Рішення № 42542035, 29.01.2015, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2015 року Справа № 925/1874/14

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Васяновича А.В.,

секретар судового засідання - Гень С.Г.,

за участю представників сторін:

від позивача - Алексєєнко О.А.- прокурор прокуратури м. Черкаси,

від першого відповідача - Стойко А.Ю. - представник за довіреністю,

від другого відповідача - ОСОБА_3 - представник за довіреністю,

від третього відповідача - Удод І.І. - начальник управління,

від третьої особи - представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом прокурора міста Черкаси в інтересах держави

до 1. Черкаської міської ради, м. Черкаси;

2. фізичної особи - підприємця ОСОБА_5,

м. Черкаси;

3. Департаменту економіки та розвитку Черкаської міської ради,

м. Черкаси

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні другого відповідача:

товариства з обмеженою відповідальністю "АВТ - Комфорт",

м. Черкаси

про визнання недійсними рішень і договору купівлі-продажу, та

зобов'язання повернути нежитлове приміщення,-

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області з позовом звернувся прокурор міста Черкаси в інтересах держави до Черкаської міської ради та фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 про:

- визнання незаконним та скасування рішення Черкаської міської ради №9-25 від 31 січня 2006 року "Про виведення будівлі басейну зі складу дошкільного виховного закладу №50, розташованої по АДРЕСА_2 та зміну її статусу, внесення змін в додаток до рішення міської ради від 26 червня 2003 року №3-531 та внесення доповнень в додаток до рішення міської ради від 03 липня 2003 року №3-601, від 23 жовтня 2003 року №5-41, від 06 липня 2004 року № 5-745 "Про перелік об'єктів міської комунальної власності, які пропонуються до приватизації в 2003-2005 роках";

- визнання незаконним та скасування п. 1 рішення Черкаської міської ради №3-506 від 29 грудня 2011 року "Про перелік об'єктів міської комунальної власності, які пропонуються до приватизації в 2012-2016 роках" до якого включено об'єкт нерухомості площею 213,2 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_2;

- визнання недійсним договору купівлі - продажу нежитлової будівлі літ. "Б-1, б, б1" загальною площею 212,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 від 20 січня 2014 року та зареєстрований в державному реєстрі речових прав за № 288;

- зобов'язання другого відповідача повернути приміщення літ. "Б-1, б, б1" загальною площею 212,4 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 до комунальної власності територіальної громади м. Черкаси.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 16 жовтня 2014 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 11 листопада 2014 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 20 листопада 2014 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні другого відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "АВТ - Комфорт".

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 02 грудня 2014 року залучено до участі у справі в якості третього відповідача - Департамент економіки та розвитку Черкаської міської ради.

Розгляд справи здійснюється після відкладення.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Представник першого відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Так, у своєму відзиві Черкаська міська рада зазначала, що станом на 01 квітня 2004 року спірні будівлі вже були не в складі майнового комплексу дошкільного навчального закладу №50, оскільки рішенням виконавчого комітету Придніпровської районної ради м. Черкаси від 26 березня 2004 року №139 надано дозвіл відділу комунального майна укласти з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 договір оренди на частину нежитлового приміщення по АДРЕСА_2 загальною площею 213,2 кв.м.

Крім того представник міської ради зазначав, що посилання прокурора на порушення Черкаською міською радою положень ст. 16 Закону України "Про дошкільну освіту" є безпідставним, оскільки зазначена норма регулює правовідносини щодо створення, реорганізації та ліквідації дошкільного навчального закладу. В свою чергу, дошкільний навчальний заклад №50 на даний час функціонує і ліквідація останнього не відбулась.

Актом приймання - передачі від 25 січня 2001 року відділом освіти Придніпровської районної ради м. Черкаси передано управлінню комунального майна блок плавального басейну та два павільйони.

Рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради від 25 березня 2006 року №439 дозволено територіальній громаді міста Черкаси в особі Черкаської міської ради оформити право власності на окремо розташовану нежитлову будівлю літ. Б-1, б,б1 по АДРЕСА_2. Право власності за Черкаською міською радою зареєстровано 25 березня 2006 року.

В зв'язку з чим, представник першого відповідача вважає, що при прийнятті оскаржуваних рішень Черкаська міська рада діяла в межах повноважень та у спосіб передбачений чинним законодавством України.

Крім того Черкаською міською радою заявлено клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності в порядку визначеному ч. 4 ст. 267 ЦК України (а.с. 99-100).

Клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності було заявлено також і другим відповідачем.

В обґрунтування вищевказаних клопотань відповідачі зазначали, що прокурор міста Черкаси знав про спірне рішення від 31 січня 2006 року, оскільки був присутній на сесії Черкаської міської ради, що підтверджується копією списку запрошених осіб (а.с. 101).

У відзиві на позовну заяву представник другого відповідача вказував, що вимоги прокурора щодо необхідності повернення фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 спірного майна до комунальної власності міста неправомірні, в зв'язку з тим, що остання не є на даний час його власником, оскільки приміщення басейну було відчужено товариству з обмеженою відповідальністю "АВТ - Комфорт".

В зв'язку з чим представник другого відповідача просив суд у задоволенні позову відмовити.

Представник третього відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, однак письмового відзиву суду не надав. Так, начальник управління в судовому засіданні зазначав, що Черкаська міська рада приймаючи спірні рішення, діяла в межах повноважень передбачених законодавством України. Будівля басейну дитячого садка не використовувалася за призначенням більше 20 років, в зв'язку з чим втратила своє первісне призначення. З метою недопущення подальшої руйнації спірного майна, було прийнято відповідні рішення.

Викликаний в судове засідання представник третьої особи не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Про час та місце проведення судового засідання третя особа повідомлена належним чином.

Оскільки явка учасників судового процесу в судове засідання обов'язковою не визнавалась, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні, яке відбулося 29 січня 2015 року згідно ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/1874/14.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників відповідачів, а також дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного:

Звертаючись до суду з відповідним позовом прокурор зазначав, що при прийнятті спірних рішень Черкаської міської ради від 31 січня 2006 року №9-25 та №3-506 від 29 грудня 2011 року було порушено вимоги ст. 19 Конституції України, ч. ч. 5, 6 ст. 16 Закону України "Про дошкільну освіту", ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна", ч. ч. 4, 5 ст. 63 Закону України "Про освіту".

Також прокурор вказував, що оскільки оскаржувані рішення є незаконними, то як наслідок договір купівлі - продажу нежитлового приміщення від 20 січня 2014 року укладений з порушенням вимог чинного законодавства України, в зв'язку з чим прокурор просив суд визнати зазначений правочин недійсним на підставі ст. ст. 203, 215 ЦК України та на підставі ст. 216 ЦК України зобов'язати покупця повернути приміщення до комунальної власності територіальної громади міста.

Як вбачається з матеріалів справи, та було встановлено господарським судом під час її розгляду, рішенням Черкаської міської ради № 9-25 від 31 січня 2006 року "Про виведення будівлі басейну зі складу дошкільного виховного закладу №50 загального типу, розташованої по АДРЕСА_2, та зміну її статусу, внесення змін в додаток до рішення міської ради від 26 червня 2003 року №3-531 "Про перелік об'єктів права міської комунальної власності та уповноважених органів, яким вони передаються в оперативне управління", та внесення доповнення в додаток до рішення міської ради від 02 червня 2003 року №3-343 зі змінами та доповненнями, внесеними рішеннями міської ради від 03 липня 2003 року №3-601, від 23 жовтня 2003 року №5-41, від 06 липня 2004 року №5-745 "Про перелік об'єктів міської комунальної власності, які пропонуються до приватизації в 2003-2005 роках" зі складу дошкільного виховного закладу №50 загального типу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 виведено будівлю басейну загальною площею 213,2 кв. м. та змінено її статус на нежитлову будівлю.

Згідно пунктів 3, 5 вищевказаного рішення дану нежитлову будівлю знято з балансу дошкільного виховного закладу №50 загального типу і передано на баланс управління власністю міста в оперативне управління та визнано зазначене приміщення таким, що підлягає приватизації в 2006 році.

За таких обставин доводи першого відповідача стосовно того, що станом на 01 квітня 2004 року спірні будівлі вже були не в складі майнового комплексу дошкільного навчального закладу №50 є помилкові.

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 03 квітня 2006 року серії ЯЯЯ №641723 (а.с. 51) територіальна громада міста в особі Черкаської міської ради є власником нежитлової будівлі літ. І Б, б, б1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. Право власності зазначеного нежитлового приміщення виникло на підставі рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 25 березня 2006 року №439.

Рішенням Черкаської міської ради №3-506 від 29 грудня 2011 року (пункт 1) нежитлову будівлю площею 213,2 кв. м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 включено до об'єктів міської комунальної власності, які пропонуються до приватизації в 2012-2016 роках.

Згідно копії витягу з інвентаризаційної справи об'єкта нерухомого майна по АДРЕСА_2 встановлено, що до комплексу будівель дошкільного виховного закладу № 50 (на даний час - дошкільний навчальний заклад (ясла - садок) №50 "Світлофорчик" Черкаської міської ради згідно з рішенням Черкаської міської ради № 2-913 від 19 липня 2007 року) входить будівля басейну, позначена літерами "Б, б, б 1".

Разом з тим, наказом Департаменту містобудування Черкаської міської ради №675-а від 19 лютого 2013 року нежитловій будівлі (літ. Б-1, б, б1) надано окремий порядковий вуличний знак АДРЕСА_2.

На виконання рішення Черкаської міської ради від 29 грудня 2011 року №3-506, 20 січня 2014 року територіальною громадою міста в особі Черкаської міської ради від імені якої діяв Департамент економіки та розвитку Черкаської міської ради(продавець) укладено з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 (покупець) договір купівлі - продажу нежитлової будівлі по АДРЕСА_2.

Згідно п. 1.1. зазначеного договору у власність покупця передавався об'єкт малої приватизації групи А міської комунальної власності - нежитлова будівля літ. "Б-1, б, б'", загальною площею 212,4 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Зазначений об'єкт приватизації продано за 524 900 грн. 00 коп. (п. 1.4. договору).

Даний договір купівлі - продажу зареєстрований в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 288.

Вищевказана будівля була передана фізичній особі - підприємцю ОСОБА_5, що підтверджується копією акту прийому - передачі №2 від 19 лютого 2014 року.

Згідно ст. 6, ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 3 ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 8 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Частиною 10 ст. 59 вищевказаного Закону акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Цивільного кодексу України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Стаття 327 Цивільного кодексу України передбачає, що у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 1 ст. 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Частиною 2 ст. 18 Закону України "Про освіту" визначено, що навчальні заклади, що засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу.

Згідно абзацу 3 ч. 1 ст. 14 Закону України "Про освіту" місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування здійснюють державну політику в галузі освіти і в межах їх компетенції забезпечують розвиток мережі навчальних закладів та установ, організацій системи освіти, зміцнення їх матеріальної бази, господарське обслуговування.

Відповідно до ч. ч. 1, 4, 5 ст. 63 вказаного Закону матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством.

Основні фонди, оборотні кошти та інше майно державних навчальних закладів, установ, організацій та підприємств системи освіти не підлягають вилученню, крім випадків, передбачених чинним законодавством.

Об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

Статтею 29 Закону України "Про освіту" визначено, що структура освіти включає також і дошкільну освіту.

Дошкільна освіта і виховання здійснюються у сім'ї, дошкільних навчальних закладах у взаємодії з сім'єю і мають на меті забезпечення фізичного, психічного здоров'я дітей, їх всебічного розвитку, набуття життєвого досвіду, вироблення умінь, навичок, необхідних для подальшого навчання (ст. 33 Закону України "Про освіту").

Матеріально-технічна база дошкільного навчального закладу включає будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, інвентар, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інше. Майно дошкільного навчального закладу належить йому на правах, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 38 Закону України "Про дошкільну освіту").

Згідно з ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" загальнодержавне значення мають і не підлягають приватизації - об'єкти освіти.

Отже, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що об'єкти освіти, навчальні заклади засновані на комунальній власності, джерелами фінансування яких є кошти місцевих бюджетів, не підлягають приватизації і використання їх не за призначенням, тобто не для навчального та наукового процесу суперечить вимогам чинного законодавства, а, отже, Черкаська міська рада приймаючи рішення № 9-25 від 31 січня 2006 року та рішення №3-506 від 29 грудня 2011 року в частині включення спірного майна до об'єктів міської комунальної власності, які пропонуються до приватизації в 2012-2016 роках перевищила межі встановленої компетенції, а тому вказані рішення в силу вимог ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ч. 2 ст. 21 Цивільного кодексу України є незаконними та підлягають скасуванню.

При цьому, невикористання дитячим садком спірного приміщення для навчального процесу не є підставою для визнання правомірним вказаних рішень першого відповідача, оскільки чинними законодавством встановлена заборона використання цього приміщення з іншою метою.

Даний правовий висновок також наведено в постанові Вищого господарського суду України від 06 серпня 2014 року зі справи №906/79/14.

Водночас слід зазначити, що посилання прокурора на частини 5, 6 ст. 16 Закону України "Про дошкільну освіту" (в редакції чинній на момент прийняття спірного рішення від 31 січня 2006 року) є безпідставними, оскільки зазначені норми регулюють порядок вивільнених приміщень ліквідованих державних та комунальних дошкільних навчальних закладів. Однак, як зазначав і сам прокурор, а також підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи, дитячий дошкільний заклад №50 на сьогодні функціонує і ліквідація вказаного закладу не відбувалася.

Оскільки рішення від 29 грудня 2011 року за №3-506 в частині включення нежитлової будівлі за адресою АДРЕСА_2, до об'єктів приватизації на 2012-2016 роки, на підставі якого було укладено спірний договір купівлі - продажу нежитлової будівлі від 20 січня 2014 року, визнано судом недійсним, то як наслідок це є підставою для визнання недійсним вказаного правочину.

Частина 1 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлює, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Частина 1 ст. 202 Цивільного кодексу України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Першою - третьою, п'ятою та шостою частинами ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписами ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин, або правочин визнаний судом недійсним є недійсним з моменту його вчинення.

В пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06 листопада 2009 року, зазначено, що при розгляді справ про визнання правочинів недійсними необхідно враховувати, що згідно із ст. ст. 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Враховуючи викладене, договір купівлі-продажу нежитлової будівлі від 20 січня 2014 року слід визнати недійсним, як такий, що суперечить положенням ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" та ч. 5 ст. 63 Закону України "Про освіту".

Що стосується вимоги прокурора про зобов'язання другого відповідача повернути спірне приміщення до комунальної власності територіальної громади м. Черкаси, слід зазначити наступне.

Судом з'ясовано, що на момент розгляду справи в суді власником спірного приміщення є товариство з обмеженою відповідальністю "АВТ - Комфорт", що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо об'єктів нерухомого майна від 28 жовтня 2014 року.

В пункті 2.15. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" зазначено, що наслідки недійсності правочину підлягають застосуванню лише стосовно сторін даного правочину, тому на особу, яка не брала участі в правочині, не може бути покладено обов'язок повернення майна за цим правочином.

Власник вправі витребувати своє майно від особи, у якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні. Позов про витребування майна, поданий до особи, у незаконному володінні якої це майно раніше перебувало, але у якої воно на момент розгляду справи в господарському суді відсутнє, не може бути задоволений, що однак не виключає можливості стягнення з цієї особи шкоди, заподіяної нею майну під час перебування останнього у її незаконному володінні.

Тобто фактична відсутність індивідуально визначеного майна у віндикаційному позові є самостійною підставою для відмови у позові (лист Вищого арбітражного суду України від 31 січня 2001 року, № 01-8/98 "Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом").

Оскільки спірне майно перебуває у власності іншої особи, а не другого відповідача, у задоволенні вимоги прокурора про зобов'язання фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 повернути громаді міста нежитлове приміщення загальною площею212,4 кв.м. слід відмовити.

Як зазначалося вище, першим та другим відповідачами були подані клопотання про застосування судом до позовних вимог позовної давності.

Загальні положення щодо позовної давності та порядку її обчислення, що підлягають застосуванню під час вирішення спорів між сторонами у зобов'язаннях, визначені у главі 19 Цивільного кодексу України.

Під позовною давністю розуміється строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

В абзаці 3 пункту 1.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" вказано, що, оскільки закон (пункт 10 частини другої статті 16, стаття 21 ЦК України, абзац третій частини другої статті 20 ГК України) визначає визнання недійсними актів державних та інших органів, що суперечать законодавству і порушують права та законні інтереси осіб, як спосіб захисту цивільних прав, то до позовних заяв юридичних осіб і зазначених громадян про визнання недійсними таких актів застосовується загальна позовна давність (з урахуванням, водночас, викладеного в підпункті 3 пункту 5 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" від 20.12.2011 N 4176-VI).

Відповідно до п. 4. ч. 1 ст. 268 Цивільного кодексу України у редакції, що діяла до набрання чинності Законом України від 20 грудня 2011 року N 4176-VI, позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право. Вказаним Законом, що набрав чинності 15 січня 2012 року, даний пункт було виключено, а пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень встановлено, що протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи.

Встановлений законом трирічний строк не сплив на момент звернення прокурора до суду, а тому строк позовної давності до вимог про визнання незаконними рішень Черкаської міської ради не пропущено.

Аналогічний правовий висновок також наведено в постанові Вищого господарського суду України від 14 жовтня 2014 року зі справи № 910/24772/13 за позовом заступника прокурора міста Києва.

Спірну угоду було укладено 20 січня 2014 року, тобто також в межах загального строку позовної давності.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Так, ч. 2 вищевказаної статті визначено, що якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Згідно п. 2.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

За подання заяви немайнового характеру судовий збір сплачується в розмірі 1 мінімальної заробітної плати (підпункт 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір").

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір").

Станом на 01 січня 2014 року розмір мінімальної заробітної плати становив 1 218 грн. 00 коп.

Оскільки саме першим відповідачем було прийнято спірні рішення з порушенням вимог законодавства, то судовий збір в розмірі 2 436 грн. 00 коп. за розгляд спору немайнового характеру (визнання незаконними та скасування рішень) слід покласти на Черкаську міську раду.

Крім того, за розгляд позовних вимог в частині визнання недійсним договору купівлі - продажу судовий збір суд вважає за необхідне покласти на обидві сторони вказаного договору порівну.

В зв'язку з тим, що відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" органи прокуратури звільняються від сплати судового збору, то судові витрати стягуються з відповідачів в доход Державного бюджету України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. 49, ст. ст. 82 - 85 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати незаконним та скасувати рішення Черкаської міської ради №9-25 від 31 січня 2006 року "Про виведення будівлі басейну зі складу дошкільного виховного закладу №50 загального типу, розташованої по АДРЕСА_2 та зміну її статусу, внесення змін в додаток до рішення міської ради від 26 червня 2003 року №3-531 "Про перелік об'єктів права міської комунальної власності та уповноважених органів, яким вони передаються в оперативне управління", та внесення доповнень в додаток до рішення міської ради від 02 червня 2003 року №3-343 зі змінами та доповненнями, внесеними рішеннями міської ради від 03 липня 2003 року №3-601, від 23 жовтня 2003 року №5-41, від 06 липня 2004 року № 5-745 "Про перелік об'єктів міської комунальної власності, які пропонуються до приватизації в 2003-2005 роках".

3. Визнати незаконним та скасувати пункт 1 рішення Черкаської міської ради №3-506 від 29 грудня 2011 року "Про перелік об'єктів міської комунальної власності, які пропонуються до приватизації в 2012-2016 роках" в частині включення об'єкта нежитлової будівлі площею 213,2 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_2, який підлягає приватизації.

4. Визнати недійсним з моменту вчинення договір купівлі - продажу нежитлової будівлі по АДРЕСА_2 від 20 січня 2014 року укладений між Департаментом економіки та розвитку Черкаської міської ради та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5, зареєстрований в державному реєстрі речових прав за № 288.

5. В решті вимог - в позові відмовити.

6. Стягнути з Черкаської міської ради, вул. Б. Вишневецького, 36, м. Черкаси, ідентифікаційний код 25212542 - 2 436 грн. 00 коп. судового збору в доход Державного бюджету України через державну податкову інспекцію у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області (вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси) для зарахування на реєстраційний рахунок №31213206783002, отримувач - УДКСУ у м. Черкасах Черкаської області, код - 38031150, банк - ГУДКСУ у Черкаській області, МФО - 854018, код бюджетної класифікації - 22030001 за розгляд справи в господарському суді Черкаської області.

7. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 - 609 грн. 00 коп. судового збору в доход Державного бюджету України через державну податкову інспекцію у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області (вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси) для зарахування на реєстраційний рахунок №31213206783002, отримувач - УДКСУ у м. Черкасах Черкаської області, код - 38031150, банк - ГУДКСУ у Черкаській області, МФО - 854018, код бюджетної класифікації - 22030001 за розгляд справи в господарському суді Черкаської області.

8. Стягнути з Департаменту економіки та розвитку Черкаської міської ради, вул. Б.Вишневецького, 36, м. Черкаси, ідентифікаційний код 33457208 - 609 грн. 00 коп. судового збору в доход Державного бюджету України через державну податкову інспекцію у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області (вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси) для зарахування на реєстраційний рахунок №31213206783002, отримувач - УДКСУ у м. Черкасах Черкаської області, код - 38031150, банк - ГУДКСУ у Черкаській області, МФО - 854018, код бюджетної класифікації - 22030001 за розгляд справи в господарському суді Черкаської області.

Видати відповідні накази після набрання рішення законної сили

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

Повне рішення складено 03 лютого 2015 року.

Суддя А.В.Васянович