Ухвала суду № 42519940, 12.01.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 січня 2015 року м. Київ К/9991/64928/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2011

у справі № 2а-5153/10/1070

за позовом Комунального підприємства Іванківського комунального управління водного господарства

до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області

про скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство Іванківського комунального управління водного господарства звернулося до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції від 15.01.2009 № 0000081600/0 про визначення штрафних (фінансових) санкцій в сумі 50428,68 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 01.07.2010 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2011 скасовано постанову суду першої інстанції, позов задоволено повністю.

Іванківська МДПІ подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права: п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5, п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ, наголошуючи на тому, що погашення податкових зобов'язань, що мають більш ранні терміни виникнення, здійснюється попередньо погашенню поточних податкових зобов'язань.

ВАТ «Радивилівська меблева фабрика» у письмових запереченнях на касаційну скаргу просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для застосування до позивача відповідно до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181 ІІІ (далі - Закону № 2181 ІІІ) за податковим повідомленням-рішенням від 15.01.2009 № 0000081600/0 штрафних (фінансових) санкцій в сумі 50428,68 грн. слугували висновки перевірки, викладені в акті від 15.01.2009 № 25/15/30869595, про порушення вимог п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону № 2181 ІІІ, що полягало у несплаті позивачем узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість протягом граничних строків.

Висновки контролюючого органу щодо прострочення сплати податкового зобов'язання обґрунтовуються тим, що незважаючи на ініціювання позивачем сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість на підставі відповідних платіжних доручень, контролюючим органом за принципом черговості було зараховано вказані кошти в рахунок погашення податкових зобов'язань, які виникли раніше.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що порушення граничних строків сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість зумовлене зміною контролюючим органом при відображенні у картці особового рахунку порядку погашення податкових зобов'язань визначеного позивачем призначення платежу у платіжних дорученнях про сплату узгоджених податкових зобов'язань.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та знаходить правильною позицію суду про відсутність у податкової інспекції правових підстав направляти у рахунок погашення податкового боргу сплачені позивачем узгоджені податкові зобов'язання за інші визначені ним періоди.

Згідно із п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 № 1251-XII (зі змінами та доповненнями) платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових) платежів у встановлені законами терміни.

Обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 № 2343-ХІІ.

Відповідно до п.п. 4.1.1. п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону № 2181 ІІІ платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, та зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації.

Судом апеляційної інстанції при дослідженні питання щодо своєчасності погашення податкових зобов'язань за спірний період достовірно встановлено, що позивачем своєчасно та в повному обсязі ініційовано сплату податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період: з 30.01.2007 по 04.01.2008 в загальній сумі 100857,36 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Згідно із п.п. 5.4.1. п. 5.4 ст. 5 Закону № 2181 ІІІ узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону № 2181-ІІІ визначена рівність бюджетних інтересів. З цією метою встановлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Утім, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ були визначені заходи, які могли вживатися контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу, і серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Відповідно до п.п. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3 Закону № 2181 ІІІ активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу. У разі, якщо такого платника податків визнано банкрутом, черговість задоволення претензій кредиторів визначається законодавством про банкрутство.

З наведеного випливає, що податковий орган не мав права самостійно змінювати призначення платежу визначеного платником податків, а тому визначення періоду, протягом якого відбулася затримка сплати узгодженого податкового зобов'язання, виходячи із дати погашення позивачем податкових зобов'язань за ніші періоди, є помилковим.

Встановивши відсутність з боку позивача порушень норм вказаного Закону щодо сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 100857,36 грн. протягом граничного строку, визначеного п.п. 5.3.1 п.п. 5.3 ст. 5 цього Закону, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність застосування до позивача за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням штрафних санкцій згідно з п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону.

Враховуючи наведене, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун