Ухвала суду № 42540292, 27.01.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2015 р. Справа № 815/8185/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Бойко О.Я.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Жука С.І. судді - Потапчука В.О. судді - Семенюка Г.В,при секретаріДанюк А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 січня 2014 року по справі за позовом Дочірнього підприємства "Південь-Курорт-Сервіс" до Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 21.11.2013 року №0001232201, -

встановиЛА:

Позивач звернувся з адміністративним позовом до Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області від 21.11.2013 року №0001232201.

Суд першої інстанції своєю постановою від 17 січня 2014 року адміністративний позов задовольнив.

Скасував податкове повідомлення - рішення Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області від 21.11.2013 року № 0001232201, яким Дочірньому підприємству "Південь-Курорт-Сервіс" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 173449 (сто сімдесят три тисячі чотириста сорок дев'ять),50 грн., у тому числі за основним платежем 115633 (сто п'ятнадцять тисяч шістсот тридцять три),00 грн. та за штрафними (фінансовими санкціями) 57816 (п'ятдесят сім тисяч вісімсот шістнадцять),50 грн.

Білгород-Дністровська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів в Одеській області не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Білгород-Дністровська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів в Одеській області посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали та доводи апелянта в межах апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 28.10.2013 року по 01.11.2013 року посадові особи Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області провели позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з платником податків ТОВ "Крок-М" за період з 01.09.2011 року по 30.09.2011 року.

За результатами цієї перевірки 08.11.2013 року відповідач склав акт № 897/22-01-18/30652504 про результати позапланової невиїзної перевірки Дочірнього підприємства "Південь-Курорт-Сервіс", яким встановлені порушення позивачем п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.2, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ, ст.ст.1, 2, 3, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" в результаті чого занижено сплату податку на додану вартість за вересень 2011 року на суму 115633,00 грн. (т.1 а.с.12-29).

Згідно з актом перевірки Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 27.01.2012 року № 401/23-5/20958082 про результати документальної виїзної позапланової перевірки ТОВ "Крок-М" код ЄДРПОУ 20958082 з питань підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ ТФ "Діаніт" код ЄРПОУ 36235885 за вересень 2011 року, ТОВ "Крок-М" документально не підтвердило реальність здійснення господарських відносин із ТОВ ТФ "Діаніт", їх вид, обсяг, якість та розрахунки та не відобразило в податковому обліку господарські операції та розрахунки із ТОВ ТФ "Діаніт". Відповідач вважає, що операції по поставці товарів ТОВ "Крок-М" не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій та не забезпечення обов'язковими реквізитами первинних документів, підтверджуючих факт господарських відносин, що підтверджують факт понесених витрат у ТОВ "Крок-М" від ТОВ ТФ "Діаніт", та, відповідно, право на формування податкового кредиту за податковими накладними від ТОВ "Крок-М".

За наслідками перевірки позивача, податковий орган прийняв податкове повідомлення-рішення від 21.11.2013 року № 0001232201, яким позивачеві, за порушення п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.2, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 173449,50 грн., у тому числі за основним платежем 115633,00 грн. та за штрафними (фінансовими санкціями) 57816,50 грн.

З матеріалів справи встановлено, що ТОВ ДП "Південь-Курорт-Сервіс" та ТОВ "Крок-М" уклали договір купівлі-продажу № 1/8 від 01.08.2011 року за яким продавець зобов'язується поставляти, а покупець - приймати та оплачувати товар відповідно до умов договору.

Позивач, на виконання вищезазначеного договору, здійснював оплату поставленого товару, відповідно до платіжних доручень №651 від 05.09.2011 року, №685 від 09.09.2011 року, №691 від 12.09.2011 року, №692 від 12.09.2011 року, №693 від 12.09.2011 року, №731 від 19.09.2011 року, №732 від 19.09.2011 року, №753 від 26.09.2011 року, №767 від 28.09.2011 року, №768 від 28.09.2011 року, а також відповідно до платіжних відомостей. Також до матеріалів справи позивач надав сертифікати якості на продукцію.

Згідно з довідкою Відділу статистики у Білгород-Дністровському районі Головного управління статистики в Одеській області серії АБ №676005 позивач має право займатися, згідно з КВЕД-2010, діяльністю лікарняних закладів, виробництвом готової їжі та страв, виробництвом безалкогольних напоїв, виробництвом мінеральних вод та інших вод, розлитих у пляшки, діяльністю засобів розміщування на період відпустки та іншого тимчасового проживання, діяльністю туристичних агентств, загальною медичною практикою.

З огляду на те, що за договором купівлі-продажу № 1/8 від 01.08.2011 року, укладеним позивачем з ТОВ "Крок-М", позивач купував продукти харчування, то вказана господарська операція реально пов'язана з його господарською діяльністю.

Позивач стверджував, що контрагентом у ТОВ "Крок-М" було не тільки ТОВ ТФ "Діаніт". Дані факти підтверджуються копіями сертифікатів відповідності, посвідчень про якість продукції та висновками державної санітарно-епідеміологічної експертизи, які містяться в матеріалах справи.

Також встановлено, що за отримання, зазначених вище матеріалів, позивач з своїм контрагентом розрахувався, тобто сторони договору зазнали змін майнового стану. Даний факт підтверджується податковими накладними, які були включені позивачем у податкову звітність з ПДВ у періоді, що перевірявся, а також копіями виписок з банку про рух коштів, які є в матеріалах справи.

На підставі викладених обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що витрати за договором укладеним з ТОВ "Крок-М" позивач правомірно включив до складу витрат.

Адже відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України: "Витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником)".

Згідно з п.138.2. ст.138 ПК витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.4 цієї статті витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з п.138.6 цієї статті собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

З наданих позивачем первинних документів вбачається, що вказаним контрагентом надавалися позивачеві послуги з продажу та поставки товару, а позивач свою чергу здійснював оплату за ці послуги, що підтверджується матеріалами справи.

Крім цього, з огляду на матеріали справи, за наслідками цих господарських операцій вказаний контрагент видав податкові накладні, які були включені ним у податкову звітність з ПДВ у періоді, що перевірявся.

Також, в акті перевірки позивача від 08.11.2013 року № 897/22-01-18/30652504 встановлено порушення ДП "Південь-Курорт-Сервіс" ст.ст.1, 2, 3, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а саме в ході перевірки не було надано довіреності на отримання товару, що є порушенням Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 року №99.

Відповідно до п.2 вищезазначеної інструкції сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Згідно з п.3 вищезазначеної інструкції бланки довіреностей видаються після їх реєстрації у журналі реєстрації довіреностей, який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства. Нумерація виданих протягом року довіреностей є наскрізною.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Виходячи з вищевикладеного, позивач не порушував правил ведення бухгалтерського обліку та мав всі необхідні первинні документи для здійснення господарської операції з відпуску та отримання цінностей.

Також слід звернути увагу, що згідно з пп." 1" п.180.1 Податкового кодексу України платником податку є будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Позивач та його контрагент ТОВ "Крок-М" на момент здійснення вказаних господарських операцій були платниками ПДВ.

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, відповідно до зазначених правових норм, з моменту отримання позивачем зазначених податкових накладних від контрагента у позивача виникло право на віднесення ПДВ по операціях з цим контрагентом до складу свого податкового кредиту з ПДВ.

При цьому факт виконання вказаним контрагентом позивача передбачених укладеним договором послуг підтверджується наданими суду первинними документами, а саме: платіжними дорученнями, видатковими та податковими накладними.

Більше того, позивач не повинен нести відповідальність за дії чи бездіяльність своїх контрагентів. Порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не можуть бути підставою для позбавлення платника податку права на віднесення вартості отриманих послуг до складу валових витрат у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження їх розміру.

Такої ж позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 31.01.2011 р. в адміністративній справі за позовом закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Крім того, така позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Також суд звертає увагу на рішення Європейського Суду з прав людини від 9 січня 2007 року, про порушення Україною статті 1 Першого протоколу у справі "Інтерсплав проти України".

Так, у п. 37 рішення вказується: "Заявник стверджував, що він сплачував податки відповідно до Закону і ці платежі перевірялись декілька разів державними органами. Він зазначив, що він не несе відповідальності за діяльність інших компаній, у яких він купував металевий брухт, ціна на який включала ПДВ. Обов'язок сплачувати це ПДВ покладався на ці компанії, а не на заявника. Заявник підкреслив, що він не мав ні компетенції, ні можливості контролювати господарську діяльність інших підприємств і ситуація, на яку посилається Уряд, вказує на незадовільну діяльність податкових органів, за які заявник не повинен нести відповідальність. Він далі підкреслював, що численні перевірки його діяльності які здійснювалися податковими органами, не виявили порушень, на підставі яких останні могли б ґрунтувати свої відмови".

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги Дочірнього підприємства "Південь-Курорт-Сервіс" до Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 21.11.2013 року №0001232201 - підлягають задоволенню.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що судом першої інстанції повно і всебічно досліджено обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначено характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області, - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 січня 2014 року по справі за позовом Дочірнього підприємства "Південь-Курорт-Сервіс" до Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 21.11.2013 року №0001232201, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою апеляційного суду законної сили.

Головуючийсуддя С.І. Жук суддя В.О. Потапчук суддя Г.В. Семенюк