Ухвала суду № 42540405, 26.01.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2015 року Справа № 163543/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого-судді Довга О.І.,

судді Ліщинський А.М.,

судді Запотічний І.І.

секретар судового засідання Корнієнко О.А.

за участю представників:

від позивача Біян Б.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової служби у Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського оружного адміністративного суду від 13.09.2012 року у справі № 2а-2538/12/0970 за позовом Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» до Державної податкової служби в Івано-Франківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Державне міське підприємство «Івано-Франківськтеплокомуненерго» звернулось до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення за №0001281592 від 23.05.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне. Відповідач всупереч вимогам Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Закону України «Про Національний банк України» при здійсненні позивачем сплати заборгованості з податку на додану вартість із зазначенням призначення платежу у відповідних розрахункових документах, неправомірно зараховував вказані кошти в рахунок погашення заборгованості, яка виникла в минулих періодах. Такі дії ДПІ у м. Івано-Франківську, призвели до виникнення заборгованості за період з травня 2009 року по листопад 2010 року, що й слугувало підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 437 902,80 грн.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.10.2012 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську за № 0001281592 від 23.05.2012 року.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції податковим органом подано апеляційну скаргу. З посиланням на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права апелянт просить постанову суду скасувати, та прийняти нову, якою у задоволені позову відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні просить в задоволені апеляційної скарги відмовити , а постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно ч.4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

ДПІ у м. Івано-Франківську 23.05.2012 року, прийнято податкове повідомлення-рішення за №0001281592, згідно з яким, на підставі ст. 126 Податкового кодексу України, за затримку на 882 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 2189513,98 грн., до Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» застосовано штраф у розмірі 20% - 437 902,80 грн. Рішення прийняте у зв'язку із виявленими фактами несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов'язання при проведенні розрахунків з бюджетом по податку на додану вартість за період з 30.06.2009 року по 30.11.2010 року (Акт камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість №2327/1592/03346058 від 03.05.2012 року).

Судом першої інстанції встановлено, що за вказаний період ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» своєчасно проводилась сплата коштів по податку на додану вартість, що підтверджується копіями платіжних доручень за період з травня 2009 року по листопад 2011 року, та погашено зобов'язання по податку на додану вартість визначену податковим повідомленням-рішенням №0002202302/0 від 08.11.2010 року прийнятого на підставі висновків вказаних в акті перевірки №17859/23-2/03346058 від 26.10.2010 року, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями (а.с.66,67). Матеріалами справи підтверджується, що при проведенні оплати ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» в графі «призначення платежу» вказано за який період проводиться оплата по ПДВ. Однак, кошти, які сплачувались позивачем по платежах за конкретні періоди, ДПІ в м. Івано-Франківську, зараховувало в погашення боргу по платежах, який виник в минулих періодах, що підтверджується копією акту камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість за №2327/1592/03346058 від 03.05.2012 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що згідно Закону України 21.12.2000 № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (втратив чинність 01.01.2011), який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу і серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Як визначено пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який діяв до набрання чинності Податковим кодексом України, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з п. 6 ст. 7 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з гл. 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з п. 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як встановлено судом, Державним міським підприємством «Івано-Франківськтеплокомуненерго», в кожному випадку сплати, зазначалось призначення платежу.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Можливість здійснення податковим органом зарахувань коштів в рахунок погашення заборгованості, яка виникла в минулих періодах, визначено Податковим кодексом України, який набрав чинності 01.01.2011 року, тобто після декларування та сплати позивачем відповідних зобов'язань з ПДВ.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. 160, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч.1 ст. 205, ст.ст. 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової служби у Івано-Франківській області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського оружного адміністративного суду від 13.09.2012 року у справі № 2а-2538/12/0970 без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Довга О.І.

Судді Ліщинський А.М.

Запотічний І.І.