Рішення № 42520417, 23.07.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12438/14 23.07.14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Август-Кий», м.Ірпінь, смт.Гостомель, ЄДРПОУ 24582550

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Домінанта Фуд», м.Київ, ЄДРПОУ 37264943

про стягнення 7617,89 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: Мамаєнко О.Д.- по дов.

від відповідача: Качан В.В. - по дов.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Август-Кий», м.Ірпінь, смт.Гостомель звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Домінанта Фуд», м.Київ про стягнення 23 537,19 грн., а саме основного боргу в сумі 17 168,62 грн. та пені в розмірі 6 638,57 грн.

19.07.2014р. до господарського суду надійшла заява без номеру та дати Товариства з обмеженою відповідальністю «Август-Кий» про уточнення позовних вимог, в якій позивач просив стягнути з замовника лише пеню за порушення строків оплати у розмірі 7617,89 грн.

Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Наразі, ст.22 Господарського процесуального кодексу України не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову. У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені чинним процесуальним законодавством (п.3.11 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Наведена заява позивача за своєю правовою природою є заявою про зменшення позовних вимог і відповідає приписам ст.22 Господарського процесуального кодексу України, отже, остання прийнята господарським судом до уваги під час розгляду справи та судом розглядаються остаточні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Август-Кий» про стягнення пені в сумі 7617,89 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Домінанта Фуд» умов договору №003/4/1 від 10.01.2011р. виконання робіт в частині здійснення оплати виконаних робіт у строки, які передбачені договором, що стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач у відзиві №14 від 21.07.2014р. проти задоволення позовних вимог надав заперечення з огляду на відсутність у позивача підстав для нарахування неустойки, оскільки роботи, строк оплати яких, за твердженнями заявника, було порушено, виконані після закінчення терміну дії договору №003/4/1 від 10.01.2011р. Отже, оскільки термін і порядок оплати робіт сторонами погоджено не було, враховуючи погашення основної заборгованості, приймаючи до уваги відсутність між сторонами письмової домовленості щодо забезпечення виконання замовником грошового зобов'язання неустойкою, на думку замовника, позивачем необґрунтовано нараховано пеню у заявленому до стягнення розмірі.

Згідно із ст.75 Господарського процесуального кодексу України судом встановлено, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, дослідивши всі представлені учасниками судового процесу докази, господарський суд встановив:

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з юридичних фактів.

Юридичними фактами є такі факти, які тягнуть певні правові наслідки: виникнення, зміну чи припинення правовідносин. Аналогічну позицію наведено у постановах від 14.07.2014р. та від 26.06.2014р. Вищого господарського суду по справах №904/1378/14 та №911/4611/13.

Як встановлено судом, 31.03.2014р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Август - Кий» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Домінанта Фуд» (замовник) було підписано акт №А-00000009 здачі-прийняття (надання послуг), яким сторони засвідчили виконання виконавцем та приймання замовником робіт (послуг) з фасування макарон у кількості 72 474 упаковок загальною вартістю 21 742,20 грн.

Вказаний акт було підписано представниками обох сторін та скріплено печатками господарських товариств без жодних зауважень та заперечень.

Отже, враховуючи приписи чинного законодавства, приймаючи до уваги позицію Вищого господарського суду України, суд приймає до уваги акт №А-00000009 від 31.03.2014р., як належний доказ надання відповідачу послуг з фасування продукції, а отже і виникнення у сторін взаємних прав та обов'язків.

За твердженнями заявника, які з боку відповідача підтверджені, послуги за актом №А-00000009 від 31.03.2014р. були оплачені Товариством з обмеженою відповідальністю «Домінанта Фуд» в повному обсязі. На підтвердження вказаного факту позивачем представлено до матеріалів справи банківські виписки з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Август-Кий».

Проте, на думку заявника, оплата послуг була здійснена з порушенням строку, що передбачений договором №003/4/1 від 10.01.2011р. виконання робіт, який було укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю «Август-Кий» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Домінанта Фуд». Вказані обставини і стали підставою для нарахування позивачем пені в сумі 7617,89 грн.

За висновками суду, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Август-Кий» про стягнення з Товариства з обмежено відповідальністю «Домінанта Фуд» пені в розмірі 7617,89 грн. підлягають залишенню без задоволення. При цьому, господарський суд виходить з наступного.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ст.546 Цивільного кодексу України).

За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пеня, за визначенням ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

З ч.1 ст.547 Цивільного кодексу України вбачається, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

За змістом ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Разом з тим, згідно зі ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

З п.2.1 Постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» вбачається, що якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом. Тобто, пеня стягується тільки у тому разі, коли її розмір встановлено в договорі.

Наразі, судом встановлено, що при зверненні до суду з вимогами про стягнення пені, позивач посилався на розмір неустойки, який встановлено у п.6.3 договору №003/4/1 від 10.01.2011р.

Проте, за висновками суду, застосування заявником умов договору №003/4/1 від 10.01.2011р. для визначення розміру та порядку обчислення пені за порушення строків оплати послуг за актом №А-00000009 від 31.03.2014р. є необґрунтованим з огляду на наступне.

Згідно зі ст.631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Як встановлено судом, у п.8.1 договору №003/4/1 від 10.01.2011р. сторони погодили, що останній вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2011р.

У випадку якщо протягом одного місяця після закінчення строку дії правочину сторони продовжують виконувати його умови та жоден з контрагентів не заявить про його припинення, то договір вважається пролонгованим на той же строк і на тих же умовах з оформленням відповідної додаткової угоди (п.8.2 договору №003/4/1 від 10.01.2011р.).

Ухвалами від 24.06.2014р. та від 09.07.2014р. господарського суду сторін було зобов'язано надати всі додаткові угоди до вказаного вище правочину, а також представити письмові пояснення щодо дії правочину №003/4/1 від 10.01.2011р. під час підписання акту №А-00000009 від 31.03.2014р. приймання-передачі послуг.

Жодних додаткових угод, які засвідчували волевиявлення контрагентів на пролонгацію зазначеного правочину після 31.12.2011р., сторонами представлено до матеріалів справи не було.

При цьому, у відзиві №14 від 22.07.2014р. відповідач зазначив, що такої угоди між контрагентами не укладалось, строк дії договору не продовжувався. У судовому засіданні 23.07.2014р. позивачем про наявність угоди про продовження терміну дії договору №003/4/1 від 10.01.2011р. не повідомлено.

Отже, з наведеного вище вбачається, що строк дії правочину, на який посилається позивач, як на підставу виникнення між сторонами взаємних прав та обов'язків, закінчився 31.12.2011р.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку, що посилання позивача на умови та строки оплати, відповідальність сторін, що погоджені сторонами у п.п.3.3, 6.3 договору №003/4/1 від 10.01.2011р., є необґрунтованими, оскільки послуги, що прийняті відповідачем за актом №А-00000009 від 31.03.2014р., було надано поза межами вказаного правочину, що фактично виключає можливість регулювання спірних відносин вказаною угодою. Наявність у вказаному акті посилань на договір викладених вище висновків суду не спростовує.

Наразі, суд також зазначає, що доказів забезпечення виконання зобов'язань з оплати послуг за актом №А-00000009 від 31.03.2014р. пенею у формі, що передбачена чинним цивільним законодавством, сторонами до матеріалів справи не представлено.

Таким чином, оскільки сторонами не було визначено відповідальність відповідача у разі несвоєчасного виконання грошового зобов'язання (порядок її сплати та розмір), господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача пені в сумі 7617,89 грн. Аналогічні висновки наведено у постановах від 16.06.2014р. та від 01.07.2014р. Вищого господарського суду України по справах №904/10238/13 та №905/9180/13.

За таких обставин, враховуючи все наведене вище, приймаючи до уваги приписи чинного законодавства та позицію Вищого господарського суду України, з огляду на фактичні обставини справи, господарський суд дійшов висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Август-Кий» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Домінанта Фуд» про стягнення пені в розмірі 7617,89 грн. підлягає залишенню без задоволення.

Судовий збір згідно з ч.5 ст.49 Господарського процесуального кодексу України залишається за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Август-Кий», м.Ірпінь, смт.Гостомель до Товариства з обмеженою відповідальністю «Домінанта Фуд», м.Київ про стягнення пені в розмірі 7617,89 грн.

У судовому засіданні 23.07.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 28.07.2014р.

Суддя М.О.Любченко