Ухвала суду № 42519924, 12.01.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 січня 2015 року м. Київ К/9991/22584/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2010

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2011

у справі № 2а-11622/10/2070

за позовом Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвентсистеми»

до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова

про визнання податкових повідомлень-рішень недійсними, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2011, позов задоволено повністю. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова від 01.06.2010 № 0001032302/0 та від 30.08.2010 № 0001032302/1.

ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права: п. 1.5 ст. 1, п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.5.1 п. 7.5, п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Науково-виробниче товариство з обмеженою відповідальністю «Укрвентсистеми» у письмових запереченнях на касаційну скаргу просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для визначення за податковим повідомленням-рішенням від 01.06.2010 № 0001032302/0 податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 1458048 грн., в т.ч. 972032 грн. основного платежу та 486016 грн. штрафних санкцій, слугували висновки перевірки, викладені в акті від 14.05.2010 № 1761/23-212/25185354, про порушення позивачем вимог п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, що полягали у неправомірному віднесенні до складу податкового кредиту за січень, лютий, березень та серпень 2009 року податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних у попередніх звітних періодах (2007-2008 роки). Податковий орган вважає, що оскільки позивач не скористався правом сформувати податковий кредит у періоді, в якому воно виникло, то він втратив таке право.

Інших фактичних підстав для позбавлення позивача права на податковий кредит податковий орган не визначає.

За результатами адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 01.06.2010 № 0001032302/0, з метою доведення до платника податку нового строку сплати податкового зобов'язання, відповідачем складено податкове повідомлення-рішення від 30.08.2010 № 0001032302/1.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права, на які посилається податкова інспекція у касаційній скарзі, та вважає, що суди повно встановили обставини та надали їм правову оцінку.

Виходячи з положень п.п.7.2.3, п.п. 7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі - Закону № 168/97-ВР) підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги). Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Пункт 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР забороняє включати до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Зі змісту наведених положень Закону випливає, що у податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платників податку (покупця та продавця) обов'язки та права щодо нарахування та сплати податку на додану вартість, в тому числі підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту.

Судами попередніх інстанцій на підставі Журналу реєстрації вхідної кореспонденції за 2009 року, реєстру отриманих та виданих податкових накладних, достовірно встановлено, що податкові накладні, виписані НВ ТОВ «Буран» у 2008 році, отримані позивачем у січні, лютому та березні 2009 року, -податкові накладні, виписані ВАТ «Вібросепаратор», ТОВ «Електромотор», ТОВ фабрика «Повітря», ВАТ Кремінський завод «Ритм» у 2007 році, отримані позивачем у серпні 2009 року.

Зважаючи на наявність у позивача при формуванні податкового кредиту податкових накладних, виданих платниками податків на додану вартість, які мають силу податкових і одночасно розрахункових документів та підтверджують факт вчинення позивачем господарської операції, що є об'єктом оподаткування, відсутність у законі обмежень щодо строку давності на відображення податкового кредиту у податковому обліку, суд касаційної інстанції вважає, що формування платником податку на додану вартість податкового кредиту не в періоді, коли виникло таке право, а в періоді, коли отримано податкові накладні, само собою не може бути підставою для позбавлення такого платника права на податковий кредит.

Враховуючи наведене, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун