відповідача Чубко Т.О. отримано пустий конверт, на підтвердження чого відповідачем надано до суду копію витягу з журналу реєстрації вхідної кореспонденції та акт про відсутність вкладень у конверті (а.с.76-81).

На підтвердження отримання відповідачем листа від 21 серпня 2014 року №924/15, яке містить вимогу про повернення майна, позивачем надано до суду копію повідомлення про вручення поштового відправлення, направленого 22 серпня 2014 року на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб Зірка" та отриманого 26 серпня 2014 року представником за довіреністю Чубко Т.О. (а.с.21) листом Кіровоградської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" від 04 листопада 2014 року за №287/26-04 (а.с.86-87).

Відносини у сфері надання послуг поштового зв'язку регулюються Законом України "Про поштовий зв'язок", Постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року №270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку".

Відповідно до приписів ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судова колегія вважає, що відповідачем доведено відправлення на адресу відповідача рекомендованого листа №924/15 від 21 серпня 2014 року та отримання його повноважним представником відповідача.

Щодо твердження відповідача, що замість листа він отримав пустий конверт, то акт від 26 серпня 2014 року, складений відповідачем в односторонньому порядку (а.с.81) не може вважатися належним доказом.

Цей акт складено комісією у складі трьох осіб, а саме начальника юридичного відділу та двох менеджерів загального відділу, що дає підстави вважати, що всі ці особи є працівниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб Зірка".

Частиною 1 ст.216 та ч.2 ст.217 Господарського кодексу України передбачена господарсько -правова відповідальність учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором, у вигляді відшкодування збитків, штрафних санкцій та оперативно-господарських санкцій.

У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі передбаченому договором, згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України.

Відповідно до вимог ст.199 Господарського кодексу України, виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

У відповідності до приписів ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Позивачем заявлено до стягнення штрафні санкції на суму 6 538, 84 грн.

Судова колегія вважає, що визначена в п.5.4 договору штрафна санкція за своєю правовою природою є пенею, оскільки вона обчислюється за кожний день прострочення.

При цьому слід погодитися з висновком господарського суду, що в даному випадку має значення відповідність закону та можливість застосування саме обраного сторонами порядку, виду та умов забезпечення виконання зобов'язання, а не його назва.

Господарським судом правильно визначено період нарахування неустойки з 06 вересня 2014 року по 14 жовтня 2014 року, оскільки п.2.2.6 договору передбачено повернення майна на протязі 10 днів. Виходячи з періоду нарахування пені її розмір становить 5 795, 79 грн.

Щодо твердження скаржника, що розмір пені не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України згідно Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" то слід зазначити, що вказаний Закон стосується неналежного виконання грошового зобов'язання, а п.5.4 договору передбачена відповідальність за неналежне виконання майнового зобов'язання, оскільки йдеться про несвоєчасне повернення майна.

Посилання скаржника, що акт про відсутність обладнання фактично складено за припущенням про відсутність обладнання не може бути прийнято до уваги, оскільки договором передбачено можливість повернення майна Поклажодавцю в разі отримання вимоги Поклажодавця (п.п.2.2.6, 2.2.6.2 договору). Тобто, повернення майна здійснюється за вимогою Поклажодавця, незалежно від підстав пред'явлення такої вимоги.

З огляду на викладене, рішення господарського суду Кіровоградської області від 12 листопада 2014 року відповідає фактичним обставинам справи та діючому законодавству, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст.49, 99, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 12 листопада 2014 року у справі № 912/3350/14 залишити без змін.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб Зірка", м. Кіровоград залишити без задоволення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя О.В. Джихур

Суддя О.М. Виноградник

Суддя О.М. Лисенко

(Дата підписання постанови в повному обсязі 03.02.15 р.)