Постанова № 42513923, 22.01.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 січня 2015 року 17:22 № 826/16798/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., при секретарі судового засідання Трухан К.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1

доГоловного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області провизнання протиправними та скасування наказів, поновлення на службі,за участі представників сторін:

позивач: ОСОБА_1;

від позивача: ОСОБА_2;

від відповідача: Дорошенко М.М.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 22 січня 2015 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту постанови, визначеного статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління МВС України в Київській області, в якому просить:

1. Винести постанову, якою визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Київській області № 1998 від 20 вересня 2014 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ за п. 64 «є» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, що затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 року № 114.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області № 954 о/с від 03.10.2014 року «По особовому складу» в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ за п. 64 «є» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, що затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 року № 114.

3. Поновити ОСОБА_1 на службі в Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України у Київській області на посаді старшого інспектора батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Миротворець» з 08.10.2014 р.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що службове розслідування відносно позивача було проведено формально та з порушеннями. Позивачем не було допущено грубого порушення дисципліни, що могло би стати підставою для застосування до останнього крайнього заходу дисциплінарного впливу у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ. Отже, позивач вважає, що прийняті відповідачем рішення у вигляді наказів про його звільнення з органів внутрішніх справ є протиправними та підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив та просив суд відмовити в їх задоволенні. Не погоджуючись з позовними вимогами зазначив, що позивачем допущено порушення службової дисципліни, що виявилось в ігноруванні Присяги працівника органів внутрішніх справ України, вимог керівництва МВС України щодо особливостей порядку та умов відрядження в зону АТО та наказів начальників, що призвело до незаконного, безпідставного та самовільного залишення ним місця несення служби та прийнято рішення про його звільнення з органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни. Отже, вважає, що посадові особи відповідача при винесення оскаржуваного наказу діяли в межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Наказом Головного управління МВС України в Київській області від 27.05.2014 р. № 387 о/с старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 призначено старшим інспектором батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Миротворець».

Наказом Головного управління МВС України в Київській області від 03.10.2014 р. № 954/ о/с старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1, відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено у запас (з постановкою на військовий облік) за п. 64 «є» за порушення дисципліни.

Передумовою для прийняття зазначених наказів стало грубе порушення службової дисципліни, а саме: самовільне залишення місця несення служби.

Позивач отримав трудову книжку та військовий квиток, обхідний лист, витяг з наказу в день звільнення, про що свідчить розписка останнього.

Позивач, вважаючи прийняте рішення протиправним, звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 Конституції України громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування.

Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Статус державних службовців, які працюють у державних органах та їх апараті, визначено в Законі України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року N 3723-XII.

Відповідно до пункту 15 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Будь-яка публічна служба є державною службою.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що позивач перебував на публічній, тобто державній службі, а саме на посаді старшого інспектора батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Миротворець», який є структурним підрозділом Головного управління МВС України в Київській області.

Порядок проходження служби особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки визначено Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР № 114 від 29 липня 1991 року (надалі - Порядок № 114).

Відповідно до пунктів 10, 11 Розділу ІІ Порядку № 114 визначено, що особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.

Особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ приймають Присягу відповідно до законодавства.

Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначено Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року N 3460-IV (надалі - Дисциплінарний статут ОВС).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Дисциплінарного статуту ОВС службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

За вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом (ч. 1 ст. 5 вказаного статуту).

Статтею 7 Дисциплінарного статуту ОВС визначено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу:

дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників;

захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави;

поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу;

дотримуватися норм професійної та службової етики;

берегти державну таємницю;

у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб;

стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою;

постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень;

сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку;

виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету;

з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють;

берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

Порядок накладення дисциплінарних стягнень визначено в ст. 14 Дисциплінарного статуту ОВС.

Так, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

Отже, у разі порушення особою начальницького або рядового складу органів внутрішніх справ наказів, нормативно-правових актів до них може бути застосовано дисциплінарні стягнення, перелік яких затверджено статтею 12 Дисциплінарного статуту ОВС.

При цьому, характер та вид дисциплінарного стягнення визначається за наслідками проведення службового розслідування.

Відповідно до ч. 4 ст. 14 Дисциплінарного статуту ОВС проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України.

З урахуванням вказаної вище норми, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2013 р. № 230 затверджено Інструкцію про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України (далі - Інструкція № 230).

Відповідно до п. 2.1 вказаної Інструкції підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.

Підставою для проведення службового розслідування є належним чином письмово оформлений наказ уповноваженого на те начальника (п. 2.6 Інструкції № 230).

Як вбачається з матеріалів справи, наказом Головного управління МВС України в Київській області від 28.08.2014 р. № 1799 призначено службове розслідування за фактом прибуття 22.08.2014 р. до приміщення Головного управління МВС України в Київській області окремих працівників БПСМОП «Миротворець» ГУ із розпорядження керівника АТО без відповідних розпорядчих документів МВС України, зокрема, відносно старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1.

Для проведення службового розслідування створено комісію у складі голови старшого інспектора ВІОС УКЗ ГУ капітана міліції ОСОБА_4 та членів старшого інспектора з ОД обліку кадрів УКЗ ГУ підполковника міліції ОСОБА_5, старшого інспектора інспекторського відділу Штабу ГУ капітана міліції ОСОБА_6, старшого інспектора відділу організації служби та забезпечення масових заходів УГБ ГУ капітана міліції ОСОБА_7 та старшого інспектора ГКЗ БПСМОП «Миротворець» ГУ старшого лейтенанта міліції ОСОБА_8

За результатами проведення службового розслідування висновок щодо якого затверджений 19.09.2014 р. начальником ГУ МВС України в Київській області генерал-майором міліції ОСОБА_9, щодо прибуття 22.08.2014 р. до приміщення ГУ окремих працівників БПСМОП «Миротворець» ГУ із розпорядження керівництва АТО без відповідних розпорядчих документів МВС України встановлено наступне.

28.08.2014 року до Головного управління надійшла інформація про те, що 22.08.2014 р. окремі працівники батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Миротворець» ГУМВС України в Київській області, які відповідно до вимог МВС України були відряджені у розпорядження керівництва АТО на території Луганської та Донецької областей прибули у приміщення Головного управління без відповідних розпорядчих документів МВС України.

Згідно з наказом МВС України від 09.05.2014 р. № 456 «Про організаційно-штатні зміни в підрозділах патрульної служби міліції особливого призначення» з метою підвищення ефективності діяльності підрозділів патрульної служби міліції особливого призначення в структурі міліції громадської безпеки ГУМВС України в Київській області створено батальйон патрульної міліції особливого призначення «Миротворець».

Відповідно до інформації наданої Управлінням кадрового забезпечення Головного управління, наказами ГУ від 11.07.2014 р. № 1384 дск та від 29.08.2014 р. № 809 о/с дск для виконання особовим складом завдань визначених Законом України «Про боротьбу з тероризмом» та несення служби по охороні громадського порядку в районі проведення АТО з 11.07.2014 та з 25.07.2014 відповідно, працівники батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Миротворець» ГУ були відряджені у розпорядження керівництва АТО до м. Костянтинівка Донецької області.

Знаходячись за місцем дислокації, а саме на території стадіону «Авангард» по вул. Енгельса, м. Дзержинськ Донецької області 20.08.2014 р. командиру батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Миротворець» Головного управління МВС України в Київській області полковнику міліції ОСОБА_10 від керівництва штабу АТО надійшла вказівка про зміну місця дислокації, про що останній оголосив особовому складу батальйону, однак де саме буде нове місце дислокації не повідомив, що викликало обурення серед працівників батальйону.

Того ж дня, ОСОБА_10 на подвір'ї за місцем дислокації вишикував особовий склад батальйону та особисто роз'яснив усім, що наказ про передислокацію надає не він, а керівництво штабу АТО у зв'язку із тим, що вони відряджені в зону проведення АТО, то повинні повністю виконувати накази керівництва АТО. Однак дана розмова позитивного результату не дала, обурення від частини особового складу продовжувалися, тому ОСОБА_10 було прийнято рішення про те, що хто не хоче виконувати його вказівки та вказівки штабу АТО можуть писати рапорти про їх бажання та лишати підрозділ.

У подальшому особовий склад батальйону, який виявив бажання покинути зону АТО написав рапорти з різним змістом, які передані ОСОБА_10 на розгляд.

22.08.2014 р. з м. Дзержинськ Донецької області до м. Києва на автобусі виїхали працівники батальйону, які написали рапорти, а також ті, які відповідно до медичних довідок були направлені до медичних установ для проходження медичного обстеження, зокрема, ОСОБА_1, де на кожному з рапортів є резолюція ОСОБА_10 про звільнення з ОВС.

Опитаний ОСОБА_11 пояснив, що 11.07.2014 р. у складі батальйону виїхав у зону АТО до м. Слов'янськ, потім у м. Дзержинськ. 18.08.2014 р. він з особовим складом 2 роти виїхав на блокпост № 7 біля с. Горлівка, а 21.08.2014 р. о 00.00 отримав вказівку від ОСОБА_10 залишити блок пост та направлятися на базу в м. Дзержинськ. Прибувши до місця дислокації він отримав наказ зібрати в 2-й роті рапорти працівників, які від'їжджають до м. Києва. Після збору рапортів, він долучив свій рапорт та передав їх ОСОБА_10

У подальшому особовий склад в кількості 52 чоловік здав зброю, боєприпаси та інше майно на склад. Після того вони зібралися на стадіоні, де командир зачитав список тих, хто виїжджає до м. Києва, при цьому назначив його старшим групи та вказав, щоб по приїзду до ГУ МВС по телефону вони зв'язалися з заступником начальника - начальником МГБ ГУМВС України в Київській області полковником міліції ОСОБА_12

Опитаний командир БПСМОП «Миротворець» ОСОБА_10 пояснив, що 20.08.2014 р., перебуваючи в зоні АТО в м. Дзержинську увечері в телефонному режимі отримав наказ від начальника ДГБ МВС України підполковника міліції ОСОБА_13, який є куратором батальйону «Миротворець» в штабі АТО на передислокацію підрозділу до м. Іловайськ. ОСОБА_10 пояснив, що особовий склад розраховував з 25.08.2014 р. на ротацію підрозділу, тому можуть виникнути непорозуміння з особовим складом, але пояснення не були прийняті ним до уваги та повторно по телефону було підтверджено наказ про передислокацію батальйону. Командирами рот було доведено до особового складу наказ. Через деякий час командири рот доповіли, що деякі працівники відмовляються виконувати наказ про передислокацію та висловили бажання написати рапорти на звільнення.

Близько 23.00 він особисто пояснив працівникам, що він отримав наказ про передислокацію батальйону і вони повинні виконувати ці накази, так як відповідно до наказу ГУМВС знаходяться у службовому відрядженні у розпорядженні керівника АТО і беззаперечно повинні виконувати його накази. Також пояснив, що їх дії певним чином порушують вимоги МВС України щодо особливостей порядку та умов проходження в ОВС та відрядження в зону проведення АТО.

Заступник командира майор міліції ОСОБА_14 пояснив, що дії працівників є ганебними та порушують службову дисципліну і, що покинувши зону АТО, вони будуть притягнені до дисциплінарної відповідальності. Натомість працівниками виявлено бажання покинути зону АТО, тобто місце несення служби.

21.08.2014 р. значна частина співробітників підрозділу подала рапорти на звільнення. За наказом вони здали зброю та майно підрозділу. Особистий склад працівників батальйону, який не бажав у подальшому нести службу в зоні АТО, 22.08.2014 р. зібрав свої речі, сів у автобус та направився до м. Києва. Для того щоб зазначені працівники не роз'їхались у невідомому напрямку, ОСОБА_10 назначив старшого ОСОБА_11

Аналогічні за змістом пояснення надали помічник командира батальйону з матеріально -технічного забезпечення ОСОБА_15, міліціонери батальйону ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, заступник командира роти № 3 ОСОБА_19, старші інспектори батальйону ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, командир роти ОСОБА_25

У ході службового розслідування, з метою з'ясування обставин події та запрошення до ГУМВС України для надання пояснень 09.09.2014 р., 10.09.2014 р., 11.09.2014 р. були здійснені дзвінки працівникам батальйону, зокрема, ОСОБА_1, однак мобільний телефон останнього був вимкнений або на дзвінки не відповідали, у зв'язку із чим опитати позивача не виявилось можливим.

Крім того, під час службового розслідування встановлено, що будь-якого наказу та дозволу на виїзд до м. Києва особового складу батальйону «Миротворець» від керівника АТО не надходило, у зв'язку із чим, покинувши зону АТО без розпорядчих документів, працівники батальйону незаконно, безпідставно та самовільно залишили місце несення служби.

Так, у діях старшого інспектора батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Миротворець» ГУМВС України в Київській області старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 встановлено порушення службової дисципліни, що виявилось у ігноруванні Присяги працівника органів внутрішніх справ України, вимог керівництва МВС України щодо особливостей порядку та умов відрядження в зону проведення антитерористичної операції та наказів начальників, що призвело до незаконного, безпідставного та самовільного залишення ними місця несення служби.

Вирішуючи дану справу суд враховує наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 було написано рапорт про звільнення з БПСМОП «Миротворець» ГУ МВС України в Київській області до вирішення питання щодо подальшого проходження Служби в ОВС. Вказаний рапорт містить резолюцію ОСОБА_10, згідно якої він клопоче про звільнення ОСОБА_1 як такого, що не пройшов випробувальний термін.

З пояснень позивача вбачається, що 21.08.2014 р. командир батальйону «Миротворець» ОСОБА_10 вишукував особовий склад другої роти та повідомив інформацію про необхідність передислокації батальйону на нове місце несення служби.

Також, як зазначає позивач, ОСОБА_10 повідомив, що ротації працівників батальйону не буде, а тому хто не бажає їхати далі запропонував подати відповідні рапорти та здати зброю.

Крім того, додатковою підставою для написання вказаного рапорту був його стан здоров'я, який не дозволяв йому подальше проходження служби без медичного обстеження. Так, у позивача почалися сильні відчуття болю в спині в період з 27.07.2014 р.

Також позивач в судовому засіданні зазначив, що командир батальйону ОСОБА_10 радив написати рапорти на відпустку та не поспішати подавати рапорти про звільнення.

Після приїзду до м. Києва позивач звернувся до лікарні, після чого він дізнався, що його було звільнено за порушення службової дисципліни. Такі рапорти написали 52 особи.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.10 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року N 3723-XII (надалі - Закон N 3723-XII) основними обов'язками державних службовців є, у тому числі, додержання Конституції України та інших актів законодавства України; забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції; недопущення порушень прав і свобод людини та громадянина; сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива і творчість в роботі. Державний службовець повинен діяти в межах своїх повноважень.

Згідно зі ст.14 цього Закону дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює.

Положеннями Порядку № 114 визначено, що особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.

Відповідно до пункту 23 Розділу ІІ Порядку №114, особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну та кримінальну відповідальність згідно з законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вимог ст. 14Дисциплінарного статуту ОВС та п. 2.2 Інструкції за фактом прибуття 22.08.2014 р. до приміщення Головного управління МВС України у Київській області окремих працівників БПСМОП «Миротворець» ГУ згідно розпорядження керівництва АТО без відповідних розпорядчих документів МВС України, наказом ГУ МВС України у Київській області від 28.08.2014 р. № 1799 було призначено службове розслідування.

Отже, оскаржуваний наказ від 03.10.2014 р. № 954 о/с був виданий у зв'язку із невиконанням позивачем вказівок керівництва АТО.

Тобто, мета та підстава проведення службового розслідування відповідають висновку самого службового розслідування.

Викликаний в судове засідання свідок ОСОБА_26 пояснив, що позивач подавав, як і інші, рапорт. Скаржився на болі в спині. Рапорти написали 52 особи (не всі особи), здали зброю. ОСОБА_10 провів інструктаж, старшого назначив ОСОБА_11, прибули до Києва у розпорядження УМВС. На питання чому написали рапорти, відповів, що фактично в місцях призначеної дислокації не були. Потім ОСОБА_27 сказав, що ротації не буде, хто не бажає виконувати наказ про передислокацію можуть писати рапорти на звільнення. Свідок також зазначив, що про обов'язки у відрядженні ніхто доводив. Перебував в одному взводі з ОСОБА_1 Коли прибули до м. Києва, то прибули до керівника Управління УМВС у м. Києві, зібралися у актовому залі. Після зборів в Києві пішов у відпустку, потім йому повідомили, що він звільнений.

Свідок ОСОБА_27 в судовому засіданні показав, що був командиром взводу, потім командиром роти у батальйоні «Миротворець». Спочатку повинен був їхати у м. Костянтинівка, проте батальйон був не підготовлений. Спочатку приїхали у м. Слов'янськ, зупинилися біля Попасної. Відступили до м. Слов'янська. Потім у м. Дзержинську стояли на посту під Горлівкою. Він віддав наказ здати спорядження після повернення на базу. Заступник командира ОСОБА_14 надав розпорядження зібрати з усіх рапорти, оскільки іншої можливості не буде. Потім поступила команда - здати зброю. Рапортів було близько 100, зброю встигли здати 54. ОСОБА_10 перерахував зброю та рапорти, а потім призначив його старшим для руху на Київ. По прибуттю до м. Києва всіх запросили до актового залу, де попросили написати рапорти, щодо причин прибуття до м. Києва. Наказ на відправлення до м. Києва надав ОСОБА_10

Відповідно до п. 3.1 Розділу ІІ Інструкції № 230 Міністр внутрішніх справ України має право призначати службові розслідування за всіма підставами та відносно всіх осіб РНС.

Інші начальники мають право призначати службове розслідування відносно осіб РНС, якщо Міністром внутрішніх справ України їм надано повноваження накладати на цих осіб РНС дисциплінарні стягнення.

Службове розслідування проводиться посадовою особою, якій воно доручено, чи декількома особами у складі комісії, одна з яких за необхідності призначається головою цієї комісії (п. 3.2 вказаної Інструкції).

Відповідно до п. 4.1 Розділу 4 Інструкції № 230 проведення службових розслідувань за фактами порушень службової дисципліни, неналежного виконання особами РНС посадових обов'язків, втрати службових посвідчень, підготовка за їх результатами висновків та проектів наказів про заходи дисциплінарного впливу до цих осіб здійснюються працівниками тих підрозділів, у яких ці порушення було виявлено.

Пунктом 8.3 Інструкції, встановлено, що у висновку по результатах службового розслідування, поряд з іншими обставинами, має бути сформульовано суть встановленого порушення та його наслідки, чим підтверджується чи виключається вина працівника, обставини, що пом'якшують чи обтяжують ступінь відповідальності, а також ставлення до скоєного, причини та умови, що сприяли порушенню, прийняті або запропоновані заходи по їх усуненню.

Як вбачається з матеріалів справи, у висновку сформульовано суть встановленого порушення - відмова від виконання наказу на передислокацію, що призвело до порушення службової дисципліни, що виявилось у ігноруванні Присяги працівника органів внутрішніх справ України, вимог керівництва МВС України щодо особливостей порядку та умов відрядження в зону проведення антитерористичної операції та наказів начальників, що призвело до незаконного, безпідставного та самовільного залишення ними місця несення служби.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що його не було викликано для дачі пояснень по фактам, що стали підставою для проведення службового розслідування, оскільки в матеріалах справи міститься рапорт інспектора Перунової О.С. від 12.09.2014 р. про здійснення нею дзвінків на телефон ОСОБА_1 з метою виклику для дачі пояснень і вказано, що зазначений номер не відповідав.

При цьому, суд враховує, що позивачем за власної ініціативи без будь-якого впливу написано рапорт про звільнення. Жодних пояснень чи посилань на хворобу позивача рапорт не містить.

При цьому, суд наголошує на тому, що командир батальйону «Миротворців» в силу закону не уповноважений направляти в зону АТО та відкликати з зони АТО. Повноваження щодо призначення та звільнення на посади працівників органів внутрішніх справ України належить Міністерству внутрішніх справ України.

Так, оскільки ОСОБА_1 був призначений на посаду старшого інспектора батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Миротворець» Головним управлінням МВС України в Київській області, отже, і відкликання позивача має відбуватися за наказом останнього.

При цьому, оскільки позивач перебував безпосередньо в зоні АТО, відповідно він зобов'язаний був до його відкликання підпорядковуватися командуванню АТО та виконувати їх накази.

За таких обставин, оцінюючі висновки службового розслідування та прийнятий на основі його оскаржуваний наказ, яким ОСОБА_1 звільнено з посади, суд приходить до висновку про його обґрунтованість та правомірність.

Суд критично ставиться до пояснень свідків ОСОБА_26 та ОСОБА_11, оскільки останні теж писали аналогічні рапорти та були у складі групи бійців батальйону «Миротворець», які виїхали з території проведення АТО.

Аналізуючи законодавство щодо порядку притягнення службовців до відповідальності за дисциплінарні проступки суд дійшов висновку, що дисциплінарне провадження передбачає порушення дисциплінарної справи, розслідування обставин проступку, розгляд справи посадовою особою, прийняття рішення за наслідками розгляду.

Зокрема, висновок службового розслідування повинен містити привід для призначення службового розслідування, суть встановленого порушення та його наслідки, чим підтверджується чи виключається вина працівника, обставини, що пом'якшують і посилюють його відповідальність, причини та умови, що сприяли порушенню, прийняті або запропоновані заходи по їх усуненню, пропозиції про застосування конкретного виду дисциплінарного стягнення або міри громадського впливу, направлення матеріалів в слідчі органи або про припинення службового розслідування.

З висновку службового розслідування щодо ОСОБА_1 вбачається, що в ході проведення службового розслідування та при виданні оскаржуваного наказу, відповідачем проведено об'єктивне, повне та всебічне дослідження обставин; встановлено та обґрунтовано, в чому полягає провина позивача, тяжкість вчиненого проступку; доведено вину в скоєнні проступку, що, в свою чергу, спричинило застосування дисциплінарного стягнення, у вигляді звільнення з посади, що за даних обставин є правомірним та ґрунтується на нормі закону.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів та обставин, враховуючи, що докази, наведені відповідачем дають підстави вважати що службове розслідування проведено всебічно і повно, а позивачем не доведено суду обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи, що докази, наведені відповідачем у запереченнях на позов, спростовують доводи позивача, суд дійшов висновку, що адміністративний не підлягає задоволенню.

Оцінюючи правомірність дій відповідачів, суд має керуватися критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, згідно з якими у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, керуючись статтями 69 - 71, 94, 160- 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У позові ОСОБА_1 відмовити повністю.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук

Повний текст постанови виготовлено 27.01.2015 р.