Рішення № 42541882, 21.01.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.01.2015Справа № 910/25931/14За позовом Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс»

до Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

про стягнення 110490,42 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача - Жигадло І.Б. (представник за довіреністю);

від відповідача - Мотрончук Д.П. (представник за довіреністю).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» (далі - Позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (далі - Відповідач) про стягнення передоплати та штрафних санкцій за договором № 06/10-2510ТЕ-41 від 20.12.2010.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем умов зазначеного договору в частині обсягів поставки передплаченого позивачем товару.

У судовому засіданні оголошувалися перерви.

Представник відповідача позов не визнав з мотивів, викладених у відзиві на позов, зокрема зазначив, що позивачем порушені умови договору в частині обсягів внесення передплати за природний газ. Крім того зазначив, що строки позовної давності по заявленим позивачем вимогам сплинули, в зв'язку з чим просив відмовити у позові.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

20.12.2010 між Позивачем, як покупцем, та Відповідачем, як постачальником, укладено Договір № 06/10-2510ТЕ-41 про закупівлю природного газу за державні кошти (далі - Договір), відповідно до умов якого Відповідач зобов'язався з 01.01.2011 по 31.12.2011 поставити Позивачеві імпортований природний газ в обсязі до 900000 куб.м., а Позивач - прийняти та оплатити його. Газ, що постачається, використовується покупцем виключно для надання послуг населенню з опалення та гарячого водопостачання.

Помісячні обсяги постачання газу визначені п. 1.2. Договору.

Розділом 3 Договору сторони визначили ціну Договору. Так, ціна за 1000 куб.м. газу складає 1309,20 грн., включаючи збори та податки. Загальна вартість Договору на дату його укладення становить 1178280 грн., включаючи ПДВ.

Крім того, сторони домовились, що ціна за 1000 куб.м. газу встановлюється на рівні граничної ціни на газ та/або тарифів, затверджених уповноваженим державним органом. У разі зміни уповноваженим державним органом граничної ціни на газ та/або тарифів, сторонами в обов'язковому порядку застосовується нова ціна на газ та/або тарифи.

Відповідно до п. 4.1. Договору, розрахунки між сторонами проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку: перша оплата в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33% від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

На виконання умов Договору Позивач перерахував на користь Відповідача грошові кошти в сумі 640378,91 грн. В той же час, загальна вартість поставленого Відповідачем газу склала 574395,79 грн. Листом від 29.09.2011 (вих. № 31/17-11941) Відповідач повідомив Позивача про неможливість поставки газу у жовтні 2011 року в зв'язку з недостатніми обсягами природного газу, виділеними НАК «Нафтогаз України».

Фактично Відповідач з 01.10.2011 припинив постачання газу Позивачеві.

Таким чином, передплачена Позивачем сума перевищила вартість поставленого Відповідачем газу, оскільки станом на 01.10.2011 залишок сплачених Позивачем в якості попередньої оплати коштів склав 65983,12 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач неодноразово звертався до Відповідача з листами про необхідність повернення коштів, сплачених в якості передплати за жовтень 2011 року в розмірі 65983,12 грн. (вих. № 110/910-2507 від 04.10.2011; вих. № 110/010-1131 від 20.07.2012).

Листом № 110/010-457 від 03.04.2012 Позивач надіслав на адресу Відповідача акт звірки взаєморозрахунків за Договором.

Однак зазначені листи залишені Відповідачем без відповіді та задоволення.

З метою досудового врегулювання спору Позивач надіслав Відповідачеві претензію (вих. № 110/005-1793 від 05.11.2013) з пропозицією надати аргументовану відповідь у разі незгоди з вимогою щодо повернення грошових коштів, а також повернути підписаний зі свого боку акт звірки взаєморозрахунків.

Відповідач листом № 31/10-5669 від 10.12.2013 повідомив Позивача про припинення своєї діяльності шляхом реорганізації та перетворення в Публічне акціонерне товариство із перейменуванням у «Синтез-Газ України» і запропонував у досудовому порядку врегулювати питання щодо повернення грошових коштів, а у разі недосягнення оптимального рішення - звернутись до свого правонаступника, після завершення процедури реорганізації.

У подальшому Позивач повторно звернувся до Відповідача з аналогічною претензією (вих. № 110/005-1573 від 14.10.2014), однак вимоги щодо повернення грошових коштів задоволені не були.

Відтак, передплата за Договором за непоставлений Відповідачем газ в сумі 65983,12 грн. залишилася неповерненою.

На підставі викладеного Позивач звернувся за захистом порушених прав до суду.

Оцінивши подані Позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

За приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 ГК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст.ст.11, 509 ЦК України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частинами 1, 6 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник, зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Факт сплати Позивачем на користь Відповідача грошових коштів в сумі 640378,91 грн. підтверджений платіжними дорученнями №№ 14615 від 29.12.2010, 206 від 31.01.2011, 1 від 14.02.2011, 39 від 28.02.2011, 579 від 30.03.2011, 795 від 30.03.2011, 810 від 30.03.2011, 1 від 31.03.2011, 1 від 31.03.2011, 663 від 29.04.2011, 1061 від 29.04.2011, 684 від 31.05.2011, 203 від 28.07.2011, 1410 від 28.07.2011, 1585 від 06.09.2011, 1586 від 06.09.2011, 1763 від 29.09.2011.

Загальна вартість поставленого Відповідачем газу склала 574395,79 грн. (акти передачі-приймання природного газу від 31.01.2011, 28.02.2011, 31.03.2011, 30.04.2011, 31.05.2011, 30.06.2011, 31.07.2011, 31.08.2011, 31.08.2011, 30.09.2011).

Згідно з п.п. 4.3.-4.4. Договору, у платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково зазначати номер договору, дату його підписання, призначення платежу. За наявності заборгованості за цим договором постачальник зараховує кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за спожитий газ, поставлений в минулі періоди за цим договором, незалежно від зазначеного в платіжному дорученні призначенні платежу. Кошти, які надійшли від Покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором.

Відтак, надлишково сплачені Позивачем гроші за Договором є передплатою за природний газ, який мав бути поставлений Відповідачем у майбутньому.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, з 01.10.2011 Відповідач припинив поставку газу Позивачеві.

Таким чином, сплачена Позивачем сума перевищила вартість поставленого Відповідачем газу, оскільки станом на 01.10.2011 залишок сплачених Позивачем в якості попередньої оплати коштів склав 65983,12 грн.

Відповідно до положень ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог Позивача щодо стягнення з Відповідача 65983,12 грн. попередньої оплати за природний газ.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 7.2. Договору, у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань щодо обсягів поставки газу, за умови належного виконання покупцем п. 4.1. Договору та відсутності заборгованості за Договором, постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 8% від вартості газу, недопоставленого у відповідний період.

Приймаючи до уваги, що Відповідач не повідомив Позивача про неможливість постачання газу у листопаді-грудні 2011 року, як це передбачено п. 1.11 Додатку № 1 до Договору, та не повернув суму попередньої оплати, слід вважати, що Відповідач порушив умови Договору в частині своєчасного виконання зобов'язання.

Відповідно до п. 1.2. Договору, за листопад-грудень 2011 року Відповідач зобов'язаний поставити 250 тис. куб. м.

Враховуючи вартість природного газу, встановлену п. 3.1. Договору, та положення п. 7.2. Договору, вимоги про стягнення з Відповідача штрафу в сумі 26184 грн. є обґрунтованими.

Також, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на наведене на суму неповернутої передплати Позивачем було обгрунтвоано нараховано 12211,28 грн. інфляційних за період прострочення з листопада 2011 року по листопад 2014 року, та 3% річних за цей же період прострочення в сумі 6112,02 грн.

Стосовно застосування строку позовної давності до вимог Позивача у справі, слід вказати на наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Умовами Договору не встановлено строку повернення суми попередньої оплати, а відтак зазначений строк обчислюється з урахуванням положень ч. 2 ст. 530 ЦК України, тобто з моменту перебігу семиденного строку з дня отримання боржником відповідної вимоги та її невиконання.

Перший лист-вимога № 110/910-2507 від 04.10.2011 про повернення передплати у зв'язку з повідомленням Відповідачем про неможливість виконання ним умов Договору щодо поставки решти природного газу, було надано Позивачем та отримано Відповідачем 06.10.2011, що вбачається з вхідного штампу Відповідача на цьому листі, тому відповідно до ст. 530 ЦК України після невиконання Відповідачем цієї вимоги у 7ми денний строк (по 13.10.2011 включно), Позивач довідався про порушення його прав на повернення передплати, а саме з 14.10.2011, тому саме з цієї дати обраховується встановлений ст. 257 ЦК України трирічний строк позовної давності для звернення до суду з позовом про стягнення 65983,12 грн. попередньої оплати за природний газ.

Даний позов пред'явлено Позивачем до суду 21.11.2014, тобто поза строком позовної давності, про застосування якої заявлено Відповідачем. Натомість Позивачем не обґрунтовано суду підстави поважності пропуску позовної даності на звернення до суду з даним позовом. Доказів зупинення або переривання строку позовної давності Позивачем також надано не було, а листи Відповідача з пропозиціями вирішити спір в позасудовому порядку не є визнанням боргу зі сторони Відповідача, оскільки таких тез листи не містять. Доказів вчинення Відповідачем будь-яких інших дій щодо визнання Відповідачем боргу суду також надано не було.

Відповідно до частин 3 та 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення та сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Крім того, відповідно до ст. 266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки).

При цьому суд приймає до уваги п. 5.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року N 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», де зазначено, що зі спливом позовної давності за вимогою про сплату коштів спливає й позовна давність за вимогою про сплату процентів та інфляційних нарахувань згідно з статтею 625 ЦК України.

Відтак, враховуючи заяву Відповідача, суд застосовує позовну давність та відмовляє в задоволенні даного позову повністю - у вимогах про стягнення 65983,12 грн. попередньої оплати, 26184 грн. штрафу, 12211,28 грн. інфляційних та 6112,02 грн. 3% річних.

Судовий збір відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на Позивача.

Керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03.02.2015

Суддя Сташків Р.Б.