Рішення № 42521107, 30.01.2015, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2015 р. Справа № 926/540/14

За позовом публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»

до товариства з додатковою відповідальністю «Інтер-А»

третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору - товариство з обмеженою відповідальністю «Боянівка Імпекс ЛТД»

про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності - 13 476 000,00 грн.

суддя Байталюк В. Д.

за участю представників сторін:

від позивача - Авдієнко О. А., довіреність від 16.01.2015 № 166;

від відповідача - Купіна В. Ю., довіреність від 01.10.2014 вих. № 0101;

від третьої особи - Бурма С. О., довіреність від 14.03.2014 № 0050.

СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», м. Київ, звернулося з позовом до товариства з додатковою відповідальністю «Інтер-А», м. Чернівці, про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності.

Позов мотивується тим, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Боянівка Імпекс ЛТД» та акціонерним-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» правонаступником якого є позивач було укладено генеральний договір № 39 про здійснення кредитування від 08.08.2008 та додатковий договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 2 до генерального договору від 08.08.2008 до якого в подальшому внесено зміни шляхом укладання додаткових договорів № 1 від 07.08.2009, № 2 від 12.07.2010, № 3 від 30.12.2010, № 4 від 05.09.2011 та № 5 від 05.09.2012. Також, 08.08.2008 між банком та відповідачем було укладено іпотечний договір № 39 посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Соломком В. В. за реєстрованим за № 2258, відповідно до якого в іпотеку банку було передано нерухоме майно, а саме: склад-магазин, підсобні та офісні приміщення і пункт харчування літ. «Б» та літ. «З», загальною площею 4886,70 м2, що знаходиться в м. Чернівці, вул. Миколаївська, 36-Н, та належить відповідачу на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 21.01.2008, виданого виконавчим комітетом Чернівецької міської ради на підставі рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради № 959/24 від 25.12.2007, зареєстрованого Чернівецьким комунальним обласним БТІ 07.02.2008. У зв'язку з невиконанням товариством з обмеженою відповідальністю «Боянівка Імпекс ЛТД» умов генерального кредитного договору позивач просить суд звернути стягнення на предмет іпотеки, що належить на праві власності відповідачу.

Ухвалою суду від 08.04.14 порушено провадження у справі, розгляд її призначено на 29.04.14.

29.04.2014 у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Паскаря А. Д. в порядку повторного автоматичного розподілу справу № 926/540/14 передано до провадження судді Байталюку В. Д. (розпорядження від 29.04.2014).

Ухвалою від 14.05.2014 залучено товариство з обмеженою відповідальністю «Боянівка Імпекс ЛТД» третьою особою на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору.

Відповідач позов не визнає з підстав викладених у наданому письмовому відзиві.

В ході розгляду справи відповідачем заявлено клопотання про проведення судової будівельно-технічної експертизи.

Ухвалою від 20.06.2014 призначено у даній справі судову будівельну-технічну експертизу, провадження якої доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз та зупинено провадження у справі.

30.12.2014 до господарського суду Чернівецької області від експертної установи надійшла справа № 926/540/14 із висновком судового експерта згідно якого ринкова вартість іпотечного майна становить 13554973,00 грн. з ПДВ.

Ухвалою від 12.01.2015 провадження у справі поновлено з 26.01.2015.

У судовому засіданні, яке відбулося 26.01.2015 оголошено перерву до 30.01.2015.

22.01.2015 відповідач звернувся з клопотанням про зупинення провадження по даній справі до закінчення строку подачі конкурсними кредиторами заяв про включення до складу кредиторів у справі № 926/1908-б/14 про банкрутство відповідача. Клопотання мотивоване посиланням на статтю 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Представник позивача заперечував проти задоволення вказаного клопотання відповідача. Натомість, представник третьої особи підтримав клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

Відповідно до частин першої, четвертої та п'ятої статті 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави. Про зупинення провадження у справі виноситься ухвала. Ухвалу про зупинення провадження може бути оскаржено.

Пунктом 3.16 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 роз'яснено про те, що статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним. Зокрема, відповідно до частини першої статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому, пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиційне значення (частини 3, 4 статті 35 ГПК України). Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Іпотекодавцем є особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов'язання або зобов'язання іншої особи перед іпотекодержателем. При цьому, іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника. Відповідно до частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Отже, майновий поручитель та основний боржник, зобов'язання якого перед кредитором забезпечені іпотекою нерухомого майна, що належить на праві власності майновому поручителю, відповідають перед кредитором солідарно, з особливістю того, що відповідальність майнового поручителя обмежується вартістю предмета іпотеки.

Відтак, у разі невиконання основним боржником зобов'язання, забезпеченого іпотекою нерухомого майна майнового поручителя, іпотекодержатель, як кредитор, вправі вимагати виконання основного зобов'язання як від боржника, так і його майнового поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо, а у разі пред'явлення таких вимог до майнового поручителя, останній відповідає в межах взятих на себе зобов'язань перед іпотекодержателем згідно умов договору іпотеки. Зазначений спосіб захисту майнового права узгоджується із способами захисту майнових прав згідно статей 15, 16 Цивільного кодексу України.

Правова позиція про солідарність обов'язків основного боржника за кредитним договором та його майнового поручителя в межах вартості предмета іпотеки викладена у постанові Верховного Суду України № 14/030 від 03.06.2014 у справі № 25/5005/6641/2012.

Відтак, виходячи з положень статей 1, 33 Закону України «Про іпотеку», відповідач (майновий поручитель) та третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (основний боржник), відповідають перед позивачем (кредитор, іпотекодержатель) солідарно за зобов'язаннями товариства з обмеженою відповідальністю «Боянівка Імпекс ЛТД» з повернення кредитних коштів.

Обставини, які будуть встановлені господарським судом за результатами розгляду конкурсних вимог публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», заявлених у справу про банкрутство товариства з додатковою відповідальністю «Інтер-А», не вплинуть на оцінку доказів у даній справі, оскільки предметом доказування у даній справі є наявність заборгованості у третьої особи за кредитними договорами на момент порушення позовного провадження у справі № 926/540/14, а для розгляду справи про банкрутство визначається розмір заборгованості третьої особи на момент порушення провадження у справі про банкрутство № 926/1908-б/14. Отже предмети доказування розміру заборгованості у позовному провадженні щодо майнового поручителя та в провадженні у справі про його банкрутство за кредитними договорами є різними та не можуть мати преюдиційного значення для даної справи.

З урахуванням викладеного суд відмовляє відповідачу у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.

Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини у справі, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, дослідивши та оцінивши в сукупності надані докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

08.08.2008 між позивачем та третьою особою було укладено генеральний договір № 39 про здійснення кредитування.

До генерального договору було внесено зміни та доповнення, та укладено договори про внесення змін до них, на виконання яких позивач перерахував на користь третьої особи грошові кошти.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Боянівка Імпекс ЛТД» (третя особа) свої обов'язки щодо повернення кредиту та сплати процентів не виконало, станом на 18 березня 2014 року утворилася заборгованість у розмірі 4025258,37 доларів США та 5691,45 гривень, а саме:

ь заборгованість за кредитом - 3374000,00 доларів США (в еквіваленті по офіційному курсу НБУ станом на 18.03.2014 - 32919443,20 грн.);

ь заборгованість за процентами - 357045,24 доларів США (в еквіваленті по офіційному курсу НБУ станом на 18.03.2014 - 3483618,98 грн.);

ь розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту - 270721,84 доларів США (в еквіваленті по офіційному курсу НБУ станом на 18.03.2014 - 2641378,81 грн.);

ь розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків - 23491,29 доларів США (в еквіваленті по офіційному курсу НБУ станом на 18.03.2014 - 229199,84 грн.);

ь комісії - 5691,45 гривень.

Викладені обставини встановлені рішенням господарського суду Чернівецької області від 06.06.2014 у справі № 926/699/14, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.08.2014 та постановою Вищого господарського суду України від 08.10.2014, а тому в силу частини третьої статті 35 Господарського процесуального кодексу України не потребують повторному доказуванню при розгляді даної справи.

На забезпечення виконання зобов'язань за генеральним договором між позивачем та відповідачем було укладено іпотечний договір від 08.08.2008 № 39 посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Соломко В. В., зареєстрованого в реєстрі за № 2258 (далі - Іпотечний договір), за умовами якого відповідач передав в іпотеку Банку наступне нерухоме майно: склад-магазин, підсобні та офісні приміщення і пункт харчування літ. «Б» та літ. «З», загальною площею 4886,70 м2, що знаходиться за адресою: м. Чернівці, вул. Миколаївська, 36-Н (далі - Предмет іпотеки).

В подальшому, 30.09.2009 між сторонами був укладений Договір № 1 про внесення змін до Іпотечного договору та 06.09.2011 був укладений Договір № 2 про внесення змін до Іпотечного договору, які є його невід'ємними частинами.

06.02.2014 позивачем на адресу відповідача та третьої особи було направлено вимоги про усунення порушень зобов'язання за генеральним договором (вих. № 08.42-186/67-2426 від 05.02.2014) з урахуванням приписів статті 35 Закону України «Про іпотеку».

Протягом встановленого тридцятиденного строку ця вимога відповідачем та третьою особою не була задоволена.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною другою статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку» невиконання або неналежне виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно із частиною третьою статті 36 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Пунктом 4.6.3 Іпотечного договору визначено, що іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до частини першої статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Виходячи з положень частини другої статті 16 Цивільного кодексу України, статей 33, 36, частини першої статті 37 Закону України «Про іпотеку», не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо такий спосіб передбачено Іпотечним договором (така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 19.08.2014 у справі № 5011-32/10471-2012).

Відповідно до висновку № 2383 від 25.12.2014 оціночно-будівельної експертизи, проведеної експертом Сенейко І. Б. Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз ринкова вартість предмету іпотеки становить 13554973,00 гривень з ПДВ.

Посилання відповідача на пункт 38 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», не може бути застосовано, оскільки він торкається лише випадку коли не було вжито заходів досудового врегулювання, а в даному випадку, окрім багаторазово усних перемовин, відповідачу та третій особі були направлені письмові вимоги в порядку статті 35 Закону України «Про іпотеку», що і є письмовим підтвердженням встановленої діючим законодавством спроби позасудового врегулювання.

Отже твердження відповідача щодо невірного вибору способу захисту права та відсутності предмету спору є безпідставними.

Також слід зазначити, що у Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.1999 (Справа № 1-7/99) зазначено, що положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи). Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України. Відповідно до мотивувальної частини цього рішення, «за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце».

Таким чином, до правовідносин, які виникли між сторонами необхідно застосувати саме той закон який діє на час його застосування. Оскільки питання, про звернення стягнення на предмет іпотеки виникло в 2014 році, то відповідно і застосовуватись повинні норми закону, які діють в даний час.

Судові витрати слід віднести на відповідача, з вини якого спір безпідставно доведено до розгляду судом.

На підставі викладеного, керуючись статтями 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. В рахунок часткового погашення заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю «Боянівка Імпекс ЛТД» перед публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» за Генеральним договором про здійснення кредитування № 39 від 08.08.2008 (з урахуванням додаткових договорів, в тому числі і Додаткового договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 2 від 08.08.2008, договорів про внесення змін та доповнень, та додатків до них) у розмірі 13554973,00 гривень звернути стягнення на предмет іпотеки, що належить на праві власності товариству з додатковою відповідальністю «Інтер-А» (м. Чернівці, вул. Миколаївська. 36-Н, ідентифікаційний код 30311635) шляхом визнання за публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» (м. Київ, вул. Ковпака, 29, ідентифікаційний код 00039019) права власності на будівлі, а саме: склад-магазин, підсобні та офісні приміщення і пункт харчування літ. «Б» та літ. «З», загальною площею 4886,70 м2, що знаходиться за адресою: м. Чернівці, вул. Миколаївська, 36-Н.

3. Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю «Інтер-А» (м. Чернівці, вул. Миколаївська. 36-Н, ідентифікаційний код 30311635) на користь публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (м. Київ, вул. Ковпака, 29, ідентифікаційний код 00039019) судовий збір у розмірі 73080,00 грн.

Повне рішення складено 31.01.2015.

Суддя В. Байталюк