Ухвала суду № 42540198, 27.01.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/15267/14 Головуючий у 1-й інстанції: Мазур А.С. Суддя-доповідач: Собків Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

27 січня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Собківа Я.М.,

суддів: Борисюк Л.П., Петрика І.Й.,

при секретарі: Присяжній Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції у м.Києві про зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції у м.Києві, в якому просив зобов'язати відповідача внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_2 від 21.04.1965 року за № 737, складеного Московським бюро ЗАГС у м. Києві щодо національності «українець» його батька - ОСОБА_4, змінивши його на «поляк»; зобов'язати відповідача внести зміни до актового запису № 707 від 21 грудня 1963 року про одруження ОСОБА_4 та ОСОБА_5, складеного Московським бюро ЗАГС у м. Києві щодо національності нареченого «українець», змінивши його на «поляк».

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 жовтня 2014 року у задоволенні вимог даного позову відмовлено.

Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позов в повному обсязі.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 20 травня 2014 року позивач звернувся до Відділу реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції у місті Києві із заявою про внесення зміни до актового запису про народження ОСОБА_2 за № 737 від 21.04.1965 року, складеного відділом державної реєстрації актів цивільного стану Голосіївського (Московського) районного управління юстиції у м. Києві та про шлюб батьків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 № 707 від 21.12.1963 року, складеного відділом державної реєстрації актів цивільного стану Голосіївського (Московського) районного управління юстиції у м. Києві стосовно національності батька позивача - ОСОБА_4, а саме: про зміну національності «українець» на «поляк».

До заяви позивачем було додано копію свідоцтва про народження заявника; копію свідоцтва про шлюб ОСОБА_4 та ОСОБА_5; копію довідки з Архіву; копію метричної книги; копію господарської книги; копію відповіді ВДРАЦС Житомирського РУЮ; копію відповіді з Державного архіву Житомирської області; копії заяв свідків.

Листом Відділу реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції в місті Києві від 20.06.2014 року позивача було повідомлено про відсутність актового запису про народження ОСОБА_4, 1935 року народження за результатами проведеної перевірки.

Відповідно до актового запису про шлюб батьків позивача, складеного Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Голосіївського (Московського) районного управління юстиції у м. Києві, національність батька позивача - українець, відповідно до актового запису про народження ОСОБА_2, складеного відділом державної реєстрації актів цивільного стану Голосіївського (Московського) районного управління юстиції у м. Києві, національність батька - українець.

З доданих до заяви матеріалів вбачається, що прізвища та імена батьків та діда позивача відрізнялися в написанні (ОСОБА_7, ОСОБА_7), що стало підставою для відмови у прийнятті заяви позивача про внесення змін до актових записів про шлюб батьків позивача та народження позивача та розгляді її по суті через відсутність актового запису про народження батька позивача та інших доказів, які підтверджують національність батька позивача - «поляк».

Позивач не погоджується з підставами для відмови у внесенні змін до актових записів цивільного стану № 737 та № 707, у зв'язку з чим просить зобов'язати відповідача внести відповідні зміни до даних актових записів.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» № 2398-VI від 01.07.2010р. (із змінами та доповненнями) (далі - Закон № 2398-VI).

Згідно з ч. 1 ст. 6 вказаного Закону, відділи державної реєстрації актів цивільного стану проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження.

Відповідно до підпунктів 2, 3 статті 9 Закону № 2398-VI, державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану. Актовий запис цивільного стану - це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації акта цивільного стану.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону № 2398-VI, внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав.

Частинами 3, 4, 6 зазначеної Статті передбачено, що заява про внесення змін до актового запису цивільного стану подається до відповідного органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника, а у випадках, передбачених законодавством, - за місцем зберігання актового запису цивільного стану.

Зміни до актового запису цивільного стану вносяться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання відповідного актового запису.

Після внесення змін до актового запису цивільного стану заявнику повторно видається свідоцтво про державну реєстрацію акта цивільного стану.

Порядок внесення змін до актових записів цивільного стану регулюється Правилами внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 № 96/5, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 14.01.2011 за № 55/18793 (далі - Правила).

Відповідно до п. 1.1 Правил, внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться відділами державної реєстрації актів цивільного стану районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних управлінь юстиції (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану) у випадках, передбачених чинним законодавством. У разі відмови у внесенні змін до актових записів цивільного стану у висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану вказуються причини відмови та зазначається про можливість скарження його у судовому порядку.

Згідно п. 1.7 Правил, зміни до актового запису цивільного стану вносяться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання відповідного актового запису, за винятком випадків, встановлених у пункті 2.28 розділу II цих Правил. У разі зберігання актового запису цивільного стану (метричного запису) у державній архівній установі внесення змін безпосередньо до актового запису (метричного запису) проводиться зазначеною установою за повідомленням відділу державної реєстрації актів цивільного стану.

На підтвердження достовірності представлених заявником документів про державну реєстрацію актів цивільного стану відділом державної реєстрації актів цивільного стану, дипломатичним представництвом чи консульською установою України додаються до матеріалів справи повні витяги з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, копії відповідних актових записів цивільного стану, на підставі яких вирішується питання щодо необхідності внесення змін або відмови в цьому. Якщо актовий запис цивільного стану, до якого потрібно внести зміни, зберігається в архіві іншого відділу державної реєстрації актів цивільного стану України, то відділ державної реєстрації актів цивільного стану, який прийняв заяву, надсилає відповідний запит щодо підтвердження відповідності відомостей у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян даним паперового носія актового запису цивільного стану, яке в подальшому додається до повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян у відповідній справі. Копія актового запису цивільного стану направляється, якщо про необхідність її надіслання було зазначено у запиті (п. 2.7 Правил).

Відповідно до п.п.2.15.9 Правил, висновок відділу державної реєстрації актів цивільного стану складається, якщо під час державної реєстрації акту цивільного стану були допущені помилки (перекручення, пропуск відомостей, окремих слів або граматичні помилки чи вказані неправильні відомості).

Згідно п.п.2.16.7 Правил, зміни, доповнення, виправлення вносяться в паперові носії актових записів цивільного стану та одночасно до Державного реєстру актів цивільного стану громадян на підставі рішення суду про внесення змін, доповнень або виправлень в актові записи цивільного стану вносяться відповідні зміни, які зазначені в рішенні суду.

Відповідно до пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами справ про встановлення неправильності запису в актах громадянського стану" від 07.07.1995 року № 12, у разі відмови органом РАЦС внести зміни до актів громадянського стану, заяви з цього приводу підлягають розгляду в судовому порядку.

При дослідженні матеріалів справи колегією суддів було встановлено, що згідно свідоцтва про народження позивача від 21.04.1965 року № 737, національність батька позивача ОСОБА_4 (рос.) зазначено "украинец", національність матері позивача ОСОБА_8 (рос.) зазначено "украинка".

За даними Архівної довідки Державного архіву Житомирської області від 24.04.2013 року №Ш/968-1, в костьольній книзі реєстрації народжень по містечку Ліщин Житомирського повіту Волинської губернії (нині с.Ліщин Житомирського району Житомирської області) за 1909 рік містяться відомості, що ОСОБА_7 «так в документі» народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року в Іванківській колонії, дата хрещення 05.04.1909 року, батьки -ОСОБА_9, ОСОБА_10, уроджена Клянова.

Відповідно до відомостей із господарської книги батьками позивача були ОСОБА_4 та ОСОБА_8, та вказана їх національність «українці».

Відповідно до статті 28 Цивільного кодексу України, фізична особа набуває прав та обов'язків і здійснює їх під своїм ім'ям. Ім'я фізичної особи, яка є громадянином України, складається із прізвища, власного імені та по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить.

Статтею 294 Цивільного кодексу України встановлено, що фізична особа має право на ім'я та на транскрибований запис її прізвища та імені відповідно до своєї національної традиції. У разі перекручення імені фізичної особи воно має бути виправлене.

Так на офіційний запит позивача Житомирською обласною державної адміністрацією було надано відповідь у формі листа від 24.04.2013 року №Ш/968-2, в якому повідомлено, що книги реєстрації актових записів про шлюб по Туровецькій сільраді Троянівського (нині Житомирського) району за 1933-1934 роки та народження за 1935 рік, на зберігання до Держархіву Житомирської області не надходили, а тому підтвердити реєстрації шлюбу ОСОБА_7 і народження ОСОБА_4 не є можливим.

Крім того, при зверненні позивача із запитом до Головного управління юстиції у Житомирській області Відділу державної реєстрації актів цивільного стану, останнім на адресу позивача було направлено лист-відповідь від 12.08.2013 року №10839/02-12, в якому повідомлялося, що за результатами проведеної перевірки по Державному архіву Житомирської області, актового запису про народження ОСОБА_4 за 1932-1937 роки виявлено не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як було вірно зазначено судом першої інстанції, матеріали даної справи не містять належних та обґрунтованих доказів на підтвердження того, що позивач ОСОБА_2 за національністю є поляком.

Водночас, позивачем під час розгляду справи в суді першої інстанції не було надано ані копії свідоцтва про народження ОСОБА_4, ані копію його паспорта, що відповідно свідчить про відсутність в матеріалах справи належних цьому доказів.

Таким чином, аналізуючи обставини даної справи та оцінюючи зібрані по справі докази, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність заявлених позивачем вимог, які є необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення суду першої інстанції ґрунтується на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень матеріального і процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 жовтня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків Л.П. Борисюк І.Й. Петрик

.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Борисюк Л.П.

Петрик І.Й.