Рішення № 42540678, 30.01.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.01.15р. Справа № 904/96/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БАЯДЕРА ЛОГІСТИК", м. Київ

до Фізичної особи-підприємця Морозенко Юлії Олександрівни, м. Дніпродзержинськ

про стягнення 4 395,36 грн.

Суддя Золотарьова Я.С.

Представники:

від позивача: Рудюк В.О. - представник (дов. б/№ від 31.12.2014)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БАЯДЕРА ЛОГІСТИК" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Морозенко Юлії Олександрівни про стягнення заборгованості у розмірі 4 395,36 грн. за договором поставки № 2224 від 29.04.2013, з яких 3 578,40 грн. - основний борг, 319,41 грн. - пеня, 250,49 грн. - штраф, 247,06 грн. - 20 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором поставки № 2224 від 29.04.2013, в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2015 порушено провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні на 27.01.2015.

У судовому засіданні представник позивача надав заяву про зменшення розміру позовних вимог у зв'язку з частковою сплатою відповідачем суми основного боргу у розмірі 2 000,00 грн., що підтверджується прибутково-касовим ордером № 1 460 від 13.01.2015 (а.с.27).

Частиною 4 статті 22 Господарського кодексу України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. Заява представника позивача була прийнята судом до розгляду.

Відповідач відзив на позов не надав, у судове засідання, призначене для розгляду справи, явку свого повноважного представника не забезпечив. Був належним чином повідомлений про дату та місце судового засідання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 5191100420838, яке було отримане 20.01.2015.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 27.01.2015 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

29.04.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "БАЯДЕРА ЛОГІСТИК" (постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Морозенко Юлією Олександрівною (покупець) було укладено договір поставки № 2224 (а.с.7).

Відповідно до пункту 1.1 договору, постачальник зобов'язується передати у власність покупця алкогольні напої, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар в порядку, визначеному умовами цього договору.

Пунктом 3.1-3.2 договору передбачено, що постачання товару здійснюється силами та за рахунок постачальника, на умовах DDP відповідно до вимог Міжнародних правил тлумачення термінів "Інкотермс". Постачальник зобов'язаний поставити товар за адресою, яка зазначена в його замовленні, а також в засвідчених покупцем копіях ліцензій як місце здійснення діяльності, або за адресою, яка зазначена в засвідчених покупцем копіях довідок про внесення місць зберігання алкоголю до Єдиного державного реєстру.

На виконання умов договору, позивач поставив товар відповідачу, що підтверджується видатковою накладною № 46665/43553 від 31.07.2014 на суму 3 578,40 грн. (а.с.9).

Відповідно до пункту 6.1 договору, розрахунки за товар здійснюються покупцем протягом чотирнадцяти календарних днів з дня отримання товару, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника або в іншому узгодженими сторонами порядку та формі, що не суперечить законодавству України, або за домовленістю сторін - шляхом попередньої оплати.

Відповідачем було частково оплачено суму основного боргу у розмірі 2 000,00 грн., що підтверджується прибутково-касовим ордером № 1 460 від 13.01.2015 (а.с.27). Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар складає 1 578,40 грн.

Відповідачем суму заборгованості у розмірі 1 578,40 грн. не оплачено, що є причиною виникнення спору.

Приймаючи рішення господарський суд виходив з наступного.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 6.1 договору, строк оплати поставленого товару за видатковою накладною є таким, що настав.

Станом на час розгляду справи доказів повної сплати заборгованості від представників сторін не надійшло.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 578, 40 грн. підлягає задоволенню.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 7.1 договору, у випадку порушення покупцем строків оплати вартості одержаного від постачальника товару, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день порушення строків оплати; у випадку порушення покупцем строків оплати вартості одержаного від постачальника товару більше ніж на 30 календарних днів, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі сім відсотків від суми боргу.

У зв'язку з тим, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, позивачем нараховано пеню за період з 14.08.2014 року по 08.12.2014 року у сумі 319,41 грн.

Перевіривши розрахунок позивача (а.с.6), судом встановлено, що позивачем вірно взято період з 14.08.2014 року по 08.12.2014 року. Але при здійсненні розрахунків за вищевказаний період було обрано невірну кількість днів, а саме позивачем розраховано кількість днів за період з 14.08.2014 року по 08.12.2014 року - 126 днів, тоді як за цей період кількість днів становить 116 днів.

Таким чином, сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача становить 219,96 грн.

Відповідно до частини 2 статті 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Перевіривши розрахунок позивача (а.с.6), судом встановлено, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 250,49 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною 2 статтею 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 9.1 договору, у випадку порушення покупцем строків оплати отриманого від постачальника товару, покупець зобовязаний сплатити постачальнику 20 % річних від суми боргу за користування чужими коштами.

У зв'язку з тим, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, позивачем нараховано 20% річних за період з 14.08.2014 року по 08.12.2014 року у сумі 247,06 грн.

Перевіривши розрахунок позивача (а.с.6), судом встановлено, що позивачем вірно взято період з 14.08.2014 року по 08.12.2014 року. Але при здійсненні розрахувань за вищевказаний період було обрано невірну кількість днів, а саме позивачем розраховано кількість днів за період з 14.08.2014 року по 08.12.2014 року - 126 днів, тоді як за цей період кількість днів становить 116 днів.

Таким чином, сума 20% річних, яка підлягає стягненню з відповідача становить 227,45 грн.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову судові витрати у справі покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82 - 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Морозенко Юлії Олександрівни (51911, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, пр. Аношкіна, б.108, кв. 5; ідентифікаційний код 3006101760) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "БАЯДЕРА ЛОГІСТИК" (02088, м. Київ, вул. Леніна, 42; ідентифікаційний код 35871504) - 1 578,40 грн. основний борг, 291,96 грн. - пеню, 250,49 грн. - штраф, 227,45 - 20 % річних, 1 703,32 грн. судовий збір, про що видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 02.02.2015р.

Суддя Я.С. Золотарьова