Рішення № 42540638, 27.01.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.01.15р. Справа № 904/9904/14

За позовом Приватного підприємства "Будівельно-монтажний комплекс "БУДСЕРВІС-2000", м. Дніпропетровськ

до Публічного акціонерного товариства "АКТАБАНК", м. Дніпропетровськ

про розірвання договору та зобов'язання перерахувати грошові кошти

Суддя Золотарьова Я.С.

Представники:

від позивача: Сафонов А.О. - представник (дов. № б/н від 01.10.2014)

від відповідача: Бурганова С.В. - представник (дов. № 227 від 17.01.2015)

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство "Будівельно-монтажний комплекс "БУДСЕРВІС-2000" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Публічного акціонерного товариства "АКТАБАНК" в якому просить суд розірвати договір № 300338 на розрахунково-касове обслуговування рахунку від 27.01.2009 та зобов'язати відповідача перерахувати кошти у сумі 454 168,66 грн. на поточний рахунок позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором № 300338 на розрахунково-касове обслуговування рахунку від 27.01.2009 в частині перерахування коштів.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 15.12.2014 порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 14.01.2015.

14.01.2015 представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що у зв'язку із прийняттям рішення № 90 від 16.09.2014 про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ "АКТАБАНК", у разі, якщо вимоги позивача будуть задоволені судом, то це буде порушенням ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" № 4452 від 23.02.2012.

14.01.2015 у судовому засіданні оголошено перерву на 27.01.2015.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 27.01.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

27.01.2009 між Приватним підприємством "Будівельно-монтажний комплекс "БУДСЕРВІС-2000" (клієнт) та Публічним акціонерним товариством «АКТАБАНК» (банк) було укладено договір на розрахунково-касове обслуговування рахунку № 300338 (а.с.9).

Відповідно до пункту 1.1 договору банк відкриває клієнту поточний рахунок у національній та/або іноземній валюті для зберігання грошей та здійснення розрахунково-касового обслуговування клієнта (надання послуг, які пов'язані з переказом коштів з/на рахунок клієнта, видачею йому коштів у готівковій формі, а також із здійсненням інших розрахунково-касових операцій) за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов цього договору та вимог законодавства України.

Отже, банк відкрив клієнту поточний рахунок № 26004001300338 та зобов'язався здійснювати його розрахунково-касове обслуговування.

Відповідно до статті 1066 Цивільного кодексу України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта. Гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Пунктом 2.3 договору встановлено, що банк здійснює розрахунково-касове обслуговування клієнта за цим договором в межах залишку коштів на рахунку клієнта, за умови, що сума залишку коштів є достатньою для виконання поданого клієнтом розрахункового та/або касового документу та одночасної сплати клієнтом банку разової комісії за надання послуги (проведення операції), на підставі розрахункових, касових документів встановлених форм, наданих клієнтом і оформлених відповідно до вимог законодавства України банку та умов цього договору.

Відповідно до пункту 2.4 договору документ на переказ може бути паперовим або електронним. Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом. Подання електронного документа на переказ коштів здійснюється за допомогою системи дистанційного обслуговування "Клієнт-Банк" або іншої системи, про що укладається відповідний договір.

Пунктом 3.2.1 договору встановлено, що клієнт має право розпоряджатись коштами, що є на його рахунку на власний розсуд, за винятком випадків обмеження права клієнта на розпорядження коштами згідно вимог законодавства України та/або випадків, встановлених цим договором.

Відповідно до пункту 3.3.2 договору банк зобов'язаний вчасно виконувати розрахункові операції відповідно до нормативних документів Національного банку України, законодавства України й умов даного договору.

Стаття 1068 Цивільного кодексу України встановлює обов'язок банку за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Позивач 06.08.2014, 07.08.2014 та 21.08.2014 доручив банку перерахувати в межах коштів на рахунку № 26004001300338 обов'язкові платежі на загальну суму 454 168,66 грн., що підтверджується платіжними дорученнями:

- № 899 від 06.08.2014 в сумі 9 000,00 грн.,

- № 900 від 06.08.2014 в сумі 55 224,00 грн.,

- № 902 від 06.08.2014 в сумі 75 452,00 грн.,

- № 903 від 06.08.2014 в сумі 15 938,47 грн.,

- № 904 від 07.08.2014 в сумі 37 192,76 грн.,

- № 905 від 21.08.2014 в сумі 230 000,00 грн. (а.с.31-36).

На день виставлення цих платіжних доручень на рахунку було достатньо коштів для їх виконання, але відповідач платіжні доручення позивача не виконав та не надав жодного документу, який би підтверджував повноваження банка не виконувати доручення позивача на перерахування коштів в межах рахунку, що і є причиною виникнення спору.

Приймаючи рішення, господарський суд виходив з наступного.

Відповідно до пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Згідно з пунктом 1.12 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України №22 від 21.01.2004, банк (філія, відділення), який не може виконати розрахунковий документ на списання/примусове списання коштів з рахунку клієнта банку в установлений законодавством України термін, якщо немає/недостатньо коштів на своєму кореспондентському рахунку зобов'язаний:

- узяти розрахунковий документ платника/стягувача на облікування за відповідним позабалансовим рахунком; надіслати письмове повідомлення платнику/стягувану про невиконання його розрахункового документа із зазначенням причини: «Немає/недостатньо коштів на кореспондентському рахунку банку»;

- ужити заходів для відновлення своєї платоспроможності.

Платник/стягувач, отримавши повідомлення банку, для забезпечення своїх прав щодо розрахунків може вжити заходів відповідно до законодавства України.

Відповідно до пункту 2.19 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, банк виконує в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного операційного дня.

Згідно з пунктом 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті операційний час - це частина операційного дня банку або іншої установи - члена платіжної системи, протягом якої приймаються від клієнтів документи на переказ і документи на відкликання, що мають бути оброблені, передані та виконані цим банком протягом цього самого робочого дня. Тривалість операційного часу встановлюється банком або іншою установою - членом платіжної системи самостійно та зазначається в їх внутрішніх правилах.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України, в яких визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

В силу статті 1073 Цивільного кодексу України, у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі статтею 1074 Цивільного кодексу України, обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, відзначає, що між сторонами виникли господарські зобов'язання, підставою яких є письмовий договір на розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку № 300338 від 27.01.2009.

На час розгляду справи доказів виконання платіжних доручень позивача відповідачем не надано, з огляду на що суд вбачає підстави для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача перерахувати кошти у сумі 454 168,66 грн. на поточний рахунок позивача.

Стосовно вимог позивача про розірвання договору № 300338 на розрахунково-касове обслуговування рахунку від 27.01.2009, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Внаслідок невиконання позивачем умов договору № 300338 на розрахунково-касове обслуговування рахунку від 27.01.2009 відповідач був позбавлений права розпоряджатись своїми коштами, а отже, це є істотним порушенням відповідно до ч. 2 статті 651 Цивільного кодексу України.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині розірвання договору № 300338 на розрахунково-касове обслуговування рахунку від 27.01.2009 також підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача проти задоволення позовних вимог в зв'язку з запровадженням з 17.09.2014 в ПАТ «АКТАБАНК» тимчасової адміністрації суд вважає необґрунтованим, виходячи з наступного.

Наслідки запровадження тимчасової адміністрації регулюються ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Так, згідно з ч.5 зазначеного Закону, під час тимчасової адміністрації не здійснюється:

1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку;

2) примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку;

3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку;

4) зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом;

5) нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед кредитором.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Встановлення будь-яких обмежень щодо права на судовий захист недопустимо. У разі, коли має місце порушення права та законних інтересів особи, що звернулась за судовим захистом і її вимоги законні та обґрунтовані, у суду відсутні підстави для відмови у задоволенні позовних вимог.

Крім того, слід зауважити, що положення, які встановлені ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не обмежують право на звернення до суду та не вказують на те, що суди повинні відмовляти у задоволенні позовних вимог у разі запровадження щодо банку процедури тимчасової адміністрації. Щодо зупинення виконавчого провадження на підставі цієї статті, то така дія також жодним чином не може обмежувати право особи звертатись до суду та розгляду справи по суті правовідносин, що виникли між сторонами.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволені позову судові витрати у справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 82 - 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Розірвати договір № 300338 на розрахунково-касове обслуговування рахунку від 27.01.2009, укладений між Приватним підприємством "Будівельно-монтажний комплекс "БУДСЕРВІС-2000" та Публічним акціонерним товариством "АКТАБАНК".

Зобов'язати Публічне акціонерне товариство "АКТАБАНК" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Шевченко, 53; ідентифікаційний код 35863708) перерахувати грошові кошти у сумі 454 168,66 грн. на поточний рахунок Приватного підприємства "Будівельно-монтажний комплекс "БУДСЕРВІС-2000" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Новобудівельна, буд. 5-б; ідентифікаційний код 31102827) № 26004060284735 в КБ "Приватбанк" м. Дніпропетровськ, МФО 305299, про що видати наказ.

Строк виконання зобов'язання Публічного акціонерного товариства "АКТАБАНК" перерахувати грошові кошти у сумі 454 168,66 грн. на поточний рахунок Приватного підприємства "Будівельно-монтажний комплекс "БУДСЕРВІС-2000" становить 1 день.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «АКТАБАНК» (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Шевченка, 53; ідентифікаційний код 35863708) на користь Приватного підприємства "Будівельно-монтажний комплекс "БУДСЕРВІС-2000" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Новобудівельна, буд. 5-б; ідентифікаційний код 31102827) судовий збір у розмірі 2 436,00 грн., про що видати наказ.

Повернути з державного бюджету України Приватному підприємству "Будівельно-монтажний комплекс "БУДСЕРВІС-2000" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Новобудівельна, буд. 5-б; ідентифікаційний код 31102827) - 7 865,37 грн. суму судового збору, зайво перераховану платіжним дорученням № 128 від 24.10.2014, яке знаходиться у матеріалах справи № 904/9904/14, про що видати ухвалу.

Накази та ухвалу видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 02.02.2015.

Суддя Я.С. Золотарьова