Рішення № 42520434, 28.01.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.2015Справа № 904/9008/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кривбасоптіма»

до Підприємства об'єднання громадян «Добробут» Дніпропетровської обласної громадської організації «Управління соціального захисту ветеранів та інвалідів Міністерства внутрішніх справ України»

про стягнення 2 558 970, 98 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Кісуріна В.С.

від відповідача: Кузбий Ю.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кривбасоптіма» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Підприємства об'єднання громадян «Добробут» Дніпропетровської обласної громадської організації «Управління соціального захисту ветеранів та інвалідів Міністерства внутрішніх справ України» про стягнення заборгованості за договором № 85 на поставку нафтопродуктів від 11.03.2013 р. у розмірі 1 793 920, 38 грн., а також 107 240, 31 грн. - пені, 302 162, 02 грн. - інфляційних втрат та 20 % річних у розмір 355 648, 27 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань перед позивачем щодо оплати поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2014 р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Кривбасоптіма» направлено за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2014 р. порушено провадження у справі № 904/9008/14 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 24.12.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2014 р. № 904/9008/14 прийнято до свого провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 21.01.2015 р. за участю представників сторін.

У судовому засіданні 21.01.2015 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 28.01.2015 р.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги та просив позов задовольнити.

Представник відповідача подав акт звірки взаємних розрахунків від 28.01.2015 р., підписаний бухгалтером Підприємства об'єднання громадян «Добробут» Дніпропетровської обласної громадської організації «Управління соціального захисту ветеранів та інвалідів Міністерства внутрішніх справ України» та скріплений печаткою підприємства, у якому зазначається, що заборгованість останнього перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Кривбасоптіма» становить 1 846 802, 25 грн.

Також представник відповідача в усному порядку заявив, що не заперечує проти суми основного боргу.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками процесу, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 28.01.2015 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11.03.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кривбасоптіма» та Підприємством об'єднання громадян «Добробут» Дніпропетровської обласної громадської організації «Управління соціального захисту ветеранів та інвалідів Міністерства внутрішніх справ України» укладено договір поставки нафтопродуктів № 85, за умовами якого позивач зобов'язався передати, а відповідач - прийняти та оплатити нафтопродукти, асортимент, кількість, ціна та умову поставки яких узгоджуються сторонами у додаткових угодах, що є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п.п. 4.1., 4.2., 4.3. договору загальна вартість даного договору визначається кількістю отриманого та оплаченого відповідачем протягом дії договору товару. Відповідач зобов'язується оплачувати вартість товару на умовах 100 % передоплати на підставі даного договору, додаткових угод та рахунків-фактур.

Відповідно до п. 5.2. у разі прострочення оплати отриманого за договором товару, відповідач сплачує пеню в розмірі 0, 05 %, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України в період прострочення, за кожен день прострочення від суми заборгованості за даним договором. Крім того, на прострочену суму нараховуються відсотки в розмірі 20 % від дня, коли платіж був здійснений, до дня його фактичного здійснення.

Договір, відповідно до п. 7.1., набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом одного року до 31.12.2013 р. У разі відсутності заяв сторін про розірвання договору за місяць до закінчення строку його дії, договір вважається автоматично пролонгованим на наступний календарний рік на тих же умовах.

Відповідно до укладених сторонами додаткових угод до договору № 85 від 11.03.2013 р. строк оплати товару становить 30 календарних днів з моменту поставки.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору № 85 від 11.03.2013 р. позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 1 840 559, 88 грн., що підтверджується видатковими накладними, засвідчені копії яких долучені до матеріалів справи, та підтверджено представником відповідача, присутнім у судовому засіванні.

Також наявними у справі банківськими виписками з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Кривбасоптіма» підтверджується оплата відповідачем товару на суму 46 639, 50 грн.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що відповідачем допущено прострочення виконання зобов'язання за договором № 85 від 11.03.2013 р. щодо оплати поставленого товару, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 1 793 920, 38 грн., яку позивач просить стягнути з Підприємства об'єднання громадян «Добробут» Дніпропетровської обласної громадської організації «Управління соціального захисту ветеранів та інвалідів Міністерства внутрішніх справ України» в судовому порядку.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

Виходячи із умов договору № 85 від 11.03.2013 р., приймаючи до уваги терміни поставки товару, суд дійшов висновку що строк оплати отриманого відповідачем товару є таким, що настав.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Тож, приймаючи до уваги, що за приписами ст.ст. 4-3, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає у обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості за договором № 85 від 11.03.2013 р. у розмірі 1 793 920, 38 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в цій частині.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення 107 240, 31 грн. - пені, 302 162, 02 грн. - інфляційних втрат та 20 % річних у розмір 355 648, 27 грн.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ст. 524, 533 Цивільного кодексу України грошовим визнається виражене в грошовій одиниці України або грошовому еквіваленті в іноземній валюті зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами п. 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з огляду на те, що ст. 625 Цивільного кодексу України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов'язання", ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.

Як визначено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 230, 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 2.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» за приписом ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Тож, оскільки відповідачем допущено порушення договірних зобов'язань щодо оплати поставленого товару за договором № 85 від 11.03.2013 р., приймаючи до уваги, що відповідачем не надано суду доказів вжиття ним заходів щодо уникнення прострочення виконання зобов'язань, суд вважає обґрунтованим притягнення відповідача до відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно розрахунку позивача за період з 30.05.2013 р. (дата виникнення заборгованості за відповідною поставкою) до 15.10.2014 р. (граничний строк нарахування пені відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України за кожним платежем) розмір пені становить 107 240, 31 грн. інфляційні втрати - 302 162, 02 грн., 20 % річних - 355 648, 27 грн.

Перевіривши правильність нарахування позивачем пені, інфляційних втрат та 20 % річних, судом встановлено, що заявлені до стягнення суми не перевищують розрахунок суду.

Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наведених обґрунтувань, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кривбасоптіма» задовольнити.

2. Стягнути з Підприємства об'єднання громадян «Добробут» Дніпропетровської обласної громадської організації «Управління соціального захисту ветеранів та інвалідів Міністерства внутрішніх справ України» (01021, м. Київ, вул. М. Грушевського, 28/2, код ЄДРПОУ 36354124), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кривбасоптіма» (50103, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Косіора, 70, код ЄДРПОУ 30001532) заборгованість у розмірі 1 793 920, 38 (один мільйон сімсот дев'яносто три тисячі дев'ятсот двадцять грн. 38 коп.) грн., 107 240, 31 (сто сім тисяч двісті сорок грн. 31 коп.) грн. - пені, 302 162, 02 (триста двадцять тисяч сто шістдесят дві грн. 02 коп) грн. - інфляційних втрат, 20 % річних у розмір 355 648, 27 (триста п'ятдесят п'ять тисяч шістсот сорок вісім грн. 27 коп.) грн. та 51 179, 42 (п'ятдесят одна тисяча сто сімдесят дев'ять грн. 42 коп.) грн. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 02.02.2015 р.

Суддя Пригунова А.Б.