Ухвала суду № 42541027, 27.01.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2015 р. Справа № 814/1097/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Жука С.І. судді - Потапчука В.О. судді - Семенюка Г.В.при секретаріДанюк А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Миколаївської області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 червня 2014 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальності "Альянс" до Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Миколаївської області про скасування податкового повідомлення-рішення від 17.01.14р. № 0000032201, -

встановиЛА:

Товариство з обмеженою відповідальності "Альянс" (далі - позивач, ТОВ "Альянс") звернулось до суду з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Миколаївської області (далі - відповідач, Южноукраїнська ОДПІ) № 0000032201 від 17.01.2014 року.

Суд першої інстанції своєю постановою від 12 червня 2014 року позов задовольнив повністю.

Скасував податкове повідомлення-рішення Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Миколаївської області № 0000032201 від 17.01.2014 року про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 163 457,00 грн. та застосування штрафної санкції.

Южноукраїнська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів Миколаївської області не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Южноукраїнська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів Миколаївської області посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали та доводи апелянта в межах апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Южноукраїнською ОДПІ за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Альянс" з питань правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ "Гепард Груп" за період квітень 2013 року складено акт № 44/22-01/32741433 від 24.12.2013 року (далі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Альянс" при придбанні послуг, в результаті чого ТОВ "Альянс" у періоді, що перевіряється, безпідставно завищено дозволений податковий кредит в податкових деклараціях в розмірі податку на додану вартість 163 456,61 грн., чим занижено податок на додану вартість за квітень 2013 року на суму 163 456,61 грн.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки, позивач надав у встановленому законодавством порядку свої заперечення до податкового органу.

17.01.2014 року ТОВ "Альянс" отримано відповідь Южноукраїнської ОДПІ на заперечення, в якій відповідач зазначає що позивачем в запереченнях неправомірність висновків, наведених у акті перевірки, не доведено.

17.01.2014 року, на підставі акту перевірки, Южноукраїнською ОДПІ сформовано податкове повідомлення-рішення № 0000032201, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ "Альянс" з податку на додану вартість на загальну суму 245 185,50 грн., з яких за основним платежем - 163 457,00 грн. та 81 728,50 грн. - нараховані штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись з визначеною сумою податкових зобов'язань та штрафною санкцією платник позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення № 0000032201 від 17.01.2014 року до ГУ Міндоходів і зборів України в Миколаївській області.

Рішенням ГУ Міндоходів і зборів України у Миколаївській області про результати розгляду скарги ТОВ "Альянс" № 1064/10/14-29-10-05-10 від 26.03.2014 року податкове повідомлення-рішення № 0000032201від 17.01.2014 року залишено без змін, а саму скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись із вищезазначеними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Також, статтею 1 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, акти тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції та за наявності всіх реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до статті 1 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною і обов'язковою ознакою господарської операції є реальна зміна майнового стану платника податків, що також відповідає і кореспондує з нормами ПК.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість, є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У відповідності до п. 200.2 ст. 200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до п.п. "а" п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, що не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно вимог пункту 201.11 статті 201 Податкового кодексу України).

Позивачем надано достатньо доказів реальності господарської операції між ним та його контрагентами.

Так, 01.04.2013 року між позивачем та ТОВ "Гепард груп" укладено договора підряду № 8/2013 та № 9/2013, відповідно до умов яких замовник (ТОВ "Альянс") доручає, а підрядник (ТОВ "Гепард груп") забезпечує, відповідно проектно-кошторисної документації та умовами договору, виконання будівельно-монтажних робіт у відповідності до погодженої сторонами Програми робіт, якає невід'ємною частиною договору.

На підтвердження факту виконання робіт та їх оплату, позивачем надано: довідки про вартість виконаних будівельних робіт за квітень 2013 року, акти здачі-приймання наданих послуг від 30.04.2013 року, акти приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2013 року, підсумкові відомості ресурсів за квітень 2013 року, податкові накладні № 30 від 30.04.2013 року, № 153 від 30.04.2013 року, № 31 від 30.04.2013 року, витяги по рахункам 631 та 311 за квітень та травень 2013 року, матеріальний звіт по рахунку 205 за квітень 2013 року.

Таким чином, відповідачем на надано достатніх та допустимих доказів спрямованості правочинів позивача на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним або на вчинення без наміру створення правових наслідків, тощо.

Крім цього, слід зазначити, що органи податкової служби не наділені повноваженнями за власною ініціативою визнавати нікчемними господарські угоди між двома суб'єктами господарювання з огляду на норми Закону "Про державну податкову службу" та ст. 20 ПКУ.

На підставі матеріалів справи та оцінки представлених доказів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальності "Альянс" до Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Миколаївської області про скасування податкового повідомлення-рішення від 17.01.14р. № 0000032201 є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, а порушені права та інтереси позивача - такими, що підлягають судовому захисту.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду України від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, від 01.06.10р. у справі №21-573во10 та від 31.01.11р. у справі №21-47а10. Верховний Суд України дійшов висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.09р. в пункті 71 зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню. На думку суду, такі вимоги стали б надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що судом першої інстанції повно і всебічно досліджено обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначено характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Миколаївської області, - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 червня 2014 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальності "Альянс" до Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Миколаївської області про скасування податкового повідомлення-рішення від 17.01.14р. № 0000032201, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою апеляційного суду законної сили.

Головуючийсуддя С.І. Жук суддя В.О. Потапчук суддя Г.В. Семенюк