Ухвала суду № 42514833, 29.01.2015, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 січня 2015 рокум. ПолтаваСправа №816/4972/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Кукоби О.О.,

суддів: Молодецького Р.І., Супруна Є.Б.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національного банку України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Публічне акціонерне товариство "Імексбанк" про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1) звернувся до суду з позовом до Національного банку України (надалі - НБУ, відповідач), третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Публічне акціонерне товариство "Імексбанк" (надалі - ПАТ "Імексбанк") про визнання неправомірною бездіяльності щодо здійснення банківського регулювання та нагляду на індивідуальній та консолідованій основі за діяльністю ПАТ "Імексбанк" /код ЄДРПОУ 20971504/, визнання неправомірною бездіяльності в частині неприйняття рішення про віднесення ПАТ "Імексбанк" до категорії проблемних, зобов'язання прийняти рішення про віднесення ПАТ "Імексбанк" до категорії проблемних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на імперативність вимог статті 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність", за якими Національний банк України у спірних відносинах зобов'язаний був за зверненням ОСОБА_1 прийняти рішення про віднесення ПАТ "Імексбанк" до категорії проблемних, оскільки банком не виконано вимогу вкладника (позивача), строк якої настав п'ять і більше днів тому. На думку позивача, така бездіяльність відповідача є протиправною та суперечить вимогам статей 55, 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

У судове засідання 21.01.2015 з'явились позивач, представники позивача та відповідача. Представник третьої особи, ПАТ "Імексбанк", в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, клопотань про відкладення чи розгляд справи без його участі суду не надав, ставлення до позову не висловив.

Згідно з частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Керуючись наведеними приписами, надавши можливість присутнім учасникам судового процесу у повній мірі реалізувати процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, колегія суддів завершила розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів встановила наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Колегією суддів встановлено та не заперечувалось сторонами, що 25.09.2014 між ОСОБА_1 (вкладник) та ПАТ "Імексбанк" в особі начальника відділення №346 ПАТ "Імексбанк" Олефір Л.В. (далі банк) укладено договір банківського вкладу №1320001675, за умовами якого банк прийняв у вкладника грошові кошти на строковий банківський депозит в розмірі 222 600 грн строком на 26 днів на депозитний рахунок НОМЕР_1 зі сплатою 22,00% річних. Дата повернення вкладу - 21.10.2014.

Внесення вкладником коштів в розмірі 222 600 грн на депозитний рахунок НОМЕР_1 банку підтверджено копією виписки з особистого рахунку від 14.10.2014 /а.с. 14/.

ОСОБА_1 22.10.2014, на наступний день після закінчення строку розміщення грошових коштів на вкладному (депозитному) рахунку, звернувся до ПАТ "Імексбанк" з листом про повернення внесених коштів /а.с. 11-12/.

У відповідь на вказане звернення, листом від 02.12.2014 №47-606/71456, ПАТ "Імексбанк" повідомило позивача про те, що 21.10.2014, у день закінчення строку розміщення грошових коштів на вкладному (депозитному) рахунку, банком, на виконання власних зобов'язань, норм чинного законодавства та умов укладеного депозитного договору, повернуто належні позивачу депозитні кошти, шляхом їх перерахування на рахунок, з якого ОСОБА_1 має можливість їх отримати - у безготівковій або готівковій формі, з урахуванням обмежень на видачу (отримання) готівкових коштів, встановлених постановою правління Національного банку України від 29.08.2014 №540 /а.с. 21/.

28.10.2014 ОСОБА_1 звернувся до Національного банку України із заявою про віднесення ПАТ "Імексбанк" до категорії проблемних у зв'язку з невиконанням останнім своїх зобов'язань, передбачених умовами Депозитного договору №1320001675 /а.с. 8-9/.

Листом від 02.12.2014 №47-606/71456 відповідач роз'яснив ОСОБА_1, що в силу положень Закону України "Про банки і банківську діяльність" та Цивільного кодексу України невиконання банком своїх зобов'язань, передбачених відповідним депозитним договором, є підставою для звернення вкладника до суду за захистом своїх порушених прав. Стосовно визнання банку проблемним, то вирішення даного питання відноситься до компетенції Національного банку України, не може бути порушено на підставі заяви вкладника та становить банківську таємницю /а.с.18-19/.

Наведене стало передумовою для звернення ОСОБА_1, в порядку цивільного судочинства, до суду з позовом до ПАТ "Імексбанк" про повернення банківського вкладу. Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 15 грудня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі, стягнуто з ПАТ "Імексбанк" на користь ОСОБА_1 278 040,15 грн /а.с. 41-43/.

Вважаючи рішення Октябрського районного суду м. Полтави недостатнім для відновлення порушених прав, а бездіяльність відповідача щодо задоволення вимог заяви від 28.10.2014 неправомірною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог та відповідні доводи сторін, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до статті 99 Конституції України та статті 6 Закону України "Про Національний банк України" основною функцією Національного банку України є забезпечення стабільності грошової одиниці України. При виконанні своєї основної функції Національний банк України має виходити із пріоритетності досягнення та підтримки цінової стабільності в державі. Національний банк України, у межах своїх повноважень, сприяє стабільності банківської системи за умови, що це не перешкоджає досягненню цілі, визначеної у частині другій статті 6 Закону України про Національний банк України.

За приписами статті 7 вищевказаного Закону однією з функцій Національного банку України є здійснення банківського регулювання та нагляду на індивідуальній та консолідованій основі.

За змістом статті 67 Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 07 грудня 2000 року №2121-III Національний банк України здійснює банківський нагляд та застосовує заходи впливу за порушення вимог законодавства щодо банківської діяльності.

Згідно з частиною першою статті 73 вищевказаного Закону, у разі порушення банками або іншими особами, які можуть бути об'єктом перевірки Національного банку України відповідно до цього Закону, банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку України, його вимог, встановлених відповідно до статті 66 цього Закону, або здійснення ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, НБУ адекватно вчиненому порушенню або рівню такої загрози має право застосувати заходи впливу, до яких належать, зокрема, віднесення банку до категорії проблемного або неплатоспроможного.

Колегією суддів встановлено, що в своїй заяві від 28.10.2014, адресованій Національному банку України, позивачем фактично ставиться питання про наявність ознак неплатоспроможності ПАТ "Імексбанк" та віднесення останнього до категорії проблемних /а.с. 8,9/.

Надаючи правову оцінку вищевказаній заяві позивача, колегія суддів звертає увагу на те, що неплатоспроможністю банку в розумінні приписів Закону України "Про банки і банківську діяльність" є неспроможність банку своєчасно та в повному обсязі виконати законні вимоги кредиторів через відсутність коштів або зменшення розміру капіталу банку до суми, що становить менше однієї третини мінімального розміру регулятивного капіталу банку (стаття 2 Закону).

Таким чином, ознаками неплатоспроможності банку є відсутність коштів та зменшення розміру капіталу такого банку про що позивач ані в заяві від 28.10.2014, ані в обґрунтуванні позовних вимог не зазначає.

Окрім того, в судовому засіданні 21.01.2015 до матеріалів справи залучено, належним чином завірену, копію рішення Октябрського районного суду м. Полтви від 15.12.2014, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі, стягнуто з ПАТ "Імексбанк" на користь ОСОБА_1 суму коштів, в рахунок погашення боргу за повернення банківського вкладу, що дорівнює 278 040,15 грн /а.с. 41-43/. Зазначене рішення суду набрало законної сили 16.01.2015 про що свідчить відмітка суду /а.с. 43/.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що згідно з частиною шостою статті 88 Закону України "Про банки і банківську діяльність" якщо банк-боржник не спроможний виконати свої зобов'язання відповідно до рішення суду про примусове стягнення протягом шести місяців і за цей час не досягнуто домовленостей щодо реструктуризації визначеного боргу, Національний банк України зобов'язаний відкликати ліцензію та ініціювати процедуру ліквідації банку.

Відповідно, Законом чітко врегульована послідовність дій Національного банку України при встановленні неплатоспроможності банку.

Колегія суддів, також, звертає увагу на те, що порядок віднесення банку до категорії неплатоспроможного та умови, за яких банк може бути віднесено до цієї категорії, визначені статтею 76 "Про банки і банківську діяльність" та Положенням про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженим Постановою Правління Національного банку України від 17.08.2012 №346 (далі - Положення № 346).

Відповідно до пункту 3.2 вищевказаного Положення заходи впливу, що застосовуються Національним банком до банків, мають бути адекватними конкретним порушенням, які ними були допущені.

А тому, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість вимог позивача в частині визнання неправомірною бездіяльності Національного банку України щодо здійснення банківського регулювання та нагляду на індивідуальній та консолідованій основі за діяльністю ПАТ "Імексбанк" та визнання неправомірною бездіяльності в частині неприйняття рішення про віднесення ПАТ "Імексбанк" до категорії проблемних.

Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача прийняти рішення про віднесення ПАТ "Імексбанк" до категорії проблемних, колегія суддів зазначає наступне.

Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноваженим на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

А тому, вимоги позивача про зобов'язання Національний банк України прийняти рішення про віднесення ПАТ "Імексбанк" до категорії проблемних, є, по своїй суті, втручанням у дискреційні повноваження Національного банку України, виходять за межі завдань адміністративного судочинства, і відповідно - задоволенню не підлягають.

Крім того, колегія суддів, серед іншого, приймає до уваги повідомлення Національного банку України, викладене у додаткових запереченнях 28.01.2015 про те, що ПАТ "Імексбанк" з 15 січня 2015 року віднесено до категорії проблемних та встановлено строк для вжиття заходів щодо приведення своєї діяльності у відповідність до вимог банківського законодавства України /а.с. 55-57/.

В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи представником відповідача в повному обсязі доведено, що при наданні ОСОБА_1 відповіді на заяву від 28.10.2014 Національний банк України діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження йому надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо, а прийняття рішення про віднесення ПАТ "Імексбанк" до категорії проблемних є дискреційними повноваженнями відповідача.

Таким чином, позивач скористався правом на звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів, передбаченим статтями 6, 104, 105 Кодексу адміністративного судочинства України, і його право, в силу положень статті 55 Конституції України, не може бути обмеженим. Заявлені позивачем вимоги розглянуті колегією суддів по суті, однак, з урахуванням необґрунтованості задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 7-11, 69-71, 86, 94, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Національного банку України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Публічне акціонерне товариство "Імексбанк" про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя О.О. Кукоба

суддя Р.І. Молодецький

суддя Є.Б. Супрун