Рішення № 42520431, 27.01.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/27669/14 27.01.15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Леостар»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмережа»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «ПОЛІС»

про стягнення 49 105,22 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: Мурильов О.О. - довіреність б/н від 09.11.2014 року;

від відповідача: не з'явилися;

від третьої особи: не з'явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Леостар» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмережа» про стягнення 49 105,22 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності оплати вартості отриманого товару згідно умов Договору поставки №4600034107 від 08.11.2011 року та Договору про відступлення прав вимоги від 31.03.2013 року.

З цих підстав, позивач просив суд задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 49 105,22 грн. - заборгованості, 1 827,00 грн. - судового збору.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 15.12.2014 року порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 27.01.2015 року.

В судове засідання 27.01.2015 року представники відповідача та третьої особи не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу та третій особі на особі на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Провадження у справі порушено ухвалою від 15.12.2014 року, що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 27.01.2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 27.01.2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

08.11.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПОЛІС» (далі по тексту - третя особа, постачальник, первісний кредитор, ТОВ «ПОЛІС») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фудмережа» (далі по тексту - покупець, відповідач, боржник, ТОВ «Фудмережа») укладено Договір поставки №4600034107 (далі по тексту - Договір поставки), за умовами якого (п. 1.1. Договору поставки) Постачальник зобов'язується поставляти товари по цінах і в асортименті вказаними в Специфікації (додаток №1), разом з товаросупровідною документацією, відповідно до поданих покупцем та підтверджених постачальником замовлень, а покупець зобов'язується приймати такі товари і оплачувати.

31.03.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Леостар» (далі по тексту - позивач, новий кредитор) та ТОВ «ПОЛІС» укладено Договір про відступлення прав вимоги (далі по тексту - Договір про відступлення прав вимоги), за умовами якого (п. 1.1. Договору про відступлення прав вимоги) первісний кредитор передає новому кредиторові, а новий кредитор приймає право, що належить Первісному кредиторові, і стає кредитором за Договором №4600034107 від 08.11.2011р. (далі - основний договір), укладений між первісним кредитором та ТОВ «Фудмережа» (далі - боржник).

Відповідно до п. 1. Додатку №1 від 31.03.2013 року до Договору про відступлення прав вимоги від 31.03.2013 року, первісний кредитор та новий кредитор прийшли до згоди, що право вимоги, що відступається за договором про відступлення прав вимоги від 31.03.2013 року, оцінене сторонами в сумі 83 691,27 грн.

31.03.2013 року на виконання вимог п. 3.2. Договору про відступлення права вимоги, за умовами якого Первісний кредитор зобов'язаний передати Новому кредитору документи, що підтверджують права вимоги виконання зобов'язання Боржником Новому кредитору протягом трьох банківських днів з дня підписання даного Договору, ТОВ «Поліс» передало ТОВ «ЛЕОСТАР» оригінали Договору поставки № 4600034107 від 08 липня 2014 року та видаткових накладних, що підтверджується Актом приймання-передачі, укладеним між сторонами.

16.05.2013 року позивачем направлено відповідачу повідомлення від 08.05.2013 року з інформацією про перехід права вимоги до позивача.

Відповідачем сплачено позивачу 30 000,00 грн. що підтверджується банківськими виписками.

Однак, як слідує з матеріалів справи, внаслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасності та повноти оплати вартості отриманого товару, відповідно до умов Договору поставки та Договору про відступлення прав вимоги, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 49 105,22 грн.

Суду не надано жодних доказів сплати відповідачем позивачу заборгованості в розмірі 49 105,22 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до т.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

В силу ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З наданих позивачем доказів вбачається, що ТОВ «ПОЛІС» взяті на себе зобов'язання виконало належним чином, поставило відповідачу товар за відповідну плату згідно умов Договору поставки, а відповідач в порушення умов Договору поставки та Договір про відступлення прав вимоги не сплатив на користь позивача 49 105,22 грн. заборгованості.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 49 105,22 грн. - заборгованості, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмережа» (01103, м. Київ, ЗАЛІЗНИЧНЕ ШОСЕ, будинок 57, код ЄДРПОУ 36387249) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Леостар» (04074, м. Київ, ВУЛИЦЯ МОСТИЦЬКА, будинок 16/2, код ЄДРПОУ 38392423) 49 105 (сорок дев'ять тисяч сто п'ять) грн. 22 коп. - заборгованості, 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Якименко М.М.

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 29.01.2015 року.