Ухвала суду № 42519219, 27.01.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 461/14877/13 Головуючий у 1 інстанції: Волоско І.Р.

Провадження № 22-ц/783/189/15 Доповідач в 2-й інстанції: Береза В. І.

Категорія: 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області у складі: головуючого -судді Берези В.І., суддів: Бойко С.М., Штефаніци Ю.Г., при секретарі: Брикайло М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Галицького районного суду м.Львова від 22 квітня 2014 року у справі за позовом ПАТ «ВіЕС Банк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

в с т а н о в и л а:

оскаржуваним рішенням позов задоволено. Звернуто стягнення на квартиру загальною площею 156,6 м кв., житловою площею 85,8 м кв., що знаходитья за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири, засвідчене приватним нотаріусом ОСОБА_3 та зареєстрованим в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 15 травня 2008 року, шляхом продажу майна Публічним акціонерним товариством «ВіЕс Банк» (79000, м.Львів, вул. Грабовського, 11, рах. №32002100500 в ЛТУ НБУ мЛьвова, МФО 325213, код ЄДРПОУ 19358632) від свого імені будь-якій особі покупцю згідно договору купівлі-продажу за ціною, визначеною уповноваженим експертом оцінювачем на день проведення продажу, для чого забезпечити право Публічного товариства «ВіЕс Банк» (79000, мЛьвів, вул.Грабовського, 11, рах.№32002100500 в ЛТУ НБУ м.Львова, МФО 325213, код ЄДРПОУ 19358632) щодо всіх повноважень продавця (в тому числі, але не виключно: отримання дублікатів правовстановлюючих документів з відповідних установ, організацій, підприємств незалежно від форм власності та підпорядкування чи органів нотаріату, здійснення будь-яких платежів за продавця, отримувати будь-які документи, довідки, витяги, а також вільного доступу уповноважених представників банку до Предмету іпотеки тощо), необхідних для здійснення такого продажу, а кошти, одержані від реалізації скерувати для задоволення вимог Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» за кредитним договором №KF48106 від 28 березня 2008 року в розмірі 217340 (двісті сімнадцять тисяч триста сорок) доларів США 14 центів США, що в гривневому еквіваленті становить 1 737199 (один мільйон сімсот тридцять сім тисяч сто дев'яносто дев'ть) грн. 74 коп.

Виселено ОСОБА_2 з квартири за адресою: АДРЕСА_1. Стягнуто зі ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «ВІЕС Банк» (79000, м.Львів, вул.Грабовського, 11, рах. №32002100500 в ЛТУ НБУ м.Львова, МФО 325213, код ЄДРПОУ 19358632) сплачений судовий збір у розмірі 3441 (три тисячі сорок одна) грн. 00 коп.

Рішення суду оскаржив відповідач ОСОБА_2. Просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги покликається на те, що рішення є незаконним, прийняте з неповно з`ясованими обставинами, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права. Рішення прийняте за відсутності відповідача та його представника, чим порушено їх процесуальні права.

Окрім того, зазначає, що на забезпечення цього кредитного договору між ВАТ «Електрон Банк» (правонаступник ПАТ «ВіЕс Банк») та ОСОБА_4 того ж дня 28.03.2008 року було укладено договір поруки в подальшому з внесеними змінами. Вважає, що вказаний договір поруки підлягає розірванню, договір оспорює у іншій судовій справі, у якій відкрито провадження. Відповідно до обставин, ОСОБА_4 є поручителем та одночасно постійно проживає у цій квартирі, на яку звернено стягнення. Зазначені обставини не були з`ясовані судом першої інстанції. Окрім того, на момент розгляду в суді заяви про скасування оскаржуваного заочного рішення набрав чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Закон забороняє стягнення на предмет іпотеки, а рішення суду узаконює таке стягнення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта - ОСОБА_5, представника позивача - ОСОБА_6, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 28.03.2008 року між ПАТ «ВіЕс Банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №КЕ48106, згідно якого надано кредит в розмірі 411000,00 доларів США, з кінцевим строком погашення не пізніше 28.03.2028 року під 12% річних (а.с.8-10).

Як видно з матеріалів справи, дана сума кредиту включає і кошти, які були отримані внаслідок укладених додаткових змін до кредитного договору, змін №КЕ48106 від 28.03.2008 року /а.с.14, 15, 16/.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 28.03.2008 року між ПАТ «ВіЕс Банк» та ОСОБА_2 укладено іпотечний договір, згідно якого ОСОБА_2 надав у заставу банку нерухоме майно, а саме: квартиру, загальною площею 156,6 кв.м, житловою площею 85,8 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 23-26).

Зазначена квартира на праві власності належить відповідачу згідно договору купівлі-продажу квартири №623332, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_3 від 15.05.2008 року (а.с.28).

Як видно з іпотечного договору - за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем вартість предмету іпотеки за укладеним між сторонами договором складає 1575600,00 грн. /п.7 договору іпотеки - а.с. 23/.

У зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору 28.05.2013 року відповідачу надіслано повідомлення-вимогу з попередженням про можливе звернення стягнення на предмет іпотеки /а.с. 31/.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи розрахунку загальної заборгованості по кредитному договору №KF48106 від 23.08.2008 року, станом на 26.11.2013 року заборгованість по кредиту становить 198824,95 доларів США, заборгованість по відсотках становить 13836,05 доларів США, сума пені складає 4679,14 доларів США, що становить 37400,37 грн. Загальна заборгованість по кредитному договору становить 217340,14 доларів США, що становить 1737199,74 грн. (по курсу НБУ станом на 26.11.2013 року).

Задовольняючи вимоги позивача - банку, суд першої інстанції прийшов до висновку, що оскільки основне зобов'язання, забезпечене іпотекою, не виконано належним чином, слід звернути стягнення на відповідний предмет іпотеки з виселенням відповідача з квартири.

З висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.

Так, відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України - за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст.589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з нормами ст.590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно з ч. 2 ст.39 Закону України «Про іпотеку», одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Відповідно до ст. 109 Житлового Кодексу України, виселення із займаного жилого приміщень допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Згідно змісту ч. 3 вказаної статті, звернення стягнення на передане в іпотеку житлове приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення всі громадяни, що мешкають у ньому, зобов'язані на письмову вимогу кредитора або нового власника цього жилого приміщення добровільно звільнити його протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший, погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Як видно з матеріалів справи, відповідач договірних зобов`язань не виконав, заборгував банку кошти в загальній сумі 217340 доларів США, що становить 1737199,74 грн. (за курсом НБУ станом на 26.11.2013 р. - 1 долар =7,9930грн.), а отже порушив прийняті на себе зобов`язання, та в силу ст. 610 ЦК України, а також відповідно до п.14 іпотечного договору, іпотекодержатель має право звернення стягнення на предмет іпотеки. Вимога- повідомлення про звільнення предмета іпотеки залишена без виконання, а відтак позивач правомірно відповідно до норм ст.ст. 39, 40 Закону України «Про іпотеку» ст. 109 ЖК України ставить вимогу про примусове виселення з житла, що є предметом іпотеки. Враховуючи наведене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про задоволення вимог позивача шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки з виселенням відповідача із житла.

Посилання апелянта на застосування закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», який забороняє стягнення на предмет іпотеки, на увагу не заслуговує, оскільки на час ухвалення оскаржуваного рішення - 22.04.2014 року, зазначеного закону, який вступив в дію 07.06.2014 року, не існувало. Окрім того, площа квартири - предмету іпотеки, у даній справі 156 кв.м, а примусове стягнення (відчуження) нерухомого майна неможе бути за умови, що загальна площа такого нерухомого майна не перевищує 140 кв.м, як визначено вищевказаним Законом.

Не заслуговує на увагу і посилання апелянта на відсутність з`ясування обставин при розгляді цієї справи судом першої інстанції щодо укладення договору поруки в забезпечення виконання даного кредитного договору між ВАТ «Електрон Банк» та ОСОБА_4, вважає, що такий договір поруки підлягає розірванню. Зазначена апелянтом обставина не була предметом розгляду цієї справи та жодних вимог до поручителів матеріали справи не містять, відтак, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції перевіряється в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції, а з врахуванням заявлених вимог рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідач використав своє право оскаржити заочне рішення шляхом подання заяви про перегляд такого, та згідно ухвали суду від 11.07.2014 року /а.с.112/ така залишена без задоволення, а в подальшому подав і апеляційну скаргу на рішення, що вказує на дотримання судом першої інстанції норм процесуального права та не підтверджує тверджень апелянта про відсутність можливості реалізувати свої процесуальні права.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з дотриманням норм закону, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування такого.

Керуючись п.1 ч.1 ст.307, ч.1 ст. 308, ст.ст. 313, 319 ЦПК України, колегія суддів ,-

у х в а л и л а:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Галицького районного суду м.Львова від 22 квітня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскарженою в касаційному порядку протягом двадцяти днів подачею касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Береза В.І.

Судді: Бойко С.М.

Штефаніца Ю.Г.