Постанова № 42542068, 27.01.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2015 р. Справа№ 910/16387/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Новікова М.М.

суддів: Зубець Л.П.

Мартюк А.І.

за участю представників:

від позивача: Шинкаренко О.П. - дов. б/н від 21.08.2014

від відповідача: Неділько Ж.В. - дов. б/н від 11.08.2014

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма „Вікорт"

на рішення господарського суду міста Києва

від 13.10.2014 (суддя Бойко Р.В.)

у справі №910/16387/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Кантерінвест"

до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-

виробнича фірма „Вікорт"

про стягнення 112025,35 грн.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Кантерінвест" (надалі - позивач, ТОВ „Кантерінвест") про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма „Вікорт" (надалі - відповідач, ТОВ НВФ „Віконт") 112025,35 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.10.2014 у справі №910/16387/14 позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 13.10.2014 у справі №910/16387/14 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт зазначає, що позивачем були порушені умови договору №2405/11 від 24.05.2011 - не передано відповідачеві будівельний майданчик за актом прийому-передачі та фронт робіт, що спричинило неможливість своєчасного виконання ТОВ НВФ „Віктор" робіт за договором. Крім того, відповідач звертає увагу на те, що відповідно до п. 7.1 договору №2405/11 від 24.05.2011 авансовий платіж у розмірі 433596,00 грн. оплачується замовником на придбання матеріальних ресурсів. Відтак, скаржник стверджує, що грошові кошти у розмірі 433596,00 грн., перераховані на рахунок відповідача, були витрачені на придбання матеріальних ресурсів, залишок яких знаходиться на зберіганні у ТОВ НВФ „Віконт". Натомість, позивачем, за твердженням відповідача, не було перераховано коштів на оплату виконаних за договором робіт.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення суду законним та обґрунтованим і просить залишити його без змін.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

24.05.2011 між ТОВ „Кантерінвест", як замовником, та ТОВ Науково-виробнича фірма „Віконт", як підрядником, було укладено договір на будівельно-монтажні роботи №2405/11 (надалі - договір), відповідно до п. 2.1 якого підрядник бере на себе зобов'язання на власний ризик виконати роботи за завданням замовника відповідно до проектно-кошторисної документації, норм і правил чинного законодавства України по улаштуванню системи зовнішнього блискавкозахисту і заземлення, пов'язаної з будівництвом об'єкту, у строки встановлені цим договором, а замовник приймає на себе зобов'язання прийняти та оплатити виконані роботи, відповідно до умов цього договору.

Пунктом 1.3 договору визначено, що об'єкт - це туристичний готельний комплекс на 48 місць, розташований за адресою: АР Крим, м. Ялта, Симеїз, смт. Блакитна затока, вул. В. Альбицького, 3, 3-А, а згідно п. 1.4 договору роботи - це роботи по влаштуванню системи зовнішнього блискавкозахисту і заземлення, підготовка робочої документації на розміщення та встановлення системи зовнішнього блискавкозахисту і заземлення.

Відповідно до п. 3.1 договору сторони погодили, що роботи за договором (загальний термін виконання робіт) повинні бути виконані протягом 120 послідовних календарних днів з дати перерахування замовником авансового платежу на банківський рахунок підрядника згідно п. 7.1 цього договору.

Положеннями пункту 3.2 сторони погодили, що в процесі виконання робіт за договором термін виконання робіт може бути змінений шляхом підписання сторонами відповідної додаткової угоди.

У пункті 4.2.3 договору встановлено обов'язок замовника передати підряднику будівельний майданчик за актом прийому-передачі майданчика, а у п.п. 4.4.1 та 4.4.13 договору встановлено обов'язок підрядника виконати роботи з використанням власних сил у встановлені договором терміни, відповідно до проектно-кошторисної документації, а у разі виявлення робіт, не врахованих проектною документацією, які є обов'язковими для виконання робіт, сповістити замовника в письмовій формі протягом 2 календарних днів з моменту виявлення додаткових робіт. Підрядник не повинен приступати до виконання неврахованих робіт до отримання від замовника відповідного рішення, за винятків, якщо припинення робіт може призвести до знищення або пошкодження об'єкту.

Згідно п. 6.1 договору договірна ціна робіт, що виконуються підрядником за цим договором, є динамічною, визначена в кошторисі і становить 693595,44 грн., крім того ПДВ - 138719,09 грн., разом з урахуванням ПДВ 832314,53 грн.

У договірну ціну включені всі витрати підрядника, необхідні для виконання робіт і винагорода підрядника за роботи (п. 6.5 договору). Додаткові роботи, не передбачені договором, можуть виконуватися за згодою сторін на підставі додаткової угоди (п. 6.6 договору).

Положеннями пункту 7.1 договору передбачено, що замовник проводить оплату авансового платежу на придбання матеріальних ресурсів у розмірі 433596,00 грн., в т. ч. ПДВ - 20% - 72266,00 грн. протягом 5 банківських днів, наступних за днем укладення/підписання цього договору та отримання рахунку від підрядника.

Здача і приймання робіт за договором здійснюється після виконання підрядником кожного етапу робіт актом (остаточної) здачі-приймання виконаних робіт: актом, встановленого зразка за формою КБ-2в та довідки про вартість виконаних підрядних робіт за формою КБ-3 (п. 8.2 договору).

Пунктом 10.1 договору передбачено право замовника розірвати договір в односторонньому порядку у випадку порушення підрядником терміну виконання робіт, або порушення чинного законодавства України, або порушення умов проектної документації, або порушення інших суттєвих умов договору, шляхом направлення відповідного повідомлення підряднику. При цьому, сторони погодилися, що договір буде вважатися розірваним з дати, встановленої замовником в повідомленні про розірвання, але не раніше 10 календарних днів з моменту відправки підряднику зазначеного повідомлення.

Як встановлено судом першої інстанції, 30.05.2011 позивач на виконання пункту 7.1 договору платіжним дорученням №1645 перерахував відповідачу кошти у розмірі 433596,00 грн.

Вказаний платіж був визнаний відповідачем як такий, що отриманий на виконання п. 7.1 договору в якості авансу, зокрема у листах №14/09-13 від 24.09.2013, які наявні у матеріалах справи.

Місцевим господарським судом також встановлено, що сторонами були підписані акти приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2012 року та за січень 2013 року форми КБ-2в та довідка про вартість виконаних будівельних робіт (та витрат) за січень 2013 року форми КБ-3, згідно з якими вартість виконаних відповідачем робіт за договором складає 321570,62 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.01.2014 позивач направив на адресу ТОВ Науково-виробнича фірма „Віконт" повідомлення про розірвання договору (лист №0296), у зв'язку із порушенням ТОВ Науково-виробнича фірма „Віконт" визначеного договором терміну виконання підрядних робіт. У вказаному повідомленні позивач також просив повернути йому проектну, робочу та іншу документацію та перерахувати суму передплати в розмірі 112025,35 грн.

Крім того, 26.03.2014 позивач надіслав відповідачу претензію №0303 від 24.03.2014, в якій просив повернути йому проектну, робочу та іншу документацію, отриману раніше за договором, та перерахувати суму переплати в розмірі 112025,35 грн.

У свою чергу ТОВ Науково-виробнича фірма „Віконт" своїми листами повідомило позивача про те, що не мало можливості виконати роботи на об'єкті у зв'язку з ненаданням фронту робіт та визнавало, що у нього є заборгованість перед ТОВ „Кантерінвест", але повернути її воно може лише у вигляді закуплених матеріальних ресурсів.

Однак відповідач листом №0333 від 26.06.2014 повідомив відповідача, що його пропозиція про сплату боргу у вигляді матеріальних ресурсів є неприйнятною та такою, що суперечить умовам договору та положенням чинного законодавства України.

За вказаних обставин позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, вказував на неналежне виконанням відповідачем зобов'язання з повернення передплати відповідно до п.п. 7.6 та 10.2 договору та, відповідно, існування у ТОВ Науково-виробнича фірма „Віконт" заборгованості у розмірі 112025,35 грн.

Відповідно до частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Вказана норма кореспондується також з положеннями п. 4.1.8 договору.

Таким чином, одностороння відмова позивача від договору підряду не суперечить ні п. 10.1 Договору, ні приписам п. 1 ч. 1 ст. 611 та ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України.

У частині 3 статті 651 Цивільного кодексу України визначено, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

За таких обставин колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що договір є таким, що розірваний позивачем на підставі п. 10.1 договору з 26.01.2014 р. (після спливу 10 календарних днів з моменту відправки).

Пунктом 7.6 договору передбачено, що при розірванні або припиненні договору підрядник повертає замовнику те, що було отримано ним для виконання зобов'язань за договором. У тому числі, якщо суми, перераховані замовником, виявляться більші, ніж вартість виконаних підрядником і прийнятих замовником робіт за договором, підрядник зобов'язаний повернути зайво перераховані суми замовнику до моменту розірвання чи припинення договору.

Відповідно до п. 10.2 договору, розірвання або припинення договору не звільняє підрядника від відповідальності, передбаченої цим договором та чинним законодавством України, і від повернення всіх сум по яких не були виконані роботи.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що на підставі ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України з моменту розірвання договору у відповідача виникло зобов'язання з повернення позивачу невикористаної частини авансу у розмірі 112025,35 грн.

Враховуючи ту обставину, що відповідач на вимогу позивача не повернув не використану частину авансу, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про те, що відповідач є таким, що порушив зобов'язання по сплаті на користь позивача 112025,35 грн., а відтак позовні вимоги в частині стягнення даної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегією суддів відхиляються доводи апеляційної скарги про те, що неможливість своєчасного виконання ТОВ НВФ „Віктор" робіт за договором була спричинена внаслідок порушення позивачем умов договору №2405/11 від 24.05.2011 щодо передачі відповідачеві будівельного майданчику та фронту робіт за актом прийому-передачі.

Так, відсутність акту прийому-передачі будівельного майданчика не є підтвердженням його непередавання відповідачу, оскільки фактичне передання будівельного майданчику підтверджується частковим виконанням підрядником робіт за договором, а також наявністю майна ТОВ Науково-виробнича фірма „Віконт" на території об'єкту, що вбачається з пояснень відповідача, які були надані до суду першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що ТОВ Науково-виробнича фірма „Віконт" не було позбавлене можливості на підставі п. 3.2 договору ініціювати зміну терміну виконання робіт шляхом підписання сторонами відповідної додаткової угоди у разі неможливості їх виконання у визначений термін. Однак, доказів звернення відповідача до позивача з такою пропозицію суду також надано не було, як і не було надано доказів внесення будь-яких доповнень та змін щодо зміни терміну виконання робіт згідно договору шляхом підписання додаткової угоди у відповідно до п. 16.12 договору.

За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про те, що відповідачем не доведено, що прострочення виконання робіт виникло саме внаслідок невиконанням замовником своїх зобов'язань за договором.

Необґрунтованими також є доводи скаржника про те, що грошові кошти у розмірі 433596,00 грн., перераховані на рахунок відповідача у якості авансу, були витрачені на придбання матеріальних ресурсів, залишок яких знаходиться на зберіганні у ТОВ „НВФ „Віконт".

Так, матеріали справи не містять належних доказів (у вигляді первинних документів) використання відповідачем вищевказаних коштів у повному обсязі саме на придбання матеріальних ресурсів з метою виконання робіт за договором. Надані відповідачем до письмових пояснень, що надійшли до Київського апеляційного господарського суду 12.01.2015, довідки руху матеріальних ресурсів не можуть бути розцінені судом як належні докази з огляду на те, що вони виготовлені відповідачем в односторонньому порядку та не підтвердженні первинними документами.

Таким чином, відповідачем не спростовано наявності у нього передбаченого пунктом 7.6 договору обов'язку щодо повернення замовнику того, що було отримано ним для виконання зобов'язань за цим договором, зокрема суми, перерахованої замовником, яка є більшою, ніж вартість виконаних підрядником і прийнятих замовником робіт за договором.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма „Вікорт" задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 13.10.2014 у справі №910/16387/14 має бути залишене без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма „Вікорт" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 13.10.2014 у справі №910/16387/14 залишити без змін.

Матеріали справи №910/16387/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя М.М. Новіков

Судді Л.П. Зубець

А.І. Мартюк