Ухвала суду № 42540625, 27.01.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2015 р. Справа № 10504/14/876

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючої судді Хобор Р.Б.,

суддів: Попка Я.С., Cеника Р.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 22.10.2014р. по справі № 803/2103/14 за позовом ОСОБА_1 до Другого відділу Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Волинської області про скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Другого відділу Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції (далі - Другий відділ ДВС Луцького МУЮ, відповідач), в якому просить скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 25.09.2014 року з примусового виконання постанови №30498042 від 19.05.2014 року про стягнення з боржника виконавчого збору.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 22.10.2014р. в задоволенні позову відмовлено повністю.

Приймаючи постанову у справі суд першої інстанції прийшов до висновку про стягнення з боржника виконавчого збору також у разі поверення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача.

Не погодившись із винесеною постановою, її оскаржив позивач - ОСОБА_1, яка покликаючись на те, що суд не дослідив повно, всебічно і об'єктивно обставини справи, внаслідок чого прийняв постанову з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального законодавства, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що не передбачена можливість виділення постанови про стягнення виконавчого збору в окреме провадження та відкриття виконавчого провадження за постановою про стягнення виконавчого збору у випадку повернення без виконання виконавчого документа, виданого на виконання рішення майнового характеру, за письмовою заявою стягувача.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено те, що постановою державного виконавця Другого відділу ДВС Луцького МУЮ від 26.12.2011 року (а.с.9) відкрито виконавче провадження №30498042 по примусовому виконанню виконавчого листа, виданого 09.12.2011 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області по справі №2-5358/11 про солідарне стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованості за кредитним договором №11248516000 від 09.11.2007 року в розмірі 731588,72 грн.; про звернення стягнення заборгованості за кредитним договором №11248516000 від 09.11.2007 року в розмірі 731588,72 грн. на предмет іпотеки - двохкімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 50,6 кв.м., належну ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 15.01.1998 року, шляхом продажу на прилюдних торгах; стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ПАТ "УкрСиббанк" з кожного по 455,00 грн. судових витрат, пов'язаних з розглядом справи. Згідно з зазначеною постановою боржнику був наданий семиденний строк для добровільного виконання рішення суду.

Постановою державного виконавця від 08.05.2013 року замінено сторону виконавчого провадження, а саме стягувача ПАТ "УкрСиббанк" на ПАТ "Дельта Банк" (а.с.10).

У зв'язку невиконанням в добровільному порядку рішення суду у наданий строк державним виконавцем Другого відділу ДВС Луцького МУЮ 19.05.2014 року винесено постанову про стягнення з ОСОБА_2 виконавчого збору в сумі 73204,37 грн. (а.с.11).

Як встановлено судом першої інстанції, 23.09.2014 року представником стягувача ПАТ "Дельта Банк" було подано заяву про повернення виконавчого листа №2-5358/11 без виконання. Відповідно до поданої заяви стягувача постановою головного державного виконавця Другого відділу ДВС Луцького МУЮ від 24.09.2014 року (а.с.12) у відповідності до вимог п.1 ч.1 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження" повернуто виконавчий лист №2-5358 від 09.12.2011 року, виданий Луцьким міськрайонним судом, без виконання. Пунктом 2 зазначеної постанови виділено в окремі провадження постанову про стягнення з боржника виконавчого збору та постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій.

Постановою головного державного виконавця Другого відділу ДВС Луцького МУЮ від 25.09.2014 року відкрито виконавче провадження №44864242 по примусовому виконанню постанови про стягнення з боржника виконавчого збору (а.с.13).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV (в редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За приписами ст. 25 Закону № 606-XIV державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону № 606-XIV у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Як вбачається із матеріалів справи, боржником не оскаржувалась в судовому порядку постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження з виконання рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області по справі №2-5358/11, відсутні і посилання щодо несвоєчасного її отримання та неможливості її виконати в добровільному порядку у вказаний в постанові строк.

Згідно з положеннями ст. 28 вказаного Закону у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою ст. 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі завершення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру та в разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених ст.49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.

При цьому випадки, при яких виконавчий збір не стягується, визначенні в ч. 2 ст.28 та в ч. 3 ст. 27 Закону №606-XIV, зокрема, виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, стягнення виконавчого збору, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, відшкодування витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, і стягнення штрафів, накладених відповідно до вимог цього Закону та у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання.

З урахуванням наведених норм, державний виконавець правомірно в межах своїх повноважень виніс оскаржувану постанову про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні ВП № 30498042 та про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору.

Доводи апеляцінйої скарги про те, що виконавчий документ повернуто стягувачу, а тому державним виконавцем не вчинено жодних дій з примусового виконання рішення і як наслідок відсутні підстави для стягнення виконавчого збору, не ґрунтуються на вимогах закону та матеріалах справи з огляду на наступне.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.47 Закону №606-XIV виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо є письмова заява стягувача.

За приписами ст. 32 Закону №606-XIV заходами примусового виконання рішень є, крім іншого, звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації (ч.1 ст.52 цього Закону №606-XIV).

Як вбачається із матеріалів справи, державним виконавцем вжито заходи спрямовані на примусове виконання рішення, зокрема, проведено арешт майна боржника, оголошено заборону на його відчуження.

Враховуючи те, що позивачем добровільно у встановлений строк рішення не виконано та те, що відповідачем вжито заходи щодо примусового виконання рішення, оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору є правомірною та такою, що прийнята відповідно до вимог Закону № 606-XIV.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим не вбачає підстав для її скасування.

Керуючись ст. 160, ст.ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 22.10.2014р. по справі № 803/2103/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після надіслання копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча суддя Р.Б. Хобор

суддя Я.С. Попко

суддя Р.П. Сеник