Ухвала суду № 42514561, 21.01.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

21 січня 2015 р.м.ОдесаСправа № 821/615/14

Категорія: 8 Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

при секретарі Голбан К.В.,

за участю представників позивача Ки риченко А.М. та Бариляк Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25 березень 2014 року по за адміністративним позовом Приватної фірми «Астер» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

25.02.2014р. Приватна фірма «Астер» звернулася до Херсонського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ДПІ у м. Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області, в якому просила суд:

- визнати неправомірними дії відповідача, пов'язані зі зміною в електронній базі даних «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» показників податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ, які задекларовані ПФ «Астер» за червень 2013 року, на підставі акту від 23.12.2013р. №1855/21-03-22-06/24956105 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПФ «Астер» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Трейд-Інвест», ТОВ «Селбест» та подальшої реалізації товарів (робіт, послуг), отриманих від вищевказаних контрагентів-постачальників у червні 2013р.»;

- зобов'язати відповідача вилучити з бази даних «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» інформацію, внесену на підставі акта від 23.12.2013р. №1855/21-03-22-06/24956105 документальної позапланової невиїзної перевірки ПФ «Астер» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Трейд-Інвест», ТОВ «Селбест» та подальшої реалізації товарів (робіт, послуг), отриманих від вищевказаних контрагентів-постачальників у червні 2013р» та поновити відомості щодо задекларованих податкових зобов'язань та податкового кредиту за червень 2013 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він не погоджується зі спірним актом перевірки і вважає помилковими та передчасними його висновки, як і подальші дії відповідача по безпідставній зміні в електронній базі даних показників його податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 25 березня 2014 року адміністративний позов ПФ «Астер» задоволено. Визнано неправомірними дії ДПІ у м.Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області по зміні в електронній базі даних "Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" показників податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ, які задекларовані АФ «Астер» декларацією з податку на додану вартість за червень 2013 року, на підставі акту від 23.12.2013р. №1855/21-03-22-06/24956105 документальної позапланової невиїзної перевірки ПФ «Астер» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Трейд-Інвест», ТОВ «Селбест» та подальшої реалізації товарів (робіт, послуг), отриманих від вищевказаних контрагентів-постачальників у червні 2013р. Зобов'язано ДПІ у м. Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області вилучити з бази даних "Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», інформацію по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" інформацію, внесену на підставі акта від 23.12.2013р. №1855/21-03-22-06/24956105 документальної позапланової невиїзної перевірки ПФ «Астер» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Трейд-Інвест», ТОВ «Селбест» та подальшої реалізації товарів (робіт, послуг), отриманих від вищевказаних контрагентів-постачальників у червні 2013р.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, представник ДПІ у м.Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області 22.04.2014р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального і процесуального права та просив скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25.03.2014р. та прийняти нову постанову, якою у задоволені адміністративного позову відмовити.

Заслухавши суддю - доповідача, виступ представника позивача, який заперечували проти задоволення апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи і доводи цієї апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Позивач - Приватна фірма «Астер» є юридичною особою, платником податків, в тому числі податку на додану вартість, основний вид діяльності - оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами.

В грудні 2013р. співробітниками ДПІ у м.Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПФ «Астер» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Трейд Інвест», ТОВ «Селбест» та подальшої реалізації товарів, отриманих від вищевказаних контрагентів-постачальників у червні 2013 року, за результатами якої складено акт від 23.12.2013 року №1855/21-03-22-06/24956105.

Зі змісту даного акту вбачається, що підприємство позивача у червні 2013 року сформувало свій податковий кредит від ПП «Трейд-Інвест» - на суму ПДВ 343545,22 грн. та від ТОВ «Селбест» - на суму ПДВ 98881,70 грн. Крім того, в цьому акті перевірки ДПІ було зафіксовано порушення підприємством позивача вимог п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.201.1, п.201.4 ст.201 ПКУ, так як у підприємства відсутні об'єкти оподаткування з ПДВ по операціях з продажу нафтопродуктів контрагентам-покупцям в розумінні ст.185 ПКУ за червень 2013 року на суму ПДВ 454826 грн.; а також порушення приписів п.185.1 ст.185, п.198.1,198.2,198.3,198.5,198.6 ст.198, п.201.1,201.2,201.4 ст.201 ПКУ, оскльки у підприємства відсутні об'єкти оподаткування з ПДВ по операціях з придбання нафтопродуктів у контрагентів-постачальників у червні 2013 року ПП «Трейд-Інвест» на суму 343545 грн., ТОВ «Себест» на суму 98882 грн.

До таких висновків відповідач дійшов з огляду на те, що ПФ «Астер» до перевірки не надано банківських виписок, платіжних доручень, які підтверджують факт оплати за поставлені паливно-мастильні матеріали, не встановлено факту передачі товарів від ТОВ «Селбест» до позивача у зв'язку з відсутністю актів приймання-передачі товарів, довіреностей. Крім того, з використаного під час перевірки акту від 24.09.2013р. №337/3-22-08-38453695 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Селбест» за червень-серпень 2013 року», податкова інспекція встановила, що ТОВ «Селбест» не знаходиться за своєю юридичною адресою: м.Київ, пр.Червонозоряний,126г, в штаті тільки один працівник, відсутні основні фонди, не дотримані вимоги норм Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в частині необхідності організації бухгалтерського обліку та складання первинних документів з врахуванням сутності господарської операції (відносин), відповідності змісту операцій, що зафіксовані в документах, реальним обставинам.

До того ж, в акті перевірки підприємства позивача також є і посилання на акт від 27.09.2013р. №1371/26-55-22-01/38543998 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Трейд-інвест» за період червень-липень 2013 року», з якого вбачається, що ПП «Трейд-інвест» теж відсутнє за юридичною адресою: м.Київ, вул.Ак.Філатова, буд.10а, кв.2/20, розрахунок форми 1 ДФ не подавався, відсутні основні фонди, згідно звітності підприємство придбавало пиво, телефоні апарати, м'ясо, запчастини, а продавало дизпаливо, бензин, запчастини, усі операції купівлі-продажу підприємства по ланцюгу постачання не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже, є недійсними по ланцюгу до вигодонабувача.

Як вважає відповідач, усі господарські операції між позивачем та ПП «Трейд-Інвест» і ТОВ «Селбест» оформлені тільки документально, без вчинення їх в реальності, а паливо було поставлено позивачу іншими суб'єктами господарювання.

В подальшому, після придбання у вищевказаних контрагентів нафтопродуктів, позивачем було задокументовано їх подальшу реалізацію наступним покупцям: ПП «Фея» - на суму 226067 грн. (в т.ч. ПДВ 37677 грн. 83 коп.); ПП «Юга-С» - на суму 245857,25 грн. (в т.ч. ПДВ 40976 грн. 21 коп.); ППВКФ «Лорд» - на суму 50032,90 грн. (в т.ч. ПДВ 8338 грн. 85 коп.); СВК «Лідія» - на суму 293825,50 грн. (в т.ч. ПДВ 48987 грн. 58 коп.); ТОВ «Орланта ЛТД» - на суму 554478,30 грн. (в т.ч. ПДВ 92413 грн. 04 коп.); ТОВ «Гаспар - плюс» - на суму 382216,54 грн. (в т.ч. ПДВ 63702 грн. 75 коп.); ФГ «Юкос і К» - на суму 41749 грн. (в т.ч. ПДВ 6958 грн. 17 коп.); БПП «Бонус» - на суму 75600 грн. (в т.ч. ПДВ 12600 грн.); ТОВ «Натан Юніон» - на суму 66360 грн. (в т.ч. ПДВ 11060 грн.); ТОВ «Нефтеснабпром-А» - на суму 162555,50 грн. (в т.ч. ПДВ 27092 грн. 58 коп.). Товари, які документально оформлені як придбані від ТОВ «Селбест», були в подальшому задокументовані як такі, що продані ТОВ «Бізнес логіка» на суму 278972,75 грн. (в т.ч. ПДВ 4649 грн. 46 коп.); ТОВ ТД «Горностаївський райагрохім» - на суму 17000 грн. (в т.ч. ПДВ 2833,33 грн.); ТОВ «ТД «Продексим» - на суму 100701 грн. (в т.ч. ПДВ 16783 грн. 50 коп.); СВК «Родина» - на суму 202552,20 грн. (в т.ч. 33758 грн.70 коп.); ПФ «ВЕЛ» - на суму 15204 грн. (в т.ч. ПДВ 2534 грн.).

Таким чином, відповідачем в акті перевірки робиться висновок щодо неправомірності формування ПФ «Астер» податкових зобов'язань та податкового кредиту у червні 2013 року. Разом з тим, не зважаючи на вказане вище, податкове повідомлення-рішення за результатами цієї перевірки не приймалось.

Позивач стверджує про внесення податковою інспекцією змін до в базі даних «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» за період червень 2013 року та зменшення суми задекларованих зобов'язань та податкового кредиту, що, в свою чергу, підтверджується наданою до суду 1-ї інстанції ДПІ у м. Херсоні інформацією, з якої видно, що податковою інспекцією дійсно були внесені такі зміни до бази даних щодо зменшення податкового кредиту за червень 2013 року на суму 343545 грн. - з придбання нафтопродуктів у ПП «Трейд-Інвест» та на суму 988882 грн. - з придбання нафтопродуктів у ТОВ «Селбест» - до 0 грн.

Не погоджуючись з вказаними вище діями податкового органу, позивач оскаржив їх до суду.

Вирішуючи справу по суті та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з протиправності та передчасності дій податкового органу та відповідно, з обґрунтованості позовних вимог та відсутності належних доказів здійснення позивачем фіктивних господарських операцій з контрагентами.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обгрунтованими, з огляду на наступне.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

А згідно із ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законом.

Пунктом 75.1 ст.75 ПК України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно зі змісту ст.79 ПК України, "документальна невиїзна перевірка» проводится у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених ст.ст.77,78 цього Кодексу та здійснюється на підставі зазначених у пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Також, в п.78.1.1 ст.78 ПКУ вказано, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності такої обставини: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Так, як встановлено судами обох інстанцій з матеріалів справи, позивач отримав відповідні запити ДПІ, надав на них свої мотивовані відповіді та додав усі первинні документи, а також свої письмові пояснення.

Даний факт повністю підтверджується наявним в матеріалах справи наказом відповідача №775 від 11.12.2013р. «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПФ «Астер»», в якому, в свою чергу, зазначено, що ПФ «Астер» надало повну інформацію та документальне підтвердження (в т.ч. і банківські виписки) на всі письмові запити.

Отже, за вказаних обставин, посилання відповідача в своєму акті на відсутність у позивача платіжних документів є неправомірним і безпідставним. При цьому, слід вказати, що при відсутності документів відповідач мав право здійснити виїзну перевірку, але не зважаючи на цей факт, в даному випадку, провів саме невиїздну перевірку. Що ж стосується нескладання позивачем актів прийому-передачі нафтопродуктів, то така вимога не є обов'язковою при наявності у нього видаткових, податкових і товарно-транспортних накладних (в т.ч. подорожніх листів) , які, як вбачється з матеріалів справи, складені і оформлені без будь-яких порушень та відповідають усім ознакам первинних бухгалтерських документів.

Крім того, по справі встановлено, що позивач - ПФ «Астер» та його контрагенти на момент здійснення спірних поставок нафтопродуктів мали право на виписку податкових накладних і були зареєстровані платниками ПДВ. ДПІ ж, в свою чергу, не надало суду належних доказів того, що на момент проведення цих господарських операцій з позивачем його контрагенти були фіктивними підприємствами, вчиняли порушення в сфері оподаткування, документували безтоварні операції з метою формування фіктивного податкового кредиту для інших суб'єктів господарювання, та укладали нікчемні правочини, які завідомо порушують публічний порядок та суперечать інтересам держави і суспільства.

Таким чином, з вищенаведеного слідує, що оскільки недійсність вчинених позивачем правочинів з платниками податків, вказаними в акті перевірки законом прямо не встановлена, то такі правочини слід віднести до оспорюваних, а тому, викладені в спірному акті перевірки ПФ «Астер» від 23.12.2013р. №1855/21-03-22-06/24956105 висновки ДПІ про «нереальність» цих правочинів є передчасними та безпідставними, оскільки відповідні судові рішення щодо цих правочинів відсутні.

Також, судам 1-ї та 2-ї інстанцій не надано і жодного копії вироку суду відносно керівника підприємства позивача або керівників його контрагентів чи інших доказів наявності в діях цих посадових осіб ознак дій, що переслідуються в кримінальному порядку.

До того ж, необхідно зазначити, що за своєю правовою природою «акт позапланової перевірки» не повинен містити висновків щодо реальності або нереальності здійснення господарської діяльності. Висновок же податкового органу про відсутність реального характеру правочинів, укладених позивачем із його контрагентами, прямо суперечить «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» (затв. наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984). Так, п.6 розділу Порядку передбачено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

Спосіб же дій органу ДПС в разі виявлення факту неправильного обрахування платником податків податкового зобов'язання безпосередньо визначений п.54.3 ст.54 ПК України, відповідно до якого, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо, зокрема, дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Отже, враховуючи положення наведених вище норм діючого законодавства, судова колегія вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що у випадку виявлення факту заниження платником податків свого податкового зобов'язання, рівно як і у випадку виявлення факту завищення платником податків податкового зобов'язання, в тому числі і внаслідок декларування неіснуючого об'єкта оподаткування, податковий орган обтяжений законодавцем обов'язком прийняти відповідне податкове повідомлення-рішення.

Іншого порядку дій податкового органу, як суб'єкта владних повноважень у спірних правовідносинах, закон не передбачає.

Однак, разом з тим, як вбачається із матеріалів справи, за результатами спірної перевірки позивача, відповідач, в порушення вищевказаних приписів Закону, замість прийняття податкового повідомлення-рішення вчинив оскаржувані дії, а саме, вніс в електронну базу даних «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», певні зміни, внаслідок яких показники податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ, які були задекларовані ПФ «Астер» в декларації з ПДВ за червень 2013 року та стосувалися придбання товарів у ТОВ «Селбест» і ПП «Трейд-Інвест» та подальшого їх продажу іншим платникам, були зменшені до 0 грн.

Також, при цьому, слід вказати і про те, що наказом ДПА України від 18.04.2008р. №266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів» були затверджені відповідні «Методичні рекомендації» щодо такої взаємодії, та створені відповідні програмні продукти. Це, в тому числі: система формування та подання до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку податкової звітності в електронному вигляді щодо ведення обліку розшифрування податкового кредиту та податкових зобов'язань у розрізі контрагентів; - система приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності щодо проведення автоматизованого контролю податкової декларації з ПДВ на районному рівні; - система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Так, п.2.14 наказу №266 передбачає, що інформація податкової звітності з ПДВ, яка надіслана до центральної бази даних податкової звітності, підлягає розподілу відповідно до вимог Методичних рекомендацій щодо порядку розподілу платників податків за категоріями уваги та співставленню засобами системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Таким чином, «Деталізована база співставлення» є одним з програмних продуктів центральної бази даних податкової звітності, що була введена в дію ДПА України з метою проведення перевірок податкових декларацій з ПДВ, в якій по податковим періодам відображаються показники податкового кредиту та податкових зобов'язань платників податків у розрізі контрагентів на підставі поданої податкової звітності з ПДВ, тобто податкових декларації з податку на додану вартість з додатками №5. Так, платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у своїй податковій декларації, а прийняття ж податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Водночас, обов'язок платника податків подати декларацію з ПДВ узгоджується з обов'язком податкового органу прийняти таку декларацію та, при відсутності зауважень до її оформлення, відобразити показники цієї декларації у відповідних базах податкової звітності, а показники податкового кредиту та податкових зобов'язань конкретного платника податків, які відображаються в Базі співставлення, формуються на підставі показників поданих таким платником податків податкових декларацій з ПДВ, і повинні їм відповідати.

Крім того, необхідно зазначити, що інформація, викладена в базі "Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України", як офіційна інформація державних органів, повинна відповідати дійсності та може бути використана при перевірці контрагента постачальника платника податку.

Інформація ж податкової звітності з ПДВ, надіслана до центральної бази даних податкової звітності, у розрізі контрагентів підлягає співставленню засобами системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України з метою виявлення платників ПДВ, якими занижено суму податкових зобов'язань або завищено суму податкового кредиту. Процес зіставлення даних податкової звітності з ПДВ у розрізі контрагентів є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов'язань та податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці. Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

Сама по собі здійснена ДПІ податкова кваліфікація операцій за відсутності відмінності між задекларованими показниками податкової звітності контрагентів не може слугувати підставою для внесення змін до базі даних «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України». Висновок щодо правильності (або недостовірності) задекларованих платником даних податкового обліку як підстави для внесення змін до вказаної бази даних може бути зроблений податковим органом після визначення платникові податкових зобов'язань та їх узгодження у встановленому законом порядку.

Слід також наголосити й на тому, що у податковому праві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Наведене також виключає і можливість застосування до платника негативних правових наслідків (зокрема, у вигляді вилучення з електронної бази даних задекларованих ним показників) до моменту донарахування платникові податкового зобов'язання в порядку ст.54 ПК України та його узгодження.

Отже, саме за таких обставин, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, вважає незаконними оскаржувані дії відповідача щодо безпідставного внесення змін до електронної бази даних «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», на підставі акта акту від 23.12.2013р. №1855/21-03-22-06/24956105 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПФ «Астер» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Трейд-Інвест» і ТОВ «Селбест» та подальшої реалізації товарів (робіт, послуг), отриманих від вищевказаних контрагентів-постачальників у червні 2013р.».

Самостійна ж зміна податковою інспекцією в базі даних «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» показників податкового кредиту та/або податкових зобов'язань підприємства позивача без зміни цих показників самим позивачем шляхом подання уточнюючих декларацій (розрахунків), буде порушувати його права та інтереси, оскільки позивач, як платник податків, має право розраховувати на те, що задекларовані ним в податкових деклараціях показники податкового кредиту та податкових зобов'язань відповідають показникам з централізованої бази даних податкової звітності. Така невідповідність може мати для позивача негативні наслідки, як то: погіршення його ділової репутації, як належного платника податків, відмова його контрагентів від подальших господарських відносин з позивачем з метою уникнення негативних податкових наслідків для себе від таких операцій, позивач, як платник податків, має право розраховувати на те, що задекларовані ним в податкових деклараціях показники податкового кредиту та податкових зобов'язань відповідають показникам з централізованої бази даних податкової звітності тощо. Натомість у покупця товарів (отримувача послуг) такого контрагента виникають проблеми, наприклад щодо невизнання права на формування податкового кредиту у взаємовідносинах з контрагентом-транзитером. В цьому випадку такий акт податкової інспекції контрагента стає беззаперечним доказом для іншого податкового органу і автоматично буде застосовуватися під час перевірки покупців товарів, у яких угоди також не будуть визнані реальними. Тому у майбутньому є ризик втратити покупців своїх товарів.

До того ж, ці дії відповідача суперечать і ст.54 ПК України, оскільки визначення грошового або податкового зобов'язання повинно здійснюватися на підставі перевірок результатів діяльності конкретного платника податків з урахуванням ст.61 Конституції України, якою, в свою чергу, закріплено індивідуальний принцип юридичної відповідальності. Тому, у разі виявлення факту заниження чи завищення платником податків податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування, податковий орган повинен прийняти відповідне податкове повідомлення-рішення саме щодо такого суб'єкта господарювання, а не його контрагента.

Ще слід вказати, що негативні наслідки повинні обов'язково обумовлюватися відповідними діями посадових осіб податкового органу. Такими діями можуть бути, наприклад, перенесення податковим органом висновків акта перевірки у картку обліку платника податків - транзитера або до своїх баз даних.

Таким чином, на думку судової колегії, є обґрунтованими позовні вимоги про усунення негативних наслідків перевірки, які обумовлюються відповідними діями посадових осіб податкового органу по перенесенню висновків акту перевірки до своїх баз даних, зокрема, до бази даних "Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України", в якій були безпідставно зменшені задекларовані позивачем показники податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ у періоді, що був предметом перевірки.

Отже, виходячи з вищевикладеного, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, вважає, що такі дії відповідача по зміні задекларованих платником податків показників є неправомірними, а тому, відповідно, позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки грубо порушують права позивача.

Також, в даному випадку ще необхідно вказати і про те, що згідно з вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст.204 ЦК України), а відповідно до ст.61 Конституції України, юридична відповідальність особи має виключно індивідуальний характер. Тобто, якщо контрагенти позивача або їх контрагенти у 2-й чи 3-й ланках ланцюга не виконали своїх податкових зобов'язань, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

До того ж, у відповідності до ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

А відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову що, в свою чергу, не було належним чином зроблено представниками відповідача при розгляді справи в судах 1-ї та 2-ї інстанцій.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.200 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу податкового органу без задоволення, а оскаржувану постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206,254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області - залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25 березня 2014 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

В.О. Скрипченко