Постанова № 42540333, 27.01.2015, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2015 року Справа № П/811/4342/14

Кіровоградський окружний адміністративний суд

в складі головуючого: судді Петренко О.С.

за участю секретаря судового засідання : Таранухи Т.М.,

представників сторін:

позивача - ОСОБА_1,

відповідача - Гладуняк В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

до відповідача: Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000152100 від 12.06.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що оскаржуване рішення винесено відповідачем на підставі акту перевірки, який, на думку позивача не є належним та допустимим доказом вчинення ним правопорушень, оскільки під час складення акту був відсутній, реалізацію горілки без ліцензії не здійснював, а особу на прізвище ОСОБА_4, взагалі не знає.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення згідно викладеного у позові.

Представник відповідача заперечував проти задоволення адміністративного позову, надавши суду заперечення на позов, які обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення прийнято на підставі та в межах норм закону.

На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 27.01.2015 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено у строк до 31.01.2015 р., про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні.

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_3 зареєстрований в якості суб'єкта господарювання 27.01.1995 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця серії НОМЕР_2 (а.с.8).

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що Органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Як визначає підпункт 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється органом державної податкової служби щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідно до закону, ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника органу податкової служби, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин /зазначених даною статтею/.

Згідно з пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Пункт 86.1 статті 86 Податкового кодексу України встановлює, що результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Відповідно до пункту 86.5 статті 86 Податкового кодексу України акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органів державної податкової служби, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).

Згідно з пунктом 86.8 статті 86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, зокрема якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

З наведених вище правових норм випливає, що дотримання порядку здійснення та обігу підакцизних товарів, зокрема горілки "Пшенична", може бути перевірено лише під час проведення фактичної перевірки, а застосування фінансових санкцій за порушення норм законодавства з питань регулювання обігу алкогольних напоїв є можливим на підставі відповідного акта перевірки, про що наголошено в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03 листопада 2014 року №К/800/30584/14.

Спеціалістами Кіровоградської ОДПІ 28.05.2014р. проведено фактичну перевірку дотримання норм законодавства з питань додержання суб'єктом господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими для здійснення оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1", що розташований за адресою - АДРЕСА_1 та належить суб'єкту господарювання - ФОП ОСОБА_3, результати якої оформлено актом №14/2100/НОМЕР_1.

Перевіркою встановлено факт реалізації алкогольних напоїв (горілки "Пшенична" на розлив 2 х 100 грам по ціні 4,00 грн. за 100 грам) у місці, яке не має статусу об'єкта громадського харчування, без наявності відповідної ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, по ціні нижчій від встановленої мінімальної для роздрібної торгівлі алкогольними напоями (а.с. 6-7,15-17).

Таким чином перевіркою встановлено порушення:

- реалізація алкогольних напоїв без відповідної ліцензії, чим порушено ч.11 ст.15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів";

- реалізація алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці без статусу закладу громадського харчування, чим порушено ч.6 ст.15-3 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів";

- реалізація алкогольних напоїв за цінами нижчими за встановлені мінімальні роздрібні ціни на алкогольні напої, чим порушено вимоги постанови КМ від 30.10.2008 року №957 "Про встановлення розмірів мінімальних оптово-відпускних та роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв".

Постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 25.07.2014 року провадження у справі про адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 156 КУпАП було закрито за відсутністю в діях громадянина ОСОБА_3 складу правопорушення (а.с.39).

12.06.2014 року Кіровоградською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області сформовано податкове повідомлення-рішення №0000152100, яким до позивача було застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 13500,00 грн. (а.с.5).

Спеціальним Законом, який визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України, є Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 р. №481/95-ВР (далі - Закон № 481/95-ВР).

Так, згідно зі статтею 15 Закону № 481/95-ВР роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензії.

Статтею 15-3 Закону № 481/95-ВР передбачено, що продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки суб'єктам господарювання громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус суб'єктів господарювання громадського харчування, суб'єктів господарювання з універсальним асортиментом товарів.

Положення аналогічного змісту викладені в Правилах роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.1996 року № 854 (далі - правила роздрібної торгівлі), що визначають основні вимоги до роздрібної торгівлі горілкою і лікеро-горілчаними виробами, вином виноградним та плодово-ягідним, коньяком шампанським та іншими алкогольними напоями.

Правила роздрібної торгівлі поширюються на всіх суб'єктів господарювання на території України, які зареєстровані у встановленому порядку та мають ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями.

Відповідно до абзацу другого пункту 2 зазначених Правил роздрібна торгівля алкогольними напоями - діяльність з продажу алкогольних напоїв безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших підприємствах громадського харчування.

Роздрібна торгівля алкогольними напоями здійснюється через спеціалізовані підприємства, в тому числі фірмові, спеціалізовані відділи (секції) підприємств з універсальним асортиментом продовольчих товарів, підприємства чи спеціалізовані відділи (секції) магазинів споживчої кооперації, а також підприємства громадського харчування.

Продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці здійснюється тільки підприємствами громадського харчування та спеціалізованими відділами підприємств, що мають статус підприємств громадського харчування, підприємств з універсальним асортиментом товарів (п. 22 Правил роздрібної торгівлі).

Визначення закладу громадського харчування містилося в Правилах роботи закладів (підприємств) громадського харчування, що затверджені наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 24.07.2002 року № 219 (далі по тексту - Правила). Правила регулюють основні вимоги щодо роботи суб'єктів господарської діяльності (закладів, підприємств) усіх форм власності, що здійснюють діяльність на території України у сфері громадського харчування.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1.3 Правил заклад громадського харчування - організаційно-структурна статистична одиниця у сфері громадського харчування, яка виробляє, доготовляє та продає кулінарну продукцію, булочні, борошняні кондитерські вироби та Наказом Міністерства економіки України від 9 жовтня 2006 року № 309 внесено ряд змін до наказу Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 24.07.2002 року №219. Зокрема, у назві та тексті Правил слова «громадське харчування» в усіх відмінках замінено словами «ресторанне господарство», абзац 2 пункту 1.3 був викладений у новій редакції: «заклад ресторанного господарства - організаційно-структурна одиниця у сфері ресторанного господарства, яка здійснює виробничо-торговельну діяльність: виробляє і (або) доготовляє, продає і організовує споживання продукції власного виробництва і закупних товарів, може організовувати дозвілля споживачів».

Пунктом 1.5 Правил передбачено, що заклади (підприємства) ресторанного господарства поділяються за типами: фабрики-кухні, фабрики-заготівельні, ресторани, бари, кафе, їдальні, закусочні, буфети, магазини кулінарних виробів, кафетерії, а ресторани та бари - також на класи (перший, вищий, люкс). Вибір типу закладу (підприємства) ресторанного господарства та класу ресторану або бару здійснюється суб'єктом господарської діяльності самостійно з урахуванням вимог законодавства України.

Згідно змін, внесених в Національні стандарти України (Зміна № 1 ДСТУ 3862-99 Громадське харчування. Терміни та визначення) визначено у п. 5.6 тип закладу - кафе: заклад ресторанного господарства з широким асортиментом страв нескладного приготування, кондитерських виробів і напоїв, в якому застосовуються самообслуговування або обслуговування офіціантами; у п. 5.8 - закусочна: шинок - заклад ресторанного господарства самообслуговування, де переважає асортимент гарячих і холодних закусок, страв нескладного приготування, призначений для швидкого обслуговування споживачів.

Відповідно до пункту 1.6 Правил суб'єкти господарської діяльності у сфері ресторанного господарства при облаштуванні закладу (підприємства) згідно з обраним типом (класом) повинні мати необхідні виробничі, торговельні та побутові приміщення, а також обладнання для приготування та продажу продукції.

Вимоги, що пред'являються до виробничих, торговельних та побутових приміщень закладів (підприємств) ресторанного господарства, обладнання, інвентарю, переліку послуг, технологічних режимів виробництва продукції, встановлюються законодавством України.

Відкриття закладу (підприємства) ресторанного господарства узгоджується з органами місцевого самоврядування, установами державної санітарно-епідеміологічної служби в установленому законодавством порядку.

Таким чином, суд зазначає, що магазин "ІНФОРМАЦІЯ_1", не є закладом (підприємством) ресторанного господарства, в розумінні наказу Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 24.07.2002 № 219, оскільки позивач не узгоджував відкриття закладу (підприємства) ресторанного господарства з органами місцевого самоврядування, установами державної санітарно-епідеміологічної служби в установленому законодавством порядку.

Також магазин позивача не є спеціалізованим підприємством у розумінні статті 15-3 Закону №481/95-ВР та пунктів 2, 22 Правил, тому позивач не має права здійснювати в ньому продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці, до того ж ФОП ОСОБА_3 на момент перевірки ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями не мав.

Згідно з матеріалами перевірки магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1", який належить позивачу, встановлено, що продавцем зазначеного магазину 28.05.2014 року продано 2 х 100 грам горілки «Пшенична» на розлив без наявності у позивача статусу суб'єкта господарювання громадського харчування, що підтверджується актом перевірки №14/2100/НОМЕР_1.

Статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" встановлено, що до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 1700 гривень.

Порядок застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 2 червня 2003 року № 790 «Про затвердження Порядку застосування фінансових санкцій, виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (надалі -Порядок).

Відповідно п.5 зазначеного Порядку підставами для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є акт перевірки додержання суб'єктом підприємницької діяльності встановлених законодавством вимог, обов'язкових для виконання під час здійснення оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, складений органом, що видав ліцензію, у якому зазначається зміст порушення і конкретні порушені норми законодавства; результати проведення органом, який видав ліцензію, іншими органами виконавчої влади в межах їх компетенції перевірок суб'єкта підприємницької діяльності, пов'язаної з виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб'єктами підприємницької діяльності вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Також зазначеним Порядком встановлено, що підставою для прийняття рішення про застосування штрафних санкцій є, зокрема, матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб'єктами підприємницької діяльності вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів. Згідно п. 8 Постанови КМ України від 02.06.2003 року № 790, порядок і строки розгляду матеріалів, які є підставою для застосування фінансових санкцій, та прийняття рішення щодо їх застосування встановлюються зазначеними органами відповідно до їх компетенції.

При цьому, з 1 січня 2011 року (від часу набрання чинності Податковим кодексом України, далі - ПК України) у контролюючих органів в розумінні ПК України відсутні повноваження щодо прийняття інших рішень, крім податкових повідомлень-рішень, якими можуть бути визначені грошові зобов'язання, оскільки відповідно до пункту 10 підрозділу 10 розділу XX ПК України ("Перехідні положення") нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, Державної податкової адміністрації України та інших центральних органів виконавчої влади, прийняті до набрання чинності цим Кодексом на виконання законів з питань оподаткування, та нормативно-правові акти, які використовуються при застосуванні норм законів про оподаткування (в тому числі акти законодавства СРСР), застосовуються в частині, що не суперечить цьому Кодексу, до прийняття відповідних актів згідно з вимогами цього Кодексу, з чого вбачається, що будь-які норми, що прийняті до набрання чинності ПК України, можуть застосовуватися лише в частині, що не суперечить нормам цього Кодексу.

А оскільки ст.113 ПК України передбачено, що штрафні (фінансові) санкції застосовуються також і за порушення вимог іншого, крім податкового, законодавства, якщо контроль за дотриманням відповідних норм покладено на контролюючі органи (в тому числі, на санкції за порушення норм законодавства, що регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, оскільки контроль за дотриманням відповідних норм покладено на органи доходів і зборів України), то контролюючий орган, розрахувавши суму грошового зобов'язання (якою є, в тому числі, штрафна санкція за порушення вимог іншого законодавства, пп.14.1.39 п.14.1 ст. 14 ПК України) - такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків саме податкове повідомлення-рішення, у відповідності до п.58.1 ст.58 ПК України.

Виходячи з наведених приписів законодавства, податкове повідомлення-рішення Кіровоградської ОДПІ від 12.06.2014 року № 0000152100 прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством, сума застосованого штрафу визначена у відповідності до вимог Закону 481/95-ВР, в зв'язку з чим відсутні підстави для визнання оскарженого податкового повідомлення - рішення протиправним та скасування.

Суд вважає безпідставним та необґрунтованим зауваження позивача про протиправність оскаржуваного рішення, оскільки постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 25.07.2014 року провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 156 КУпАП, закрито за відсутністю в діях громадянина ОСОБА_3 складу правопорушення, так як в даному провадженні предметом розгляду не є адміністративне правопорушення, в даному випадку розглядається справа про притягнення до фінансово-правової відповідальності шляхом накладення фінансових санкцій у вигляді штрафу на фізичну особу-підприємця.

Суд критично ставиться до доводів позивача про те, що особа, яку перевіряючи вважали продавцем, не оформлена на цю посаду, не мала повноважень щодо продажу товару в ньому з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що працівниками Кіровоградської ОДПІ за висновками проведеної перевірки було складено акт № 14/2100/НОМЕР_1 від 28.05.2014 року, відповідно до якого перевіркою було встановлено факт продажу алкогольних напоїв без наявності ліцензії, будь яких зауважень на акт перевірки зазначено не було.

Відповідальність за порушення Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" несе не особа, яка здійснила реалізацію товару, а суб'єкт господарювання, в даному випадку позивач.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного

З урахуванням норм ч.3 ст.2 КАС України, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог адміністративного позову, з огляду на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 12.06.2014 року № 0000152100 було прийняте відповідачем обґрунтовано, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

У ході розгляду справи суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, а тому з відповідача необхідно стягнути решту суми судового збору.

При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено 10 % суми судового збору, що становить 182,70 грн., таким чином, позивач має сплатити 90 % недоплаченої суми, що становить 1644,30 грн.

Керуючись ст.ст. 86, 159-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на користь Державного бюджету України (на розрахунковий рахунок: 31210206784002, отримувач коштів: УК у м.Кіровограді /м.Кіровоград/ 22030001; Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Кіровоградській області, МФО: 823016; Код ЄДРПОУ: 38037409; Код класифікації доходів бюджету: 22030001; Призначення платежу: судовий збір за позовом ФОП ОСОБА_3, Кіровоградський окружний адміністративний суд) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1644 (одна тисяча шістсот сорок чотири) грн. 30 коп.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України -з дня отримання копії постанови у повному обсязі, апеляційної скарги.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду підпис О.С. Петренко

Згідно з оригіналом