Постанова № 42542076, 27.01.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2015 р. Справа№ 910/12266/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

Від прокуратури: Левицька Н.В. - прокурор відділу;

Від позивача за первісним позовом: Гончарук А.М. - представник;

Від відповідача за первісним позовом: не з'явився;

Від третьої особи-1 за первісним позовом: Тетеряник О.В.

Від третьої особи-2 за первісним позовом: не з'явився.

розглянувши апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2013

по справі № 910/12266/13

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Лазер"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Росукренерго"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1.Київська міська рада

2.Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві

про розірвання договору

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Росукренерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Лазер"

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Лазер" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Росукренерго" про розірвання договору.

Первісні позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскільки при підписанні між сторонами Договору № 1 оренди майнового комплексу автозаправної станції від 03.12.12., відповідачем за первісним позовом не було пред'явлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Лазер" правовстановлюючого документу на майновий комплекс автозаправної станції, переданої в оренду, що, на думку позивача за первісним позовом, ставить під сумнів належність об'єкта оренди за спірним Договором Товариству з обмеженою відповідальністю "Росукренерго", а тому Договір підлягає розірванню в зв'язку з істотним порушенням останнім умов Договору.

В подальшому, під час розгляду справи судом першої інстанції, Товариством з обмеженою відповідальністю "Росукренерго" подано зустрічний позов, в якому заявлені вимоги про визнання права власності.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Росукренерго" вказує на те, що первісні позовні вимоги про розірвання договору обґрунтовані невизнанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Лазер" права власності відповідача за первісним позовом на автозаправну станцію (нежитлову будівлю автозаправної станції літ. "А" площею 23,2 кв.м, нежитлову будівлю склад літ. "Б" площею 102,8 кв.м) за адресою: м. Київ, проїзд Глибочицький, 1.Вказане і зумовило звернення позивача за зустрічним позовом до суду із зустрічними вимогами про визнання права власності.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 12.09.2013 в задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Лазер" відмовлено.

Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Росукренерго" задоволено повністю.

Визнано право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Росукренерго" на нежитлову будівлю автозаправної станції літ. "А" площею 23,2 кв.м, нежитлову будівлю склад літ. "Б" площею 102,8 кв.м, що розташовані за адресою: м. Київ, проїзд Глибочицький, 1.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Заступник прокурора м. Києва звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 12.09.2013 в частині задоволення зустрічного позову про визнання права власності на майно та в цій частині у позові відмовити.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.12.2013 апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 30.01.2014.

30.01.2014 представник позивача за первісним позовом подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу та клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з хворобою представника; представник відповідача за первісним позовом, в свою чергу, подав відзив на апеляційну скаргу та клопотання про призначення експертизи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2014 розгляд справи відкладено до 20.02.2014, залучено до участі у справі Київську міську раду та Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві в якості третіх осіб, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2014 призначено у справі судову будівельно-технічну експертизу, зупинено провадження у справі.

28.11.2014 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від експерта Київський науково-дослідний інститут судових експертиз Лисак О.С. надійшли матеріали справи № 910/12266/13 у зв'язку з неможливістю надання висновку судової будівельно-технічної еспертизи.

Наведені дії ескперта мотивовані невиконанням сторонами його клопотань від 23.03.2014, 07.08.2014 та 10.10.2014 щодо погодження строків виконання еспертизи, надання додаткових документів, забезпечення прибуття ескперта з експертної установи, забезпечення безперешкодного доступу до обєктів дослідження та надання належних умов праці для проведення обстеження.

Таким чином, ухвала Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2014 залишена без виконання.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2014 поновлено апеляційне провадження у справі, розгляд справи призначено на 16.12.2014.

16.12.2014 від ліквідатора ТОВ "Росукренерго" надійшло клопотання про припинення провадження у справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 розгляд клопотання про припинення провадження у справі відкладено до наступного судового засідання, розгляд справи відкладено на 27.01.2015.

27.01.2015 через відділ документального забезпечення суду від ліквідатора ТОВ "Росукренерго" надійшло повторне клопотання про припинення провадження у справі; від представника прокуратури міста Києва надійшли письмові пояснення з приводу клопотання щодо припинення провадження у справі та копія витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

В судовому засіданні 27.01.2015 представники прокуратури, позивача за первісним позовом та третьої особи-1 за первісним позовом надали свої пояснення по справі.

Представники відповідача за первісним позовом, третьої особи-2 за первісним позовом в судове засідання 27.01.2015 не з"явились, причини неявки суду невідомі, про слухання справи повідомлялись належним чином.

Як зазначено у пункті 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Відповідно до пункту 3.9.1. вказаної постанови, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до пункту 2.6.10. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20 лютого 2013 року № 28 оригінал судового рішення залишається в матеріалах справи; згідно з пунктом 2.6.15. вказаної Інструкції на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам судового процесу.

Як вбачається із матеріалів справи, копії ухвал Київського апеляційного господарського суду про відкладення розгляду справи, що містяться в матеріалах справи №910/12266/13 були надіслані учасникам судового процесу на адреси, зазначені в апеляційній скарзі, що підтверджується відміткою суду на зворотній стороні ухвал.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників відповідача за первісним позовом, третьої особи-2 за первісним позовом.

Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Рішенням виконавчого комітету Шевченківської районної ради народних депутатів від 22.08.1995 № 888 Приватному підприємству "Мрія-І" надано у тимчасове короткострокове користування на умовах оренди земельні ділянки для експлуатації блоків АЗС, установлених згідно розпорядження від 22.09.1994№ 785 Представника Президента України у Шевченківському районі міста Києва з наданням подальшого права користування землею за умови розробки і затвердження відповідних проектів розміщення АЗС по вул. Мельникова, 48а і по Глибочицькому проїзду.

Відповідно до п. 3 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.97., АЗС поділяються на стаціонарні, пересувні та контейнерні.

Стаціонарні АЗС - комплекс споруд для приймання, зберігання та відпуску нафтопродуктів з наземним або підземним розміщенням резервуарів і з не зблокованими з ними паливороздавальними колонками.

Контейнерні АЗС - установка для зберігання та відпуску нафтопродуктів, яка складається з резервуара і паливороздавальної колонки, зблокованих в єдиному контейнері.

Стаціонарні АЗС розташовуються у населених пунктах, а також на автомобільних дорогах. Використання контейнерних АЗС дозволяється лише в автогосподарствах, на промислових і сільськогосподарських підприємствах, платних стоянках автомобілів, моторних човнів і катерів, пристанях, в гаражних кооперативах та сільській місцевості, де відсутні стаціонарні АЗС.

Контейнерні авгозаправочні станції у випадках, не передбачених пунктом 3 цих Правил, використовуються до 01.07.1999.

Таким чином, на земельній ділянці по Глибочицькому проїзду в місті Києві було побудовано АЗС контейнерного типу.

В зв'язку з необхідністю приведення АЗС до вимог постанови Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.97. "Про затвердження Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами", ТОВ "Мрія-АЗС" було розпочато реконструкцію АЗС.

Далі, відповідно до Договору купівлі-продажу нерухомості від 19.07.1997 ТОВ "Мрія АЗС" продало, а ТОВ "ТТ-Торгтранс" придбало дві автозаправні станції по проїзду Глибочицькому та вул. Мельникова, 48а.

12.01.1999 між ТОВ "ДЛ" як покупцем, ТОВ "ТТ Торгтранс", як продавцем та АКБ "Мрія", як заставодержателем був укладений Договір купівлі-продажу двох автозаправних станцій, які знаходяться по проїзду Глибочицькому, 4 та вул.Мельникова. 48а, які ТОВ "ТТ Торгтранс" придбало за договором купівлі-продажу нерухомості від 19.07.97. у ТОВ "Мрія АЗС".

02.07.2004 між ТОВ "ДЛ" та ТОВ "Росукренерго" укладено Договір купівлі-продажу № б/н предметом якого є купівля-продаж АЗС за адресою: м. Київ, проїзд Глибочицький, майно якої складається з: блок-пункту, кіоску-господарського приміщення, диспетчерської, приєднувальної арматури, пультів управління, конструкцій бетонних по влаштуванню кіоску і АБП, укриттів для блок-пунктів, світлового табло, інвентаря в комплекті.

Балансова вартість майна АЗС становить 75 500,00 грн. (п. 3.1 Договору).

Згідно акту прийому-передачі автозаправочної станції з балансу на баланс від 10.11.04., ТОВ "ДЛ" передало, а ТОВ "Росукренерго" прийняло автозаправочну станцію по Глибочицькому проїзду,4 в місті Києві та відповідну документацію права власності на майно (АЗС).

В подальшому, ТОВ "Росукренерго" була здійснена реконструкція АЗС по проїзду Глибочицькому, що підтверджується Договором підряду № 117/11-06 від 03.11.06. та актом приймання-виконання будівельних робіт за листопад 2006 року.

Рішенням Київської міської ради від 21.12.06. № 480/537 ТОВ "Росукренерго" передана у короткострокову оренду для експлуатації та обслуговування АЗС земельна ділянка площею 1200 кв.м на проїзді Глибочицькому, 1 у Шевченківському районі м. Києва.

Таким чином, на думку відповідача за первісним позовом, у ТОВ «Росукренерго» виникло на законних підставах та безсумнівно наявне право власності на автозаправочну станцію по вул.Глибочицькій проїзд, 1 в м.Києві, що була установлена згідно розпорядження від 22.09.1994 № 785 Представника Президента України у Шевченківському районі міста Києва та реконструйована на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997 «Про затвердження Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами».

Проте право власності ТОВ «Росукренерго» на автозаправочну станцію по вул.Глибочицькій проїзд, 1 в м.Києві не визнається ані ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Лазер» ані Прокуратурою міста Києва. В своїй апеляційній скарзі Прокурор наголошує на тому, що ТОВ «Росукренерго» здійснено реконструкцію АЗС без дозвільних документів, а спірне нерухоме майно до експлуатації не прийнято. Тобто спірну нерухомість реконструйовано самочинно, а тому правові підстави для визнання права власності на неї за товариством відсутні.

Законом України «Про архітектурну діяльність» визначено органи виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури, які формують та реалізують державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснює Державна архітектурно-будівельна інспекція України та її територіальні органи. У місті Києві такий контроль здійснює Інспекція державного архітектурно- будівельного контролю у м.Києві (далі - Інспекція).

Згідно зі ст.9 Закону України «Про архітектурну діяльність» (в редакції, яка діяла на час реконструкції АЗС) будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил, місцевих правил забудови населених пунктів у порядку, визначеному ст.24 Закону України «Про планування і забудову територій» (діяв станом на час реконструкції).Тобто заінтересовані особи у порядку, визначеному цим законом, зобов'язані отримати дозвіл на будівництво.

Отримання дозволу на виконання будівельних робіт (для об'єктів будівництва, що належать до IV-V категорій складності) або реєстрація декларації про початок виконання будівельних робіт (для об'єктів, що належать до І-ІІІ категорій складності) передбачено також і вимогами ст.ст.34, 36, 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції, яка діяла на час розгляду справи в суді та прийняття рішення). Виконання будівельних робіт без реєстрації вказаної декларації або без отримання дозволу забороняється.

Крім того, згідно зі ст.30-1 Закону України «Про планування і забудову територій» (в редакції, діючій на час реконструкції АЗС) прийняття до експлуатації закінчених будівництвом об'єктів здійснюється на підставі сертифіката відповідності, який видається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю. Датою прийняття до експлуатації закінченого будівництвом об'єкта є дата видачі зареєстрованого сертифіката відповідності.

У свою чергу, ст.39 Закону України «Про регулювання' містобудівної діяльності» визначено порядок прийняття до експлуатації закінчених будівництвом об'єктів шляхом реєстрації декларації про готовність об'єкту до експлуатації для об'єктів І-ІІІ категорій складності чи видачі сертифікату для об'єктів ІУ-У категорій складності.

За змістом ст.328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Таке право вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону.

Згідно зі ст.331 Цивільного кодексу України якщо договором чи законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Разом із тим, матеріали справи свідчать про те, що ТОВ «Росукренерго» не зверталося з приводу надання дозвільних документів на виконання будівельних робіт із реконструкції АЗС та прийняття до експлуатації закінченого будівництвом об'єкту за вказаною адресою.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, земельна ділянка на проїзді Глибочицькому, 1 у м.Києві у власності чи користуванні цього товариства не перебуває, оскільки без правовстановлюючих документів на землю товариство не є особою, за якою можливо визнати право власності на самочинно збудований об'єкт нерухомості.

За приписами ч.1 ст.376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

З положень ч.3 ст.376 Цивільного кодексу України вбачається, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішення суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Київської міської ради від 21.12.2006 № 480/537 ТОВ «Росукренерго» передано в оренду на п'ять років земельну ділянку площею 0,12 га на проїзді Глибочицькому, 1 у м.Києві.

Разом із тим, договір оренди земельної ділянки на виконання вказаного рішення Київської міської ради не укладався, інші рішення про продовження орендних відносин після спливу п'яти років не приймалися, на момент розгляду справи судом та на цей час за ТОВ «Росукренерго» правовстановлюючі документи на землю не зареєстровані.

Так, за змістом ст.392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Водночас, із матеріалів справи вбачається, що спірне майно на час розгляду справи в суді у встановленому законом порядку до експлуатації не прийнято, державної реєстрації права власності на нього не проведено.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення Господарського суду міста Києва в частині задоволення зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Росукренерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Лазер" про визнання права власності

Як вже зазначалось раніше, в процесі розгляду справи судом апеляційної інстанції від ліквідатора ТОВ "Росукренерго" надійшло клопотання про припинення провадження у справі.

Частиною 1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо:

1) спір не підлягає вирішенню в господарських судах України;

1-1) відсутній предмет спору;

2) є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав;

3) виключено;

4) позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом;

5) сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду;

6) настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено діяльність суб'єкта господарювання, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва;

7) сторони уклали мирову угоду і вона затверджена господарським судом.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, який міститься в матеріалах справи, 14.10.2014 здійснено запис щодо припинення юридичної особи- ТОВ «Росукренерго» за судовим рішенням, у зв'язку з визнанням його банкрутом.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів приходить до висновку про припинення провадження у справі за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Росукренерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Лазер" про визнання права власності.

Пред'являючи позовні вимоги про розірвання Договору № 1 оренди майнового комплексу автозаправної станції від 03.12.12., позивач за первісним позовом посилається на те, що відповідачем за первісним позовом не було пред'явлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Лазер" правовстановлюючого документу на майновий комплекс автозаправної станції, переданої в оренду, що, на думку позивача за первісним позовом ставить під сумнів належність об'єкта оренди за спірним Договором Товариству з обмеженою відповідальністю "Росукренерго" та Договір підлягає розірванню в зв'язку з істотним порушенням останнім Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.12.2012 між позивачем за зустрічним позовом (Орендодавцем) та відповідачем за зустрічним позовом (Орендар) укладено Договір № 1 оренди майнового комплексу автозаправної станції (далі - Договір), відповідно до умов якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв за плату у тимчасове користування комплекс автозаправної станції (АЗС), що належить Орендодавцю і розташований за адресою: м. Київ, проїзд Глибочицький, 1.

Майно АЗС складається з: автозаправної станції літ. "А" площею 23,2 кв.м, нежитлової будівлі складу ПММ літ. "Б" площею 102,8 кв.м, з'єднуючої арматури, пультів управління, світлого табло у кількості 2 шт., укриттів для блок-пунктів, та інвентаря в комплекті (п. 1.2 Договору).

Приписами п. 1.5 Договору встановлено, що вартість АЗС на момент передачі в оренду становить 107 948,00 грн.

Строк дії Договору сторонами погоджено п. 6.1 з 03.12.12. по 03.12.13.

Приписами п. 6.5 Договору встановлено, що якщо інше прямо не передбачено Договором або чинним законодавством України, Договір може бути розірвано тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до Договору.

Згідно з п. 6.6 Договору, він вважається розірваним з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до Договору, якщо інше не встановлено в самій додатковій угоді, Договорі чи чинним законодавством України.

Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 3 ст. 291 Господарського кодексу України встановлено, що договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому ст. 188 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Доводи позивача за первісним позовом щодо відсутності у Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Лазер" правовстановлюючого документу на майновий комплекс автозаправної станції, переданої в оренду, та його сумніви щодо належності об'єкта оренди саме орендодавцю є підставою для визнання договору недійсним, а не для розірвання договору, таким чином колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні первісного позову про розірвання договору.

Отже, беручи до уваги, що резолютивна частина оскаржуваного рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні первісного позову є правильною, хоча відповідні висновки останнього й не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині прийнятого судового рішення, а також враховуючи положення абзацу 5 п. 12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" (із змінами і доповненнями), колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції у даній справі в частині відмови у задоволенні первісного позову слід залишити без змін із вищевикладених мотивів.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку про часткове скасування рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2013 та задоволення апеляційної скарги Заступника прокурора міста Києва.

Керуючись статтями 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2013 по справі № 910/12266/13 скасувати в частині задоволення зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Росукренерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Лазер" про визнання права власності.

Припинити провадження у справі за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Росукренерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Лазер" про визнання права власності.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Матеріали справи № 910/12266/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко