Рішення № 42525254, 27.01.2015, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 2/359/3203/2014

359/12469/14-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2015 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді - Саган В.М.

з участю секретаря судового засідання - Репа А.О.

розглянувши y відкритому судовому засіданні м. Борисполя позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області, третя особа: Відділ державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції, про визнання права власності, поділ, виключення майна з акту опису та звільнення його з-під арешту,

встановив:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася з позовом до суду, який обґрунтувала тим, що за період спільного подружнього проживання з ОСОБА_2 вони за спільні кошти придбали автомобіль Ауді Q7, д.н. НОМЕР_2, який було зареєстровано на ім'я відповідача. Постановою слідчого Генеральної прокуратури України від 19.05.2011 року, у межах розслідування кримінальної справи відносно ОСОБА_2, даний автомобіль арештовано, а згідно вироку Печерського районного суду міста Києва від 27.02.2012 року все належне ОСОБА_2 майно, крім житла, підлягало конфіскації. Вважаючи даний автомобіль спільною сумісною власністю подружжя, позивач просить визнати за нею право власності на ? його частину, виключити автомобіль з акту опису та арешту, звільнити його з-під арешту та поділити, виділивши їй у власність автомобіль, стягнувши з неї на користь держави вартість належної ОСОБА_2 частки у автомобілі. Також просить звільнити з-під арешту належну їй на праві власності земельну ділянку по АДРЕСА_1, яка помилково була арештована постановою слідчого від 14.04.2011 року.

Позивачка ОСОБА_1 до суду не з'явилася, проте забезпечила явку представника, який позов підтримав та наполягав на його задоволенні, з підстав, зазначених у позові.

Відповідач ОСОБА_2 до суду не з'явився, надавши заяву у якій проти позову не заперечував та просив справу розглядати у його відсутність.

Представник Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області до суду не з'явився, хоча неодноразово повідомлявся про час і місце слухання справи належним чином.

Представник третьої особи Відділу державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції при вирішенні даного спору поклалася на думку суду.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи суд знаходить, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Із свідоцтва про укладення шлюбу від 5 грудня 1983 року, виданого Красносільською сільською радою Бершадського району Вінницької області, актовий запис № 24, вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 1 грудня 1979 року.

12 травня 2005 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір дарування земельної ділянки, зареєстрований у реєстрі за № 910, відповідно до якого право власності на земельну ділянку площею 0,10 га. по АДРЕСА_1, кадастровий номер 321500000:11:046:0010 перейшло від ОСОБА_2 до ОСОБА_1. Дана обставина підтверджується договором, що міститься у матеріалах справи, довідкою в.о. начальника Відділу Держкомзему у місті Бориспіль Київської області від 15.06.2011 року № 2098 та відповіддю заступника начальника управління Держземагенства у Бориспільському районі від 8.07.2014 року № 06-06/1418 відповідно до яких власником вказаної земельної ділянки на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 319690, зареєстрованого в книзі реєстрації за № 010533700899 від 22.11.2005 року є ОСОБА_1.

У 2009 році, за час перебування у шлюбі, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 придбали автомобіль Ауді Q7, д.н. НОМЕР_2, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, відповідно до якого реєстрація права власності на автомобіль була здійснена на ім'я ОСОБА_2.

Вироком Печерського районного суду міста Києва від 27.02.2012 року ОСОБА_2 засуджено за вчинення злочину. Відповідно до виконавчого листа, виданого Печерським районним судом міста Києва 8.11.2012 року, суд присудив конфіскувати у ОСОБА_2 все майно крім житла, яке належить йому на праві особистої приватної власності.

Виконання вироку Печерського районного суду міста Києва від 27.02.2012 року, в частині конфіскації у ОСОБА_2 майна, здійснюється Відділом ДВС Бориспільського міськрайонного управління юстиції.

Під час провадження досудового слідства у кримінальній справі відносно ОСОБА_2, постановою слідчого Генеральної прокуратури України від 14.04.2011 року накладено арешт на земельну ділянку площею 0,10 га., яка знаходиться у АДРЕСА_1, а 19.05.2011 року накладено арешт на автомобіль Ауді Q7, д.н. НОМЕР_2.

27 червня 2014 року постановою державного виконавця ВДВС Бориспільського МРУЮ накладено арешт на все майно ОСОБА_2. Того ж дня окремою постановою державного виконавця повторно накладено арешт на спірний автомобіль.

3 липня 2014 року державним виконавцем ВДВС Бориспільського МРУЮ проведено опис автомобіля Ауді Q7, д.н. НОМЕР_2 та накладено заборону на його відчуження.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте ним, за час шлюбу на підставі договору дарування.

Таким чином, земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 є особистою приватною власністю позивачки, оскільки набута нею у власність хоч і під час шлюбу, проте на підставі договору дарування від 12.05.2005 року, тому не може бути конфіскована внаслідок вчинення ОСОБА_2 злочину, відповідно її арешт є протиправним. Вказана ділянка підлягає звільненню з-під арешту.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

З огляду на викладені положення закону вимога про визнання за позивачем права власності на ? частину автомобіля також підлягає задоволенню.

Частиною 1 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» особі, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, гарантовано право звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до п. 4-4. Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про виключення майна з опису» № 6 від 27.08.1976 року встановивши, що описане майно, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами або за даними вимогами, суд відповідно до ч. 7 ст. 203 ЦПК виключає це майно з опису незалежно від заявлених позивачем вимог.

У зв'язку з належністю позивачці на праві власності ? частини автомобіля Ауді Q7, д.н. НОМЕР_2, накладення на нього арешту, опис та передача на реалізацію є протиправним, оскільки цим порушено право власності позивачки.

Відповідно до ст.. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Статтею 70 СК України передбачено у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно ст.. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Спірний автомобіль є неподільним майном, а тому підлягає присудженню одному з подружжя із стягненням на користь іншого грошової компенсації вартості його частки.

У своїй заяві адресованій суду ОСОБА_2 не заперечував проти задоволення позову, цим самим визнав можливість виділення автомобіля у власність позивачці із стягненням з неї на користь держави компенсації вартості його частки у автомобілі. До того ж виділення автомобіля у власність саме позивачці, а не відповідачу, пов'язане із тим, що даний автомобіль необхідний їй як приватному підприємцю для здійснення господарської діяльності, а також для проходження лікування тяжкої хвороби за межами міста Бориспіль.

Згідно звіту ТОВ «Агентство експертної оцінки» про незалежну оцінку транспортного засобу від 8.12.2014 року вартість автомобіля Ауді Q7, д.н. НОМЕР_2 становить 385253,00 грн.. У зв'язку з цим, кошти у сумі 192626,50 грн. (1/2 частина) підлягають стягненню з позивачки не на користь ОСОБА_2, а на користь держави, на підставі виконавчого листа Печерського районного суду міста Києва, виданого 8.11.2012 року та на реквізити зазначені у виконавчому листі.

На підставі викладеного та керуючись ст. 57, 60, 69, 70, 71 СК України, ст.. 321 ЦК України, Закону України «Про виконавче провадження»,керуючись ст.. 3, 10, 60, 212-215 ЦПК України, суд

Вирішив:

Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину автомобіля марки AUDI Q7, номер шассі (кузов) НОМЕР_3, 2009 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2.

Поділити автомобіль марки AUDI Q7, номер шассі (кузов) НОМЕР_3, 2009 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виділивши даний автомобіль у особисту приватну власність ОСОБА_1 та стягнувши з ОСОБА_1 у дохід держави грошову компенсацію вартості частки ОСОБА_2 у автомобілі у розмірі 192626,50 грн. на наступні реквізити: УДКСУ у Печерському районі м. Києва; р/р 31110106700007; ЄДРПОУ 38004897; МФО 820019; КЕКД 21081100;01; Банк ГУ ДКСУ у м. Києві.

Виключити автомобіль марки AUDI Q7, номер шассі (кузов) НОМЕР_3, 2009 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2, з акту опису й арешту майна головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_3 від 3.07.2014 року.

Звільнити автомобіль марки AUDI Q7, номер шассі (кузов) НОМЕР_3, 2009 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 з-під арешту, накладеного постановою слідчого Генеральної прокуратури України від 19.05.2011 року та постановами головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції Штефан Н.П. від 27.06.2014 року.

Звільнити земельну ділянку площею 0,10 га., кадастровий номер 321500000:11:046:0010, яка знаходиться у АДРЕСА_1 з-під арешту, накладеного постановою слідчого Генеральної прокуратури України від 14.04.2011 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.М. Саган