Ухвала суду № 42519935, 12.01.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 січня 2015 року м. Київ К/9991/42071/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 31.03.2011

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2011

у справі № 2а-1770/699/2011

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Радивилівська меблева фабрика»

до Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 31.03.2011, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2011, позов задоволено повністю. Скасовано податкові повідомлення-рішення Дубенської ОДПІ від 12.01.2011 № 0000012350 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 625 грн., в т.ч. 500 грн. основного платежу та 125 грн. штрафних (фінансових) санкцій; № 0000022350 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 500 грн., в т.ч. 400 грн. основного платежу та 100 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Дубенська ОДПІ подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Дубенською ОДПІ проведено документальну невиїзну перевірку з питань правильності відображення в податковому обліку взаєморозрахунків із платником податків ПП «Лайкост», за результатами якої складено акт від 22.12.2010 № 235/23/05516300, про порушення:

- п. 1.32 ст. 1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 № 283/97-ВР, у зв'язку з чим за податковим повідомленням-рішенням від 12.01.2011 № 0000012350 визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 625 грн., в т.ч. 500 грн. основного платежу та 125 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- п.п. 7.4.4 та п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, у зв'язку з чим за податковим повідомленням-рішенням від 12.01.2011 № 0000022350 позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 500 грн., в т.ч. 400 грн. основного платежу та 100 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Податковий орган обґрунтовує зафіксовані в акті від 22.12.2010 № 235/23/05516300 порушення тим, що позивач неправомірно відніс до складу валових витрат та до складу податкового кредиту за травень-червень 2008 року витрати та податок на додану вартість, відповідно, сплачені за господарськими операціями з ПП «Лайкост» з придбання металевих дверей, що мали нереальний характер.

Реальність вказаних господарських операцій поставлена відповідачем під сумнів з тих мотивів, що первинні документи, надані позивачем у підтвердження фактичного здійснення операцій з ПП «Лайкост», не відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16.07.1999 № 996-XIV. Відповідач вказує на неможливість реального здійснення операцій з ПП «Лайкост», посилаючись на віддаленість місцезнаходження контрагентів та відсутність документального підтвердження обсягу матеріальних ресурсів, необхідних для виробництва товарів, виконання робіт та надання послуг, зокрема, управлінського та технічного персоналу. Також відповідач зазначає, що ПП «Лайкост» є фіктивним підприємством, в підтвердження чого посилається на вирок Рівненського міського суду від 25-26 травня 2010 року в кримінальній справі № 1-386/10, яким ОСОБА_2 (засновника ПП «Лайкост») визнано винним в скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, що полягали у здійсненні за попередньою змовою групою осіб внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи - підприємця, завідомо неправдивих відомостей, а також умисного подання документів, які містять завідомо неправдиві відомості, державному реєстратору.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.

Для надання правової оцінки формуванню платником податку на прибуток валових витрат, а платником податку на додану вартість податкового кредиту з такого податку необхідно застосовувати положення ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94 ВР та п.п. 7.2, 7.4, 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, якими регламентувався порядок визначення валових витрат та податкового кредиту на час виникнення спірних правовідносин та якого платник податків (покупець) зобов'язаний був дотримуватися.

За умови реального здійснення платником податку господарських операцій з поставки товару, які призвели до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю, за відсутністю з боку такого платника порушення вказаних вище вимог законів при формуванні валових витрат та податкового кредиту, останній не може бути позбавлений такого права.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що факт реального вчинення господарських операцій та використання в господарській діяльності підтверджено первинними, розрахунковими та іншими документами (податковими та видатковими накладними, платіжними дорученнями, реєстрами отриманих та виданих податкових накладних, актом введення в експлуатацію, інвентарною карткою), обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, та які оцінені судами такими, що відповідають дійсності.

Судами попередніх інстанцій досліджено посилання відповідача на вирок Рівненського міського суду від 25-26 травня 2010 року, в результаті чого з'ясовано, що вироком встановлено обставини щодо створення та придбання з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення заборонених видів діяльності суб'єктів підприємницької діяльності - ПП «ТЕК» Транс Експо Регіон, ПП «Агроімпекс-Ресурс», ПОГ «Інвабуд», ПП «Паритет», ПП «Західлісбуд», ПП «Форестер Груп». При цьому жодних обставин щодо правомірності створення ПП «Лайкост» або здійснення ним фінансово-господарської діяльності, зокрема з позивачем, вироком не встановлено.

З огляду на те, що суди повно встановили обставини у справі та правильно застосували норми матеріального права, що врегульовують спірні правовідносини при формуванні платником податків валових витрат та податкового кредиту, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 31.03.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун