Ухвала суду № 42513337, 28.01.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И [1]

28 січня 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого судді: Прокопчук Н.О.

суддів: Музичко С.В., Кирилюк Г.М.

при секретарі: Шалапуді Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 25 грудня 2014 року

в цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця при складанні акту щодо передачі майна від 21 листопада 2014 року ,-

ВСТАНОВИЛА :

Ухвалою Дніпровського районного суду м.Києва від 25.12.2014 року скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця задоволено частково. Визнано протиправними дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м.Києві Клименка Р.В. щодо вжиття заходів примусового виконання - вилучення у боржника й передачу стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні шляхом складання акту від 21.11.2014 року про вилучення земельної ділянки у виконавчому провадженні № 630/16 ( номер за ЄДРВП 38402216).

Зобов'язано державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м.Києві КлименкаР.В. перевірити розмір грошової компенсації, отриманої ОСОБА_1 на виконання рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 29.02.2012 року у виконавчому провадженні № 630/16 ( номер за ЄДРВП 38402216) та вчинити дії щодо складання акту вилучення у боржника предметів, зазначених у рішенні суду та передачі їх стягувачу після підтвердження факту отримання ОСОБА_1 грошової компенсації в сумі 567 508.00 грн.

У задоволенні інших вимог скарги - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування ухвали суду, визнання заяви про відвід судді Бартащук Л.П. обгрунтованою, постановлення нової ухвали про задоволення його скарги у повному обсязі. Апелянт посилається на незаконність та необгрунтованість постановленої судом ухвали, обрання судом способу задоволення його вимог який протирічить його інтересам. Зазначає, що судом не було ураховано порушення державним виконавцем положень Інструкції про проведення виконавчих дій, якою передбачено спочатку письмова пропозиція про добровільне виконання судового рішення, а потім примусове виконання, а не навпаки. Суд не зважив на те, що державний виконавець незаконно вимагав підписати акт передачі майна у немайновій справі, що предметом його оскарження є саме примушення передавати комусь майно за виконавчим листом виданим у немайновій справі. Вважає, що особа за заявою якої відкрите виконавче провадження є неповноважною, форма № 5 складеного акта не відповідає підставам його складання та застосовується до інших випадків, не може бути два оригінали акту. Висновок суду про неможливість скасування судом акту складеного державним виконавцем є помилковим.

В судовому засіданні ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав з підстав наведених в ній.

Представник Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м.Києві Клименко Р.В. проти задоволення апеляційної скарги заперечував, зазначав, що ВДВС перераховано на рахунок заявника грошові кошти отриманні від казначейства у повному обсязі.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обгрунтованість постановленої ухвали в цій частині, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ст. 383 ЦПК Українисторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

У п.3 Постанови № 6 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» зазначено, що при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні враховувати, що Законом про виконавче провадження передбачено заборону на зловживання процесуальними правами під час здійснення виконавчого провадження. Так, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачені Законом про виконавче провадження заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 11), а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (частина сьома статті 12).

Задовольняючи скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця в частині визнання неправомірними дій останнього при виконанні вищевказаного судового рішення та зобов'язавши його вчинити дії щодо перевірки повної виплати скаржнику грошової компенсації за земельну ділянку та щодо складання акту про вилучення предметів вказаних у рішенні, суд виходив з того, що за відсутності беззаперечних доказів про повну виплату грошової компенсації дії державного виконавця по примусовому виконанню рішення про вилучення земельної ділянки були передчасними та протиправними.

Відмовляючи у скасуванні акту про передачу вилученого майна стягувачу та про визнання незаконним виготовлення двох оригіналів акту від 21.11.2014 року, суд виходив з того, що Законом України «Про виконавче провадження» визначений інший порядок щодо скасування складених державним виконавцем документів, а Інструкцією про проведення виконавчих дій зобов'язано державного виконавця вручити складений акт стороні виконавчого провадження на відповідному бланку.

Колегія суддів з такими висновками суду погоджується.

Відповідно до положень ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, яка може бути оскаржена сторонами у десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, 12.06.2013 року державним виконавцем ВДВС Дніпровського РУЮ м. Києва Клименко Р.В. відкрите виконавче провадження № 38402216 на виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 29.02.2012 року про вилучення у ОСОБА_1 земельної ділянки АДРЕСА_1, після сплати йому 567 508.00 грн. грошової компенсації.

Виконавче провадження відкрите на підставі виконавчого листа № 2604/5029/2012 виданого Дніпровським районним судом м. Києва 01.10.2012 року та поданого до виконання уповноваженою особою Кроллау О.В., яка діяла на підставі довіреності виданої Київською міською радою, в межах наданих їй цією довіреністю повноважень та строку дії довіреності, що відповідає положенням п.1 ч.1 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження» та спростовує доводи апеляційної скарги про відкриття виконавчого провадження за заявою неповноважної особи.

Підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження виключний перелік яких визначений ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» судом не встановлено й на таке апелянт не посилався.

Зі змісту скарги на дії державного виконавця та апеляційної скарги не убачається, що ОСОБА_1 не оскаржував постанову про відкриття виконавчого провадження.

У разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення ( ч.1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» ).

Згідно з п.3 ч.1 ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження» вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні, є заходом примусового виконання рішень.

У даному конкретному випадку виконання рішення суду пов'язане з попередньою виплатою ОСОБА_1 грошових коштів, тому державний виконавець повинен був відкривши виконавче провадження перевірити виконання цієї умови судового рішення.

Встановивши, що таких дій державний виконавець не вчинив, суд підставно вважав скаргу ОСОБА_1 в цій частині обґрунтованою, а дії державного виконавця щодо вилучення земельної ділянки і складання акту від 21.11.2014 року про таке неправомірними та зобов'язав перевірити перерахування грошових коштів заявнику, що узгоджується з положеннями ст.387 ЦПК України та роз'ясненнями наданими у п.18 Постанови № 6 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» відповідно до яких у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

При цьому суд не має права зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом про виконавче провадження можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

Порядок контролю за законністю виконавчого провадження визначений ст.83 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема: 1. Контроль за своєчасністю, правильністю і повнотою виконання рішень державним виконавцем здійснюють начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, а також керівник вищестоящого органу державної виконавчої служби; 2.Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, визнати недійсним складений державним виконавцем акт, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом; 3. Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або державний виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні державним виконавцем, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова; 4. Керівник вищестоящого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених частинами другою і третьою цієї статті; 5. Постанови, зазначені в частинах другій - четвертій цієї статті, можуть, бути оскаржені в десятиденний строк з дня їх винесення у порядку, встановленому цим Законом; 6. Контроль за законністю виконавчого провадження здійснюють Міністерство юстиції України через Департамент державної виконавчої служби, а Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головні управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі - через відповідні управління державної виконавчої служби; 7. Забороняється втручання інших державних або недержавних органів та їх посадових осіб у виконавче провадження, крім випадків, передбачених цим Законом.

Складання акту з використанням бланків встановлено п.1.7.2,1.7.3 Інструкції про проведення виконавчих дій .

З огляду на таки положення закону, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні інших вимог скарги .

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають.

За викладених обставин колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постановленої у справі ухвали.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 312-315,317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 25 грудня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий :

Судді :

Справа № 755/31607/14-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/ 2750 /2015

Головуючий у суді першої інстанції: Бартащук Л.П.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Прокопчук Н.О.