Постанова № 42540319, 27.01.2015, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2015 року

Справа № 803/1867/13-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ксензюка А.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Олександрія-Бліг» в особі Луцької філії до Луцької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Олександрія-Бліг» (далі – ТзОВ «Олександрія-Бліг») в особі Луцької філії звернулось з адміністративним позовом до Луцької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (далі – Луцька ОДПІ) про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15 серпня 2013 року №0010611501.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач виніс оскаржуване податкове повідомлення-рішення на підставі акту камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток від 22 липня 2013 року №172/15-2/36360729. Перевіркою встановлено, що при декларуванні податку на прибуток за 2012 рік в порушення абзацу «в» підпункту 138.10.4 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України платником внесено в рядок 06.4.13 додатку ІВ «Суми нарахованих податків та зборів, встановлених ПКУ, а також інших обов’язкових платежів, встановлених законодавчими актами» суму 401 858 грн., згідно бази даних АІС «Податки» у 2012 році сплачено до бюджету лише 202 780 грн., чим завищено витрати на 199 078 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на 41 806 грн.

Позивач не погоджується з висновками податкового органу та винесеним податковим повідомленням-рішенням з наступних підстав.

На виконання вимог Закону України «Про збір та розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства» позивачем у 2012 році нараховано збору в сумі 372 446 грн., що відображено у рядку 06.4.13 додатку ІВ до поданої декларації з податку на прибуток підприємства за 2012 рік. Суму нарахувань збору перераховано філією на рахунок ТзОВ «Олександрія-Бліг» для подальшого зарахування на відповідний спеціальний рахунок центрального органу виконавчої влади. Також, проведено нарахування суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування в сумі 29 022 грн. Таким чином витрати в сумі 401 468 грн., відображено у рядку 06.4.13 додатку 1В до поданої декларації з податку на прибуток підприємства за 2012 рік. Крім того, зазначає, що за наслідками проведеної Луцькою ОДПІ позапланової виїзної перевірки Луцької філії ТзОВ «Олександрія-Бліг» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 1 жовтня 2011 року по 30 червня 2012 року (довідка від 15 жовтня 2012 року №5298/22-1/36360729) підтверджено правомірність нарахування податків і зборів структурним підрозділом Луцькою філією ТзОВ «Олександрія-Бліг» за І півріччя 2012 року.

У зв’язку з чим вважає, що податкове повідомлення-рішення від 15 серпня 2013 року №0010611501 є неправомірним, а тому підлягає скасуванню.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 14 січня 2015 у даній справі допущено процесуальне правонаступництво та замінено відповідача у справі – Луцьку об’єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Волинській області її правонаступником Луцькою об’єднаною державною податковою інспекцією ДФС у Волинській області.

Представник відповідача в поданому письмовому запереченні пред’явленні позовні вимоги заперечив, мотивуючи тим, що кошти за збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства були перераховані Луцькою філією ТзОВ «Олександрія-Бліг» на рахунок головного підприємства ТзОВ «Олександрія-Бліг», а не до бюджету. Посилається на правомірність висновків податкового органу, зроблених при проведенні перевірки та вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення сформоване у відповідності до норм діючого законодавства і підстав для його скасування немає. Просив відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Позивач в судове засідання представника не направив, однак 27 січня 2015 року представником позивача подано заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача в судовому засіданні позову не визнав з мотивів, викладених у письмових запереченнях проти позову, просив в задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Суд ухвалив розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що Луцька філія ТзОВ «Олександрія-Бліг» створена відповідно до Положення про Луцьку філію ТзОВ «Олександрія-Бліг», затвердженого зборами учасників ТзОВ «Олександрія-Бліг». Філія є відокремленим підрозділом ТзОВ «Олександрія-Бліг» та не є юридичною особою, що підтверджується довідкою серії АБ №536500 від 28 грудня 2012 року та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців серії АБ №153032 від 3 квітня 2013 року.

Луцька філія ТзОВ «Олександрія-Бліг» взята на податковий облік Луцькою ОДПІ (правонаступником якої є Луцька ОДПІ ГУ ДФС) з 20 квітня 2010 року за №9967 та є платником податку на прибуток підприємства, податку з доходів найманих працівників.

Луцькою ОДПІ, на підставі пункту 1 та пункту 3 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» №509-ХІІ від 4 грудня 1990 року (із змінами та доповненнями), підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 та пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку декларації з податку на прибуток Луцької філії ТзОВ «Олександрія-Бліг» за звітний податковий період – 2012 рік, за результатами якої складено акт від 22 липня 2013 року №172/15-2/36360729.

Перевіркою встановлено, що при декларуванні податку на прибуток за 2012 рік позивачем в порушення абзацу «в» підпункту 138.10.4 пункту 138.10 статті1 135 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) внесено в рядок 06.4.13 додатка ІВ «Суми нарахованих податків та зборів, установлених ПК України, а також інших обов’язкових платежів, встановлених законодавчими актами» суму 401 858 грн., згідно баз даних АІС «Податки» у 2012 році сплачено до бюджетів лише 202 780 грн., чим завищено витрати на 199 078 грн. На підставі наведеного, податковим органом зроблено висновок, що дане порушення призвело до заниження податку на прибуток на 41 806 грн.

Не погодившись з висновками перевірки, позивач подав до Луцької ОДПІ заперечення від 15 серпня 2013 року №25 на акт від 22 липня 2013 року №172/15-2/36360729, проте листом від 13 серпня 2013 року №2613/10/15.2 Луцька ОДПІ повідомила, що підстави для задоволення заперечення Луцької філії ТзОВ «Олександрія-Бліг» відсутні.

За наслідками перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення від 15 серпня 2013 року №0010611501, яким визначено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 52 057 грн. 50 коп., в тому числі основний платіж – 41 806 грн., штрафна (фінансова) санкція 10 451 грн. 50 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, 5 лютого 2013 року Луцькою філією ТзОВ «Олександрія-Бліг» було подано декларацію з податку на прибуток підприємств за 2012 рік. У додатку ІВ рядка 06.4 віднесено суми нарахованих втрат у вигляді податків, зборів, установлених Податковим кодексом України, а також інших платежів, встановлених законом на суму 401 468 грн.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 розділу «Податок на прибуток підприємств» Податкового кодексу України об’єктом оподаткування, серед іншого, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно із підпунктами 138.1, 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати, які враховуються для визначення об’єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Абзацом «в» підпункту 138.10.4 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що до складу інших витрат включаються: інші витрати операційної діяльності, пов’язані з господарською діяльністю, у тому числі, але не виключно: суми нарахованих податків та зборів, установлених цим Кодексом (крім тих, що не визначені в переліку податків та зборів, встановлених цим Кодексом), єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, відшкодування Пенсійному фонду України сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», різниці між сумою пенсії, призначеної за Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право особа, які згідно із законодавством фінансуються за рахунок коштів підприємств, установ, організацій в обов’язковому порядку, а також інших обов’язкових платежів, встановлених законодавчими актами, за винятком податків та зборів, передбачених підпунктами 139.1.6 і 139.1.10 статті 139 цього Кодексу, та пені, штрафів, неустойки, передбачених підпунктом 139.1.11 статті 139 цього Кодексу.

Порядок справляння та використання збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства визначено Законом України «Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства» від 9 квітня 1999 року №587-ХІV (далі - Закон №587-ХІV, чинний на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 1 Закону №587-ХІV платниками збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства є суб’єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності та підпорядкування, які реалізують в оптово-роздрібній торговельній мережі та мережі громадського харчування алкогольні напої та пиво. Статтею 2 даного Закону визначено, що об’єктом оподаткування збором є виручка - товарооборот, одержаний на всіх етапах реалізації в оптово-роздрібній торговельній мережі та мережі громадського харчування алкогольних напоїв та пива, у тому числі за операціями, що не передбачають оплати у грошовій формі.

Згідно із статтею 4 Закону №587-ХІV збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства платники, які визначені у статті 1 цього Закону, сплачують на спеціальний рахунок центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, щомісяця у строки, визначені законом для місячного звітного періоду. Нараховані суми збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства залишаються на спеціальному рахунку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Головним розпорядником цих коштів є центральний орган виконавчої влади, який здійснює державну політику у сфері виноградарства, садівництва і хмелярства.

Підпунктом 1.1 пункту 16 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу «Перехідні положення» Податкового Кодексу України визначено, що тимчасово, до 1 січня 2018 року, встановлюється збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства. Платниками збору є суб’єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності та підпорядкування, які реалізують в оптово-роздрібній торговельній мережі та мережі громадського харчування алкогольні напої та пиво. Виробники алкогольних напоїв та пива є платниками збору лише за умови реалізації ними цієї продукції в роздрібній торгівлі безпосередньо споживачам. У разі постачання такої продукції суб’єктам оптової та роздрібної торгівлі власного виробництва вони не є платниками збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства.

Відповідно до пункту 4.8 Положення про Луцьку філію ТзОВ «Олександрія-Бліг» не філія являється самостійним платником збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства. Філія щомісячно здійснює перерахунок визначених зобов’язань, які виникли з нарахування збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства та ПДВ, на поточний рахунок підприємства, з відповідним призначенням платежу на протязі 6 календарних днів, з граничної дати подачі звітності.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем на виконання вимог даного Положення та Закону у 2012 році нараховано збору на загальну суму 372 446 грн., що відображено у рядку 06.4.13 додатку ІВ до поданої декларації сум нарахованих втрат у вигляді податків, зборів та в подальшому дані кошти було перераховано на рахунок головного підприємства ТзОВ «Олександрія-Бліг» для подальшого зарахування на відповідний спеціальний рахунок центрального органу виконавчої влади, що також підтверджується платіжними дорученнями: №100 від 20 лютого 2012 року на суму 20 000 грн.; №111 від 22 лютого 2012 року на суму 13 711 грн.; №146 від 26 березня 2012 року на суму 10 465 грн.; №242 від 27 березня 2012 року на суму 4 000 грн.; №209 від 26 березня 2012 року на суму 18 000 грн.; №185 від 17 квітня 2012 року на суму 17 000,00 грн.; №304 від 17 квітня 2012 року на суму 18 000 грн.; №303 від 17 квітня 2012 року на суму 6 404 грн.; №260 від 21 травня 2012 року на суму 12 000 грн.; №457 від 21 травня 2012 року на суму 9 070 грн.; №1033 від 21 травня 2012 року на суму 10 000 грн.; №327 від 18 червня 2012 року на суму 24 000 грн.; №571 від 18 червня 2012 року на суму 8 000 грн.; №569 від 18 червня 2012 року на суму 2 375 грн.; №1160 від 24 липня 2012 року на суму 8 000 грн.; №416 від 25 липня 2012 року на суму 20 832 грн.; №446 від 10 серпня 2012 року на суму 21 791 грн.; №943 від 24 вересня 2012 року на суму 7 995 грн.; №9542 від 25 вересня 2012 року на суму 20 000 грн.; №606 від 17 жовтня 2012 року на суму 10 000 грн.; №611 від 19 жовтня 2012 року на суму 11 795 грн.; №678 від 14 листопада 2012 року на суму 30 308 грн.; №742 від 13 грудня 2012 року на суму 32 505 грн.; №1567 від 24 січня 2013 року на суму 11 195 грн.; №846 від 24 січня 2013 року на суму 25 000 грн. Усього на загальну суму 372 446 грн.

Також судом встановлено, що прибуток, отриманий позивачем через реалізацію його власних товарів філією, яка не є юридичною особою, з наступним поверненням головному підприємству отриманих від реалізації коштів, є валовим доходом позивача.

Філія не може нести відповідальність за неповне внесення сум податку, а також, за неповідомлення головним підприємством податкових органів за місцезнаходженням філії про сплату консолідованого податку.

Прибуток отриманий від реалізації товарів, що належить позивачу, був перерахований позивачу, що підтверджується платіжними дорученнями наявними в матеріалах справи. Представником відповідача не заперечується той факт, що сума нарахувань збору перераховано ТзОВ «Олександрія-Бліг» на відповідний спеціальний рахунок центрального органу виконавчої влади.

Оскільки оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням Луцької ОДПІ від 15 серпня 2013 року за №0010611501 на підприємство покладено зобов’язання із сплати податку на прибуток, сума якого була сплачена до державного бюджету, суд погоджується з висновками позивача, що у нього відсутній обов’язок його сплати повторно.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, усі рішення та дії суб’єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Відповідно до частини першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом також приймається до уваги, що відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб’єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення.

В свою чергу, позивач довів правомірність внесення у рядок 06.4.13 додатку ІВ до поданої податкової декларації з податку на прибуток підприємства сум нарахованих витрат у вигляді податків, зборів, установлених Податковим кодексом України, а також інших платежів, встановлених законом на суму 401 468 грн.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з наданих суду статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України повноважень, адміністративний позов підлягає до задоволення шляхом прийняття постанови про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15 серпня 2013 року за №0010611501.

Керуючись статтями 128, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області від 15 серпня 2013 року за №0010611501.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя А.Я. Ксензюк