Ухвала суду № 42521256, 27.01.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/4550/14

Головуючий у 1-й інстанції: Блонський В.К.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

27 січня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Залімського І. Г.

суддів: Смілянця Е. С. Сушка О.О.

секретар судового засідання: Лозінська Н.В.,

за участі :

представника відповідача: Шевчука В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства "Довжоцький спиртовий завод" до Кам'янець-Подільської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ,

В С Т А Н О В И В :

В жовтні 2014 року Державне підприємство "Довжоцький спиртовий завод" (далі - позивач, ДП "Довжоцький спиртовий завод") звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Кам'янець-Подільської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області (далі - Кам'янець-Подільська ОДПІ, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2014 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2014 року скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованої постанови.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив вимоги, що в ній викладені, задовольнити.

Позивач в судове засідання повноважного представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Згідно із ч.4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Керуючись положеннями даної норми та враховуючи відсутність заперечень представника відповідача, колегія суддів вирішила провести розгляд справи за даної явки сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено вірно судом першої інстанції, посадовими особами Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ДП «Довжоцький спиртовий завод», код ЄДРПОУ 23841854, бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за березень 2014 року.

За результатами перевірки складено акт №763/22-09-15-01/23841854 від 27.06.2014 року.

В ході перевірки відповідачем виявлені та відображені в акті порушення позивачем пунктів 200.1, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за березень 2014 року в сумі 488642 грн., та порушення підпункту а) пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.3, 200.10 статті 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем завищено від'ємне значення з податку на додану вартість за березень 2014 року на суму 624497 грн.

На підставі акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення №0003711501 від 14.07.2014 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань) з податку на додану вартість у розмірі 488642 грн., за березень 2014 року і застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 244321 грн., та податкове повідомлення-рішення №0003721501 від 14.07.2014 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 624497 грн.

Позивач не погодився із вказаними рішеннями та оскаржив їх до суду.

Задовольняючи позов ДП «Довжоцький спиртовий завод», суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки є необґрунтованими, а тому прийняті на їх підставі рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугував висновок податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства під час господарських взаємовідносин із товариством з обмеженою відповідальністю Торгово-промисловою компанією «Укрхімекспорт».

Встановлено, що позивач здійснює виробництво спирту та виготовлення дріжджів відповідно до Регламенту виробничого технологічного на виробництво мелясно-спиртової бражки і пресованих хлібопекарських дріжджів ВТР 238418545-2007, розробленого УкрНДІспиртбіопрод 24 квітня 2007 року.

31 січня 2006 року між державним підприємством «Довжоцький спиртовий завод» (виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю Торгово-промисловою компанією «Укрхімекспорт» (замовник) укладено договір переробки давальницької сировини № 111-075-НJ06 від 31 січня 2006 року, згідно якого замовник передає виконавцю давальницьку сировину-мелясу, а також необхідні матеріали для випуску дріжджів хлібопекарських пресованих спиртових, а виконавець із отриманої давальницької сировини виконує роботи по переробці меляси і випуску дріжджів хлібопекарських пресованих спиртових.

Давальницька сировина зберігається за договором зберігання № 212-040-НJ06 від 31.12.2005 року.

Також між державним підприємством «Довжоцький спиртовий завод» (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю Торгово-промисловою компанією «Укрхімекспорт» (постачальник) укладено договори поставки меляси бурякової зокрема № 129-389-NР13 від 29 листопада 2013 року, та № 129-137-NР14 від 11 березня 2014 року згідно яких постачальник передає, а покупець приймає мелясу бурякову та оплачує її вартість в обумовлені договором строки за встановленою ціною.

Відповідач за результатами перевірки прийшов до висновку, що договором переробки давальницької сировини не передбачено норми витрат матеріалів на виробництво одиниці продукції та відповідно норми виходу готової продукції.

Аналізом наданих для перевірки документів, якими оформлено списання сировини на виробництво та вихід готової продукції встановлено, що підприємство в процесі однопоточного двопродуктового виробництва використовує всю взяту в переробку мелясу-власну та давальницьку.

Враховуючи те, що відповідно до однопоточної двопродуктової схеми виробництва відбувається сумісна переробка власної та давальницької меляси, не має можливості підтвердити вихід дріжджів саме із сировини яка залучалась у виробництво на давальницьких умовах. Таким чином даними технологічними умовами виробництва не підтверджується виконання умов договору № 111-075-НJ06 від 31 січня 2006 року, щодо переробки давальницької сировини (меляси) та виготовлення готової продукції-дріжджів хлібопекарських із даної сировини.

Перевіркою не встановлено, а підприємством не надано замовлення на обсяг випуску дріжджів з давальницької сировини від ТОВ ТПК «Укрхімекспорт».

За даними бухгалтерського обліку позивача всі вироблені дріжджі відображались як такі, що виготовлені із давальницької сировини.

Відповідно до актів приймання-передачі, всі виготовлені дріжджі позивач передав представнику ТОВ ТПК «Укрхімекспорт».

Оскільки частина дріжджів є власною готовою продукцією підприємства то їх передача ТОВ ТПК «Укрхімекспорт» повинна відображатися як доходи від реалізації готової продукції, які відповідно будуть більшими за доходи від надання послуг по переробці давальницької меляси.

База оподаткування з вартості поставленої готової продукції-дріждів у березні 2014 року занижена в зв'язку із тим, що в неї не включена вартість сировини, що утворює основу вироблюваної продукції, а саме меляси, всього на суму 64152 грн.

Таким чином внаслідок того, що не проводився розподіл виходу дріжджів при сумісній переробці власної та давальницької сировини між її власниками, враховуючи особливості двопродуктового виробництва, за рахунок реалізації послуг з переробки давальницької меляси на дріжджі, позивач занизив об'єкт оподаткування за березень 2014 року в сумі 64151 грн., сума податку на додану вартість становить 12830 грн. Відповідний розрахунок доданий до акту перевірки.

Податкове зобов'язання за березень 2014 року позивачем формувалось за рахунок здійснення операцій в тому числі з надання послуг з переробки меляси на дріжджі та послуг зберігання меляси.

Загальна сума податкового кредиту в березні 2014 року склала 303785 грн., відхилення в сумі 611667 грн., виникло за рахунок неправомірно сформованого кредиту з податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних від ДП «Довжоцький спиртовий завод» № 4 від 03.03.2014 року, сума податку на додану вартість становить 151666,67 грн., № 52 від 14.03.2014 року, сума податку на додану вартість становить 230000 грн., № 78 від 21.03.2014 року, сума податку на додану вартість становить 230000 грн.

Основною сировиною для виробництва спирту позивачем є меляса, отримання якої здійснюється з місць зберігання, тобто ємностей на території підприємства та пристанційній базі.

Меляса яка надходить за договором поставки та меляса яка надходить за договором переробки давальницької сировини зберігається в одних ємностях, хоча умовами договору зберігання позивачу таке право не надано.

Отримана меляса для переробки в якості давальницької сировини фактично при надходженні йде на переробку, тобто необхідності укладати договір не було потреби.

Враховуючи наведене відповідач вважає, що такий договір складений без наміру створення правомірного юридичного результату і фактично приховує реальну господарську діяльність позивача стосовно купівлі меляси для виробництва спирту і дріжджів.

Крім того, позивач сформував податковий кредит з податку на додану вартість не за першою подією-датою оприбуткування меляси, а за датою отримання податкових накладних, відповідно неправомірно сформовано податковий кредит в березні 2014 року за податковими накладними № 4 від 03.03.2014 року, сума податку на додану вартість становить 151666,67 грн., № 52 від 14.03.2014 року, сума податку на додану вартість становить 230000 грн., № 78 від 21.03.2014 року, сума податку на додану вартість становить 230000 грн., тобто його завищено на суму 611667 грн.

Колегія суддів вважає такі висновки відповідача хибними, виходячи з наступного.

На підставі зазначених договорів за період з 01.03.2014 року по 31.03.2014 року позивач виготовляв дріжджі із отриманої від ТОВ ТПК «Укрхімекспорт» давальницької сировини виключно із застосуванням двопродуктової схеми, яка передбачає одночасне виробництво спирту та дріжджів на основі сумісної переробки власної та давальницької меляси.

Відповідно до Регламенту виробничого технологічного на виробництво мелясно-спиртової бражки і пресованих хлібопекарських дріжджів ВТР 238418545-2007, розробленого УкрНДІспиртбіопрод 24 квітня 2007 року, впроваджено у виробництво удосконалену однопотокову схему за якою виробляють спиртову бражку із купленої сировини та хлібопекарські дріжджі пресовані із давальницької сировини.

При відсутності попиту на дріжджі або за наявності дефектної меляси, за відсутності давальницької сировини, завод може працювати виробляючи тільки один продукт-спиртову бражку.

Відповідно до бухгалтерських документів меляса яка закупляється та меляса яка надходить в якості давальницької сировини транспортується, приймається на зберігання та обліковується по масі окремо, але приймається на зберігання в одних ємностях. Виписування меляси для переробки здійснюється окремо і змішується після зважування в процесі підготовки меляси до виробництва.

Для виробництва спирту використовується власна меляса, для виробництва дріжджів використовується давальницька меляса, водночас технологічний процес виробництва кінцевих продуктів передбачає змішування купленої та давальницької меляси.

Слід зауважити, що при проведенні перевірки, відповідач не проводив перевірку дотримання позивачем технологічного процесу. Також, всі первинні документи, що підтверджують господарські операції підприємства з отримання давальницької меляси, її подальшої переробки в дріжджі та передачу замовнику є предметом перевірки, якою не встановлено порушень порядку бухгалтерського та податкового обліку господарських операцій при виробництві продукції та її реалізації і передачі.

Виходячи з викладеного, є необґрунтованим штучне розрахункове виділення при проведенні перевірки певної кількості дріжджів як таких, що має належати позивачу в процесі їх виготовлення, оскільки виробництво дріжджів проводиться за Регламентом тільки із давальницької сировини, яка не належить позивачу і взагалі Регламентом не передбачено виробництво дріжджів із власної меляси.

Стосовно доводів відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства в частині формування податкового кредиту в березні 2014 року за податковими накладними №4 від 03.03.2014 року, №52 від 14.03.2014 року, №78 від 21.03.2014 року, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 201.1 ст.201 ПК України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: у паперовому вигляді; в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до підпункту а) пункту 198.1, пунктів 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій в тому числі з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Отже, стаття 198 Податкового кодексу України встановлює право платника податків на віднесення сум податку до податкового кредиту в зв'язку із настанням дати певної події, що відбулася раніше, а не обов'язок платника податку на віднесення суми податку на додану вартість до податкового кредиту в зв'язку із настанням дати певної події, що відбулася раніше, на відміну від дати виникнення податкових зобов'язань згідно статті 187 Податкового кодексу України.

Враховуючи, що позивач отримав податкові накладні № 4 від 03.03.2014 року, № 52 від 14.03.2014 року, № 78 від 21.03.2014 року, в березні 2014 року, позивач цілком правомірно сформував податковий кредит за вказаними податковими накладними у березні 2014 року.

Відповідно до статті 201 Податкового кодексу УкраїниПри здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Відповідач не надав жодних доказів відсутності факту реєстрації податкових накладних № 4 від 03.03.2014 року, № 52 від 14.03.2014 року, № 78 від 21.03.2014 року, в березні 2014 року, доказів порушення порядку заповнення податкової накладної чи доказів відмови продавця товарів/послуг надати податкові накладні.

В акті перевірки відповідач також зазначає, що згаданий договір зберігання № 212-040-НJ06 від 31.12.2005 року укладений без наміру створення правомірного юридичного результату і фактично приховує реальну господарську діяльність позивача стосовно купівлі меляси для виробництва спирту та дріжджів.

Однак, такі доводи колегія суддів вважає безпідставними, адже постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 серпня 2014 року, залишеної без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2014 року, встановлено правомірність договору зберігання № 212-040-НJ06 від 31.12.2005 року укладеного позивачем з товариством з обмеженою відповідальністю Торгово-промисловою компанією «Укрхімекспорт».

Відповідно частини 1 статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Разом з цим, відповідач не зміг належним чином обґрунтувати яким чином договір зберігання № 212-040-НJ06 від 31.12.2005 року впливає на розмір податкового кредиту позивача, оскільки податкові накладні № 4 від 03.03.2014 року, № 52 від 14.03.2014 року, № 78 від 21.03.2014 року, отримані позивачем в зв'язку із закупкою та постачанням меляси від ТОВ ТПК «Укрхімекспорт».

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 198 та статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2014 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 03 лютого 2015 року .

Головуючий Залімський І. Г.

Судді Смілянець Е. С.

Сушко О.О.